Справа №22-11219 \06p.                                            Головуючий у 1 інстанції - Чекіна B.C.

Категорія-  21                                                              Доповідач-     Дем*яносов М.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 грудня  2006р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

Гоовуючого     Рибалко Л.І.

Суддів                        Новікової Г.В.

Дем*яносова М.В.

При секретарі     Стефановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ   :

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 , пред'явлений до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди: на його користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі     14 000 грн.

Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати , постановити нове рішення яким в задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Вважають , що позивач не довів і в судовому засідані не надав належних доказів спричинення йому моральної шкоди , про факт заподіяння якої відсутній висновок МСЕК. Крім того вважають, що Законом України „ Про державний бюджет на 2006 рік" дії Закону України „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодовування моральної шкоди призупинені, а також що позивачем пропущено трьохмісячний строк для звернення до суду за захистом порушеного права, передбачений ст. 237 КЗпП України і вважаають , що відшкодовувати моральну шкоду повинно підприємство на якому позивач отримав ушкодження здоров*я.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі. Позивач заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення сду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку.

Згідно зібраним доказам, позивач дійсно довгий час знаходився у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості, працював в шкідливих умовах та в умовах впливу несприятливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання: вібраційну хворобу другого ступеня, синдром вегето-сенсорної поліневрології верхніх кінцівок с дегеретивно-дистрофічними змінами у кістках рук . Згідно висновків МСЕК від 22 лютого 2006 року йому вперше було встановлена втрата професійної працездатності 40 відсотків та визнано інвалідом З групи безстроково.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди . Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого   погіршено.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , розмір моральної шкоди встановлено в межах діючого законодавства та з урахуванням фактичних обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку (діагноз, процент втрати працездатності, група інвалідності , характер та тривалість страждань і у зв*язку з цим істотних вимушених змін у його життєвих і виробничних стосунках ,тощо).

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в м. Шахтарську Донецької області відхилити.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2006року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає чинності з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.