Справа № 305/1259/22

Провадження по справі 2/305/460/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2022року                                                                        м. Рахів

       Рахівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючої судді Попової О.М.,при секретарі судового засідання Орос С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.10.2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) було зареєстровано шлюб виконкомом Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 34. У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх декількох років стосунки між позивачем і відповідачкою поступово погіршувались, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин. Будь-які сімейні цінності зійшли нанівець, з ініціативи відповідачки постійно виникали сварки. На даний момент ведення між сторонами спільного господарства припинено. Примирення та збереження шлюбу між ними неможливе з підстав викладених вище. Між позивачем та відповідачкою досягнуто згоди стосовно визначення місця проживання сина після розірвання шлюбу, участі у забезпеченні та вихованні дитини того з батьків, хто проживатиме окремо, відповідний спір щодо зазначеного відсутній. Спору щодо поділу майна також немає.

       21.11.2022 року через канцелярію суду позивачем подано заяву про зміну предмету позову, а саме позивач просить розірвати шлюб, укладений 12 жовтня 2013 року між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований виконкомом Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, актовий запис за № 34 від 12.10.2013 року та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залити на проживання разом з ним, ОСОБА_1 . Заяву про уточнення позовних вимог позивач мотивував тим, що визначення у рішенні суду факту залишення сина на проживання разом із ним (позивачем) необхідне для вільного влаштування дитини позивачем у будь-які навчальні заклади в майбутньому (за наявності такої необхідності), вільного звернення до лікарських установ для лікування сина та самостійного догляду за сином, влаштування сина у гуртки та секції для забезпечення всебічного розвитку, самостійного виїзду за кордон для літнього відпочинку після припинення дій правового режиму воєнного стану без наявності письмового та нотаріально-завіреного дозволу на це матері дитини (відповідачки) кожну із таких можливих дій. Вказана заява спрямована на всебічний захист прав та інтересів сина.

       Позивач в судове засідання не з`явився, у матеріалах справи наявне клопотання ОСОБА_1 , в якому просив суд розглядати справу без його участі.

Відповідачка ОСОБА_2 , 21.11.2022 року до початку розгляду справи надала суду заяву, в якій зазначила, що проти задоволення позовних вимог не заперечує, заперечень проти позову не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що між сторонами 12 жовтня 2013 року укладено шлюб, який зареєстровано виконкомом Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, про що того ж числа складено відповідний актовий запис за № 34. Відповідно до оригіналу свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.10.2013 року.

З позовної заяви вбачається, що фактичні взаємовідносини подружжя припинені, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх інтересам, примирення між сторонами неможливе.

Відповідно до копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рахівського районного управління юстиції у Закарпатській області від 08.08.2014 року у сторін народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Згідно ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Статтями 141, 150, 153, 155 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 160 Сімейного кодексу України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.

Суд виходить з того, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дітей для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дітей. Діти, які не досягли 14 років, повинні проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з батьків.

Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись, насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дітей.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Отже, при вирішенні питань про місце проживання дітей у випадку, коли їх батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дітям повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що позивач зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, чи веде аморальний спосіб життя, то суд, вважає, що відсутні виняткові обставини, коли дитина може бути розлучена зі своїм батьком.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визначити місце проживання дитини – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Рахів Рахівського району Закарпатської області, з його батьком ОСОБА_1 (позивачем).

Крім того, суд зауважує, що мати дитини ОСОБА_2 (відповідачка), у разі визначення місця проживання дитини з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботі відносно нього та участі у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За таких обставин, встановивши, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує   права, свободи чи інтереси інших осіб, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, що має істотне значення, сім`я розпалася остаточно, спільне господарство подружжям не ведеться, суд вважає за необхідне ухвалити рішення відповідно до ст. 112 СК України, яким позовні вимоги  задовольнити.

Суд враховує, що позивач, звертаючись до суду з позовом, не заявляв вимог про стягнення з відповідачки на його користь судовий збір, а тому вважає судові витрати залишити за рахунок позивача.

На підставі ст.ст. 110, 112, 160, 161 СК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 141, 206, 263- 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений 12 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований виконкомом Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, актовий запис за № 34 від 12.10.2013 року.

Визначити місце проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Рахів Рахівського району Закарпатської області, з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Шлюб вважається розірваним після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.        

Суддя                                                                О.М. Попова