ЄУН 336/6332/22

провадження № 3/336/3792/2022

ПОСТАНОВА

іменем України

21 листопада 2022 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Запоріжжя, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч.1 ст. 187 КУпАП,-

встановив:

18 листопада 2022 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 443504, складений 17 вересня 2022 року в м. Запоріжжя, ДОП СП ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ст. лейтенантом поліції Нагай Уляною Ромуальдівною про те, що 07.09.2022 року гр. ОСОБА_1 який перебуває під адміністративним наглядом не з`явився на реєстрацію до ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 березня, буд. 27 каб. 41, чим вчинив правопорушення передбачене частиною 1 статті 187 КУпАП.

До протоколу додано: рапорт працівника поліції, довідка про звільнення, копія ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2022 року, копія ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.07.2022 року про виправлення описок, письмові пояснення ОСОБА_1 .

На виконання вимог ст. ст. 268, 277, 277-2 КУпАП щодо забезпечення явки особи, що притягається до адміністративної відповідальності у судове засідання, судом направлено смс-повідомлення на вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення мобільний телефон.

Однак, ОСОБА_1 до суду не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідно постанови Кабінету Міністрів України N 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з відповідними змінами), Постанови КМУ N 392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з подальшими змінам) та відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 12.03.2020 року до 31.12.2022 року на усій території України карантин. Згідно з рекомендаціями МОЗ України громадянам серед інших заходів запропоновано залишатися вдома, тримати дистанцію, дбати про власну безпеку.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15 березня 2022 року, у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року, у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно з Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в України», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан, який продовжувався відповідними Указами Президента України, зокрема № 341 від 17.05.2022 - з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно з Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, який затверджено Законом України N 2500-IX від 15 серпня 2022 року у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено - на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року N 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року N 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року N 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, та Указом від 17 травня 2022 року N 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року N 2263-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

За таких обстави, у зв`язку з оголошенням карантину та введенням воєнного стану на території України, з урахуванням того, що суд вживав заходи, щодо явки особи в судове засідання, особа яка склала протокол не забезпечила явку ОСОБА_1 в судове засідання, за таких обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступних висновків.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов`язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

На підставі цих вимог закону, а також ст. 251, 252 КУпАП суд у постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Таким чином, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини у справі на підставі доказів, зібраних особою, яка склала протокол.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2022 року, з урахування ухвали про виправлення описок, у справі №336/3084/22 ОСОБА_1 встановлений адміністративний нагляд строком на 12 місяців. Ухвала набрала законної сили 23.07.2022 року.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу додано: рапорт працівника поліції, довідка про звільнення, копія ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2022 року, копія ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.07.2022 року про виправлення описок, письмові пояснення ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 187 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме: 1) неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; 2) неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; 3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; 4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); 5) нереєстрація в органі Національної поліції, що тягне за собою накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом вказаного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері здійснення адміністративного нагляду за окремими категоріями раніше судимих осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», адміністративний нагляд - це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами Національної поліції.

Такий вид контролю використовують з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, а також здійснення виховного впливу на них.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: 1) неявка за викликом органу внутрішніх справ у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; 2) неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; 3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; 4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); 5) нереєстрація в органі Національної поліції.

Всі склади - формальні.

Суб`єктивну сторону цього протиправного діяння переважно характеризує наявність вини у формі умислу.

Суб`єкт адміністративного проступку - спеціальний (особа, яка знаходиться під адміністративним наглядом).

Стаття 9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі», містить вичерпний перелік обов`язків піднаглядних.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» у разі злісного порушення правил адміністративного нагляду, передбачених статтями 9 і 10 цього Закону, особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, притягаються до відповідальності згідно з законодавством.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у діяннях, які полягають у порушенні правил адміністративного нагляду особами, щодо яких його встановлено, в тому числі у вигляді дій, що передбачають порушення заборони виходити з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу.

Адміністративна відповідальність за ст. 187 КУпАП настає лише за порушення правил, викладених у ст.9 Закону, або встановлених піднаглядному обмежень з числа перелічених у ст.10 Закону. При цьому слід враховувати, що піднаглядний може бути притягнутий до відповідальності тільки за порушення, допущені після оголошення йому постанови про встановлення чи продовження адміністративного нагляду і в межах строку, на який він встановлений.

Суди повинні перевіряти обґрунтованість притягнення піднаглядного до адміністративної відповідальності за кожне порушення правил адміністративного нагляду, не допускаючи притягнення особи до відповідальності лише за формальними ознаками при відсутності у особи умислу на порушення правил адміністративного нагляду.

Доказів вчинення ОСОБА_1 вищезазначеного адміністративного правопорушення, окрім рапорту співробітника поліції, письмових пояснень ОСОБА_1 , довідки про звільнення, копія ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2022 року, копія ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.07.2022 року про виправлення описок, до протоколу не надано.

У розумінні ст. 251 КУпАП зазначений рапорт не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП.

Рапорт працівника поліції наявний в матеріалах справи суд не бере до уваги, оскільки поліцейські є зацікавленими особами, а тому їх рапорти не можуть бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою в постанові від 20 травня 2020 року по справі № 524/5741/16-а (провадження № К/9901/33786/18), де Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в п. 53 вказаної постанови зазначив, що рапорти працівників поліції не можуть слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Також слід зазначити, щодо наданого як доказ рапорту поліцейського, суддя не може вважати належним доказом, оскільки рапорт - це письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи, тобто є внутрішнім службовим документом в спілкуванні між працівниками поліції. Рапорт не містить фактичних даних на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і тому, в контексті положень ст. 251 КУпАП не можуть бути доказом у даній справі про адміністративне правопорушення.

Копія ухвали ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2022 року, з урахування ухвали про виправлення описок, довідка про звільнення не є доказом вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 КУпАП.

Письмові пояснення ОСОБА_1 додані до протоколу, суд не бере до уваги, оскільки письмові пояснення, особи на яку складено протокол написані під наглядом працівника поліції також не є доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП за відсутності інших належних та допустимих доказів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 20 липня 2020 року у справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) адміністративне провадження № К/9901/34580/18 визнання вини у вчиненні порушення за відсутності інших доказів не може бути достатнім доказом такого порушення.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими працівнику поліції, або посилатися на них.

Інших доказів вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 КУпАП не надано.

Будь-яких пояснень свідків чи інших доказів до протоколу не додано.

Доказів того, що ОСОБА_1 під розписку доведено до відомо та роз`яснено правила адміністративного нагляду, не надано.

Постанови про встановлення днів явки на реєстрацію до органів Національної поліції особи у відношенні якої встановлено адміністративний нагляд не надано, суд позбавлений можливості перевірити чи повинен ОСОБА_1 з`являтися на реєстрацію в зазначений в протоколі день.

Крім цього, до протоколу не надано копії реєстраційного листа, який свідчить про неявку на реєстрацію.

У протоколі про адміністративне правопорушення не викладено об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП, а саме: не вказано які пункти ч. 1 ст. 187 КУпАП та ст. 9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», порушені.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Суб`єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.

Вищевикладені обставини можуть свідчити про відсутність у піднаглядного умисного невиконання обмежень, встановлених ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2022 року.

Протокол про адміністративне правопорушення складений працівником поліції, а отже, за умови відсутності інших об`єктивних доказів вини правопорушника, не є достатньою підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Вважаю, що за встановлених судом обставин, уповноваженою на складання протоколу особою не доведено достатніх підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що протокол складено за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП. Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі та збирати докази.

Оцінивши наявні в адміністративній справі докази, суд приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення щодо нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 9, 10, 11, ч.1 ст. 187, 245, 247, 251, 252, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя: Л.В. Петренко

Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік

Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік