ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7921/22 Справа № 201/824/21 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією в складі:

головуючого судді-доповідача                 Никифоряка Л.П.

суддів                                                 Гапонова А.В., Новікової Г.В.

за участі секретаря судового засідання         Піменової М.В.

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в м. Дніпро справу що виникла з цивільних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2022року (головуючий у суді 1 інстанції Ткаченко Н.В.), –

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2021року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про стягнення грошових коштів в сумі 37500,00грн, які отримані останнім за дорученням позивача в рахунок оплати за оренду належного їй на праві власності нежитлового приміщення і не передані власнику.

       05 лютого 2021року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява, в якій ОСОБА_1 усунула недоліки.

       20 липня 2022року ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська позов залишено без розгляду. Суд першої інстанції як на підставу для залишення позову без розгляду посилався на те, що позивач повторно не з`явилася в судове засідання та не підтвердила обставин для третього поспіль відкладення судового розгляду в даній справі.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 виклав вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, через порушення норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд не врахував процесуальної поведінки відповідача та його представника, через зловживання процесуальними правами яких мало місце неодноразове відкладення розгляду справи і суд не вирішив справу на підставі наявних доказів незважаючи на участь в усіх засіданнях позивачки.

Представник заявниці стверджував про те, що судом не враховано обставин з приводу того, що позивач не з`явилась в судові засідання 15 березня 2022року, 20 квітня 2022року, 06 червня 2022року та 20 липня 2022року в зв`язку з виїздом та перебуванням за межами України з 15 березня 2022року, про що неодноразово повідомляла суд шляхом подання відповідних заяв.

Незаконність та необґрунтованість ухвали суду на думку заявника полягало також в тому, що судом не враховано особливостей здійснення судочинства в умовах воєнного стану.

Інший довід апеляційної скарги зводився до того, що суд не дотримався вимог процесуальних норм щодо повідомлення сторони про судове засідання за допомогою смс-повідомлення

       На час розгляду справи відзив не надходив.

       Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши пояснення позивача, за відсутності відповідача, який надав клопотання про розгляд справи без нього, також за відсутності представників сторін, явка яких є необов`язковою, повідомлених про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України регламентовано, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом третім частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За змістом наведених норм суд наділений правом на залишення заяви без розгляду лише коли позивач повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та тільки в разі повторної неявки позивача, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка, та за умови, що від позивача не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності.

Підставою для залишення позовної заяви без розгляду стала неявка позивача в судові засідання призначені на 15 березня 2022року, 20 квітня 2022року, 06 червня 2022року та 20 липня 2022року.

Процедура виклику до суду і повідомлення учасників справи та порядок вручення судової повістки чи повідомлення детально регламентовано положеннями цивільного процесуального законодавства, зокрема в статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка може надсилатися на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, рекомендованим листом про вручення, судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді під розписку, а також частиною 9 цієї статті передбачено можливість повідомлення учасників справи через засоби мобільного зв`язку.

З матеріалів справи вбачається що:

15 квітня 2021року з боку суду мало місце відкладення слухання справи через неявку відповідача, позивач з`явилась;

07 червня 2021року – відкладення за клопотанням представника відповідача, позивач з`явилась;

14 липня 2021року – відкладення за клопотання відповідача, позивач з`явилась;

05 жовтня 2021року – відкладення за клопотанням представника відповідача, позивач з`явилась;

22 листопада 2021року суд не слухав справу, однак відповідач також подавав заяву про відкладення судового засідання;

08 лютого 2022року судове засідання відкладено за заявою обох сторін для врегулювання спору самими сторонами;

15 березня 2022року позивач в судове засідання не з`явилась та розгляд справи було відкладено за клопотанням представника відповідача через військовий стан;

в судові засідання від 20 квітня 2022року, 06 червня 2022року та 20 липня 2022року сторони не з`явились, від позивача на адресу суду надходили заяви від 18 квітня 2022року про відкладення розгляду справи через військовий стан /а.с.81/, від 06 травня 2022року через військовий стан і знаходження позивача за межами України /а.с.92/, та 19 липня 2022року такого ж змісту /а.с.99/; представник відповідача теж надав суду письмові клопотання про перенесення розгляду справи.

Сторони не заперечували обставин щодо їх фактичної обізнаності про судові засідання, водночас, в апеляційній скарзі представник позивача висловлював доводи щодо неналежного повідомлення позивача про час та місце судового розгляду судом першої інстанції шляхом повідомлення через засоби мобільного зв`язку, наявність зазначеної обставини представник позивача пов`язував із тим, що позивач не давала згоди на таке повідомлення.

Використовуючи наявні засоби зв`язку суд повідомляв як позивача так і представника відповідача про час та місце судового розгляду та останні отримували повідомлення суду, та у такий самий спосіб, з офіційної електронної адреси надсилали суду заяви та клопотання у даній справі.

Довід представника позивача про порушення прав позивача на судовий захист через бездіяльність суду, який не отримував згоди на повідомлення позивача шляхом повідомлення через засоби мобільного зв`язку не заслуговує на увагу, та не має правового значення, з урахуванням того, що позивач була обізнана про час та місце судового розгляду, являлася до суду та в інший спосіб реалізовувала свої процесуальні права.

       Водночас, право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи ... незалежним і безстороннім судом ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

       Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

       У розумінні норм процесуального права України особа визначивши свої права, реалізує їх за своїм розсудом та розпорядження своїми правами являється одним із основоположних принципів судочинства.

       Однак право на доступ до суду не є абсолютним, воно може підлягати законним обмеженням, внаслідок дії закону, зокрема норм процесуального права.

Відповідно до змісту норм процесуального права на учасників судового процесу та їхніх представників покладено процесуальне зобов`язання добросовісно користуватися процесуальними правами, та проголошується, що зловживання процесуальними правами не допускається, до таких зловживань стаття 44 ЦПК України відносить також вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

За конкретних обставин, розгляд цієї справи здійснювався протягом тривалого часу, та до початку воєнного стану позивач всі рази з`являлася до суду і належним чином виконувала процесуальні зобов`язання, зокрема отримувала судові повістки для вручення відповідачу; заразом процесуальну поведінку відповідача та його представника не можна охарактеризувати як таку що позбавлена свавілля.

З наявних у суду матеріалів справи вбачається, що п`ять разів відкладався розгляд справи через неявку відповідача чи його представника, клопотання останніх задовольнялись судом без належного з`ясування причин і обґрунтування.

Наявні обставини вказують на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не попереджував про процесуальні наслідки повторної неявки в суд.

Також суд був зобов`язаний оцінити достовірність її тверджень щодо неможливості явки до суду через знаходження поза межами України, через військовий стан і військову агресію проти України.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що у тому випадку коли учасник справи позбавлений можливості приймати участь в розгляді справи через наявність поважних причин, останній зобов`язаний про це повідомити суд належним чином, що і було зроблено позивачем.

Заявником апеляційної скарги підтверджені порушення норм процесуального права, через які позивач не змогла повною мірою реалізувати свої процесуальні права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

Отже, суд не дотримався вимог норм процесуального права чинних на час вчинення даної процесуальної дії, висновки суду спростовані доводами позивача, з огляду на що, у відповідності до статей 374, 379 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

       Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2022року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

       Повне судове рішення складено 22 листопада 2022року.

       Судді: