ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7750/22 Справа № 201/6200/22 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією у складі:

Судді-доповідача            Никифоряка Л.П.

Суддів                              Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні в Дніпровському апеляційному суді в м. Дніпро справу що виникла з цивільних правовідносин за заявою Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , в якій подано апеляційну скаргу Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпровські електромережі» на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 вересня 2022року (Головуючий у 1 інстанції Демидова С.О.), –   

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2022 року Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» - далі Товариство звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 вартості використаної електричної енергії за період з 21 травня 2017року по 21 червня 2018року в загальному розмірі 9675,12грн, 1280,65грн інфляційних витрат та 616,20грн трьох відсотків річних.

02 вересня 2022року суддею Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 вересня 2022року відмовлено у видачі судового наказу.

Згідно висновків суду обставини з приводу періоду за який нараховано вартість електричної енергії не є безспірними, позаяк виникає питання про дотримання строків позовної давності, яке може бути вирішене тільки за умови дотримання змагальності учасників справи в позовному провадженні.

З вказаною ухвалою суду не погодилось Товариство, представник якого в апеляційній скарзі висловив вимогу скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що суд визнавши обставини, які слід з`ясовувати щодо дотримання заявником строків звернення до суду не врахував що в цей період мав місце карантин під час дії якого строк позовної давності розраховувався з урахуванням запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів; так само суд не пересвідчився у відповідності заяви вимогам процесуальних норм щодо форми та змісту.

Також незаконність та необґрунтованість ухвали суду, на думку заявника, полягала в тому, що змінилось процесуальне законодавство та наявність спору про право не є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, переглядаючи справу за наявними в ній доказами відповідно до положень частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Статтею 161 Цивільного процесуального кодексу України-ЦПК України визначено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, зокрема в пункті 3 частини 1 наведеної статті передбачено видачу наказу якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг  з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаної норми права Товариство могло звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, оскільки йшлося про вимогу визначену в Законі про стягнення заборгованості за оплату використаної електричної енергії.

Однак наявність підстав для відмови у видачі судового наказу суд пов`язував не із змістом вимоги, а періодом з 21 травня 2017року по 21 червня 2018року за який нарахована заборгованість та заявлена вимога.

Пункт 5 частини 1 статті 165 ЦПК України містить положення про те, що  суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Відмовляючи у видачі судового наказу за заявою Товариства про стягнення вартості використаної електричної енергії за період з 21 травня 2017року по 21 червня 2018року, інфляційних витрат та трьох відсотків річних суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що істотним для вирішення питання про видачу наказу є строк позовної давності, оскільки до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення чинного законодавства щодо позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Чинним законодавством статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, та правовідносини щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг охоплюються дією саме цієї статті.

Отже, визначальним у даній справі є не тільки встановлення обставин щодо відповідності заяви про видачу судового наказу вимогам процесуального закону по формі та змісту, але і з`ясування строків які минули з моменту виникнення права вимоги та чи мало місце перевищення позовної давності, встановленої законом для такої вимоги.

За доведеності заявлених Товариством фактів щодо перевищення строків позовної давності, заява про видачу судового наказу не відповідала вимогам статті 165 ЦПК України.

Зазначені обставини вказують на те, що судом дотримано норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи Товариства про зміну процесуального законодавства та виключення такої обставини як спір про право із переліку підстав для відмови у видачі судового наказу не змінюють висновків суду, який керувався нормою чинною на час вирішення спору.

Також апеляційний суд виходить з того, що права Товариства можуть бути реалізовані в позовному провадженні.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність судового рішення, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 22 листопада 2022року.

Судді: