Справа №760/12488/22 1-кп/760/2435/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді  ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120221000900001587 від 23.07.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Солом`янського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2022 року , обвинуваченому застосовано запобіжній захід у виді тримання під вартою до 18.11.2022 року, включно.

Згідно зі ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Прокурор в судовому засіданні просив продовжити строк застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на термін 60 днів, оскільки завершити судовий розгляд до закінчення строку дії попередньої ухвали суду, тобто до 18.11.2022 року, неможливо, обставини, які були підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу не зникли, ризики, якими керувався суд при обранні та продовженні запобіжного заходу обвинуваченому, на теперішній час не зменшилися.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив застосувати до нього запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі.

Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого, у зв`язку із не доведенням прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Вважає за доцільне змінити запобіжний захід з тримання під вартою на не пов`язаний із позбавленням волі.

Вислухавши думку учасників судового засідання, суд вважає, що строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою необхідно продовжити на два місяці, з таких підстав.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Встановлено, що при застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом було враховано тяжкість вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, а також наявність переконливих доказів про існування ризиків передбачених ст.177 КПК України.

Суд вважає, що ризики якими керувався суд при обранні та продовженні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися та виправдовують подальше застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Наявність вказаних ризиків пов`язано з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, особою обвинуваченого, який вчинив злочин під час іспитового строку, не працює, не має постійного джерела доходів, не одружений, дітей на утриманні немає, а тому перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчиняти інші кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, впливати на свідків.

З огляду на вказане суд вважає, що менш суворий запобіжний захід, зокрема домашній арешт, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строк тримання його під вартою на термін 60 днів, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним ризикам.

Доводи захисту з приводу того, що клопотання прокурора має назву застосування запобіжного заходу, а не продовження, а також те, що клопотання є аналогічне тому, що вже було предметом розгляду суду, просто змінена дата, є формальним, а також те, що в СІЗО немає укриття, що створює небезпеку для обвинуваченого, не є переконливими та не впливають на суть розгляду клопотання.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Враховуючи вищевказане та дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, та переслідуючи мету захисту інтересів суспільства, які очевидно переважають в даному випадку принцип поваги до особистої свободи, суд приходить до висновку, що перебування обвинуваченого під вартою, буде виправданим за вказаних умов, таким, що не порушуватиме принципу пропорційності, та не буде свавільним.

Одночасно суд не може погодитися із прокурором щодо вимог про збільшення суми застави, оскільки мотивування такому у клопотанні відсутнє взагалі.

Керуючись ст.ст. 331,177, 369, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити строк тримання ОСОБА_4 , до 12.01.2023 року включно.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 21 вересня 2022 року  з урахуванням того, що з моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застави з дією обов`язків визначених в судовому рішенні від 21 вересня 2022 року.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку  безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, як і не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 17.11.2022.

Суддя                                                                 ОСОБА_1