Номер провадження: 22-ц/813/2576/22

Справа № 2-246/10

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2022 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

при секретарі: Павлючук Ю.В.,

переглянув у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Христюка Юрія Георгійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АССІСТО» про заміну стягувача по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2008 року Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк (ВАТ «ВіЕйБі Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до кредитного договору №158/05ф від 29.12.2005 ВАТ «ВіЕйБі Банк» надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 26 000 дол. США, на придбання пасажирського мікроавтобусу MERCEDES-BENZ 709 В, на строк до 28 грудня 2008 року однак на момент зверненням із позовною заявою кредит не було повернуто в повному обсязі.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №158/05ф від 29.12.2005, укладено договір застави, згідно якого ОСОБА_1 передав в заставу придбаний за кредитні кошти пасажирський автобус марки MERCEDES-BENZ 709 В, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №158/05ф від 29.12.2005 також було укладено договір поруки від 29.12.2005 між ОСОБА_2 та ВАТ «ВіЕйБі Банк», згідно якого ОСОБА_2 поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_1 в повному обсязі зобов`язань, що випливають із кредитного договору, у тому числі за повернення основної суми боргу, відсотків, комісій за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, зазначених в кредитному договорі.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором №158/05ф від 29.12.2005 в сумі 22 907,52 дол. США, в еквіваленті по курсу НБУ складає 110 989,23 гривень, з яких: 20 609,98 дол. США – загальна заборгованість за кредитом; 1 407,15 дол. США – прострочена заборгованість по відсоткам; 804,59 дол. США – пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 85,80 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення процентів.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором №158/05ф від 29.12.2005 в розмірі 22 907,52 дол. США, в еквіваленті по курсу НБУ складає 110 989,23 гривень, судові витрати в розмірі 1 139,89 гривень, а всього стягнуто – 112 129,12 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 жовтня 2010 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2010 року залишено без змін.

06 жовтня та 12 жовтня 2020 року представник ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО» подав заяви про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, в яких просив замінити вибулого стягувача ПАТ «ВіЕйБі Банк» на правонаступника ТОВ «ФК «АССІСТО» у справі №2-246/10 за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №158/05ф від 29.12.2005.

В обґрунтування заяв про заміну сторони у справі представник ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО» зазначає, що між заявником та ПАТ «ВіЕйБі Банк» 25.03.2020 було укладено Договір №616802.272 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «ВіЕйБі Банк» відступив ТОВ «ФК «АССІСТО», а ТОВ «ФК «АССІСТО» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №158/05ф, укладеного 29.12.2005 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та боржником ОСОБА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року заяву ТОВ «ФК «АССІСТО» про заміну стягувача (сторони у виконавчому документі, у виконавчому провадженні) у справі №2-246/10 за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №158/05ф від 29.12.2005 – задоволено.

Замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2010 року по справі №2-246/10 за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на ТОВ «ФК «АССІСТО».

В апеляційній скарзі адвокат Христюк Ю.Г. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ «ФК «АССІСТО» про заміну сторони у справі в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідачу ОСОБА_2 судові повістки надсилались на усі відомі суду адреси його проживання та реєстрації, що була надана відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, однак судова кореспонденція поверталась до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, з метою дотримання норм ЦПК України в частині належного повідомлення про час і місце судового розгляду, та згідно вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлявся шляхом розміщення на офіційній веб-сторінці суду повідомлення про виклик у судове засідання.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно із ч. 1 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Відповідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Статтями 13, 43 ЦПК України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 не надав відомостей про зміну свого місця проживання або місцезнаходження під час провадження справи, тому направлені судові повістки вважаються доставленими, а ОСОБА_2 вважаються таким, що своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Сторони по справі про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції або про відкладення розгляду справи не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Апеляційний суд звертає увагу, що вказана цивільна справа досить тривалий час перебуває у провадженні Одеського апеляційного суду, а саме з квітня 2021 року, тому протягом півтора року учасники справи зобов`язані були цікавитись відомим їм провадженням, не ухилятись від отримання інформації про рух справи, мали можливість реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї правової позиції по справі.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. ст. 2, 5 ЦПК України).

Статтями 11, 15 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Стаття 16 ЦК врегульовує захист цивільних прав та інтересів судом та передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, який не є вичерпним, адже тут же зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Зазначені конституційні положення відображено також в статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)).

В Рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.

За статями 1-2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 55 ЦПК України визначено, що в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Вимогами ч. ч. 1-2 ст. 442 ЦПК України встановлено, що  у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Зазначена норма кореспондується з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

Згідно із вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора у зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з цих норм, зокрема пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відбувається вибуття кредитора.

Заміна кредитора можлива поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги.

При такій заміні кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, а її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Викладене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі №6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржниками, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).

18 серпня 2008 року Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк (ВАТ «ВіЕйБі Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 3-5).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором №158/05ф від 29.12.2005 в розмірі 22 907,52 дол. США, в еквіваленті по курсу НБУ складає 110 989,23 гривень, судові витрати в розмірі 1 139,89 гривень, а всього стягнуто – 112 129,12 гривень (т. 1 а.с. 63-65).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 жовтня 2010 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2010 року залишено без змін. Судове рішення набрало законної сили (т. 1 а.с. 95-99).

ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО» звертаючись до суду із заявою про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача ПАТ «ВіЕйБі Банк» на правонаступника ТОВ «ФК «АССІСТО» у справі №2-246/10 за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №158/05ф від 29.12.2005, представник послався на Договір №616802.272 від 25.03.2020 про відступлення прав вимоги (т. 2 а.с 17-84).

Так, згідно умов Договору №616802.272 від 25.03.2020 про відступлення прав вимоги, ПАТ «ВіЕйБі Банк» відступив ТОВ «ФК «АССІСТО», а ТОВ «ФК «АССІСТО» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі, за кредитним договором №158/05ф, укладеного 29.12.2005 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та боржником ОСОБА_1 (додаток №1 до договору про відступлення прав вимоги). Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №438 (т. 2 а.с. 26-33, 60-67).

Задовольняючи заяву про заміну стягувача (сторони у виконавчому документі, у виконавчому провадженні) у справі №2-246/10 за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №158/05ф від 29.12.2005, шляхом заміни стягувача ПАТ «ВіЕйБі Банк» на правонаступника ТОВ «ФК «АССІСТО», суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ФК «АССІСТО» відповідно до умов Договору №616802.272 від 25.03.2020 про відступлення прав вимоги, набуло право вимоги за судовим рішенням ухваленим у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до суду із даною заявою з метою можливості виконання рішення суду та захисту законних прав та інтересів стягувача.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», а тому наявні законні підстави для задоволення заяви ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО» про заміну стягувача на його правонаступника.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що замінивши стягувача ПАТ «ВіЕйБі Банк» на правонаступника ТОВ «ФК «АССІСТО» у виконавчому провадженні по справі №2-246/10 за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції порушив строки у виконавчому провадженні, в тому числі строки пред`явлення виконавчого листа, який був до 14.10.2013, що безпосередньо впливає на права та інтереси боржників.

Предметом розгляду у даній справі є виключно питання щодо заміни сторони (стягувача) у виконавчому провадженні на його правонаступника. Питання щодо наявності чи відсутності прав грошової вимоги за кредитним договором до боржників, питання щодо дотримання кредитором строків у виконавчому провадженні, не відносяться до предмета доказування у справі, та не мають правового значення для її вирішення.

Апеляційний також визнає необґрунтованими та відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив чи наявне виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-246/10, з огляду на наступне.

Норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги, що заявником не надано доказів про отримання стягувачам коштів за договором №616802.272 від 25.03.2020 про відступлення прав вимоги, оскільки вказане не відносяться до предмета доказування в даному провадженні, крім того договір відступлення прав вимоги №616802.272 від 25.03.2020 не був у встановленому законом порядку не визнавався недійсним, а тому в силу положень ст. 204 ЦК України є чинним.

Апеляційним судом відхиляються посилання в апеляційній скарзі на те, що суд позбавив ОСОБА_1 та його представника надати по справі пояснення, письмові докази та розглянув справу без повідомлення сторін, оскільки як встановлено із матеріалів справи 24 листопада 2020 року розгляд справи не відбувся у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному, при цьому до зали судового засідання з`явився представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , який особисто розписався про ознайомлення із наступною датою засідання – 22 січня 2021 року (т. 2 а.с. 92).

Вимогами ч. ч. 2-3 ст. 442 ЦПК України передбачено, що заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у зв`язку із неявкою в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

22 січня 2021 року в судове засідання коли було винесено оскаржувану ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, повний текст якої складено 27 січня 2022 року, учасники справи не з`явились.

Таким чином, враховуючи, що учасники справи сповіщались про розгляд справи належним чином та завчасно, клопотань про відкладення не подавали, суд першої інстанції, розглянувши заяву про заміну сторони правонаступником, жодним чином не порушив права учасників справи в судовому процесі, не позбавляв їх можливості брати участь в судовому розгляді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, висловлювати свою думку.

Оскільки, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 був повідомлений до дату про дату, час і місце розгляду справи ще 24 листопада 2020 року, тобто за два місяці до дати судового засідання, він мав достатньо часу в разі необхідності заявити клопотання, надати пояснення, подати суду можливі докази та висловити свою позицію.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, неправильного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Завдання цивільного судочинства включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.

Верховний Суд в постанові від 27 січня 2022 року (справа №206/657/13, провадження №61-17944св21) наголошує, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи з виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що станом на день розгляду справи рішення суду у вказаній справі залишається невиконаним, що суперечить принципу судочинства в Україні щодо обов`язковості виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, суд першої інстанції оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які учасники посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб, суд першої інстанції дійшов вірного та справедливого висновку про наявність підстав для заміни ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь якого постановлено судове рішення на ТОВ «ФК «АССІСТО», без заміни сторони стягувача, ТОВ «ФК «АССІСТО» позбавлене процесуальної можливості вчиняти будь-які дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382–384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Христюка Юрія Георгійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 17 листопада 2022 року.

Судді Одеського апеляційного суду:                                          М.М. Драгомерецький 

А.І. Дришлюк

                                                                                                                    Р.Д. Громік