Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
при секретарі ОСОБА_6
розглянувши в судовому засіданні 10 вересня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження № 22013190000000067 щодо
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рівне, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1
громадянина України,
за ст.ст. 307 ч. 2, 305 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 04 грудня 2014 року,
за участю прокурора ОСОБА_5,
заявника
(в режимі відеоконференції) засудженого ОСОБА_4,
в с т а н о в и л а :
вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2014 року ОСОБА_4 засуджено за ст.ст. 307 ч. 2, 305 ч. 2, 70 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією наркотичних засобів та конфіскацією всього майна, що є його власністю. Строк відбування покарання ОСОБА_4 вказано рахувати з моменту затримання та зараховано в строк відбування покарання час утримання під вартою.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 20 серпня 2014 року вказаний вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого - без задоволення.
Засуджений ОСОБА_4 звернувся із клопотанням щодо уточнення строку відбування покарання за вказаним вироком, за результатом розгляду якого ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2014 року зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_4 час утримання під вартою з 06.06.2013 року по 19.06.2013 року.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 04 грудня 2014 року вказану ухвалу місцевого суду за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_4 залишено без зміни.
У касаційній скарзі і доповненнях до неї ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду від 04 грудня 2014 року з підстав порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що апеляційний суд належним чином не розглянув його апеляційну скаргу, не з'ясував дійсних обставин, за яких його було затримано в Королівстві Іспанія, та не дав відповіді на усі доводи його апеляційної скарги. Вважає, що в строк відбуття покарання йому необхідно зарахувати час, протягом якого його утримували під вартою в Королівстві Іспанія - з 26.07.2012 року по 06.06.2013 року.
Заслухавши доповідача, доводи засудженого про підтримання касаційної скарги, доводи прокурора про обґрунтованість скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Зі змісту положень ст. 419 КПК України вбачається, що в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, окрім іншого, суть апеляційної скарги, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що у своїй апеляційній скарзі на ухвалу місцевого суду засуджений ОСОБА_4 вказував та не, що в матеріалах кримінального провадження відсутні усі необхідні документи для встановлення точної дати його затримання, а саме: утримання його під вартою в період затримання службою Інтерпол в Королівстві Іспанія з 26.07.2012 року по 06.06.2013 року, та те, що вказаний строк має бути зарахований йому у строк відбуття покарання. Проте, зазначені доводи апеляційної скарги належним чином перевірені не були.
Так, відповідно до вимог ст. 577 КПК України час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв'язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду. Вказане питання підлягає обов'язковому з'ясуванню та вирішенню під час виконання вироку з метою недопущення порушення права виданої особи і перебування її під вартою понад визначений вироком строк.
При цьому, статтею 18 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» від 16 січня 1998 року, визначено порядок передачі особи, яка підлягає видачі. Частиною 3 вказаної статті встановлено, що, якщо запит задовольняється, запитуюча Сторона інформується про місце і дату передачі правопорушника та про тривалість строку, впродовж якого відповідна особа утримувалась під вартою з метою її передачі.
Доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо неналежного виконання вказаних вимог міжнародного договору під час здійснення передачі ОСОБА_4 правоохоронним органам України вже на території аеропорту Бориспіль та необґрунтованості ухвали суду першої інстанції в цій частині судом апеляційної інстанції належним чином перевірено не було. Так, в матеріалах кримінального провадження відсутні документи, які б підтверджували згоду компетентних органів Королівства Іспанії видати правоохоронним органам України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з інформацією про місце і дату його передачі та тривалість строку, впродовж якого він утримувався під вартою з метою його передачі. Не перевірено належним чином апеляційним судом і доводів про те, що передача ОСОБА_4 відбувалася на території Королівства Іспанії, проте будь-якого документу (пакету документів), який би підтверджував такий факт, як і обставини, за яких відбувалася передача особи, в матеріалах провадження відсутній.
Таким чином, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, хоч і встановив факт відсутності документів, які б підтверджували доводи ОСОБА_4 щодо періоду його перебування під вартою в Королівстві Іспанія, проте будь-яких запитів із вказаного приводу не зробив, усіх наданих процесуальних законом засобів для з'ясування причин зазначеного не використав, дійшовши передчасного висновку про законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції за клопотанням ОСОБА_4 щодо уточнення строку відбування покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2014 року.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
Отже, доводи касаційної скарги в цій частині є обґрунтованими і скарга в цій частині підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, з'ясувати обставини, за яких було здійснено передачу затриманого ОСОБА_4 представникам правоохоронних органів України на території Королівства Іспанії в порядку екстрадиції, документи на підстав яких було здійснено відповідну передачу, період часу, протягом якого ОСОБА_4 перебував під вартою в Королівстві Іспанія, та на підставі яких рішень, перевірити інші доводи апеляційної та касаційної скарг, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 04 грудня 2014 року скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ _____________________ ____________________
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9