179/908/22

2/179/504/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2022 року смт Магдалінвка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Хорольської І.П.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

справа №179/908/22

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та додаткових витрат на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та додаткових витрат на утримання дитини.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28.03.2022 року з нього було стягнуто на користь відповідачки аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 грн щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 26.01.2022 року, і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнуто додаткові витрати на утримання сина у розмірі 1000 грн. Він намагався регулярно сплачувати аліменти, дбати про належне матеріальне забезпечення сина, але останнім часом йому не вистачає заробітної плати.

Вважає, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, необхідно зменшити, посилаючись на наступні обставини:

-він працює в ПП «Перша телекомунікаційна компанія» на посаді менеджера, де заробітна плата складає 6700 грн. щомісячно, однак знайти більш високооплачувану роботу в Україні в умовах воєнного стану практично неможливо;

-він має на утриманні ще одну дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також на його утриманні перебуває мати, яка потребує допомоги, оскільки є пенсіонеркою та має інвалідність 3 груп.

- на даний час він проживає з дружиною та трьома дітьми, на теперішній час дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, доходів не має, а тому він несе весь тягар по утриманню сім`ї.

Враховуючи викладене, подальша сплата аліментів у розмірі, визначеному рішенням суду є неможливою. Водночас, позивач розуміє свій обов`язок сплачувати аліменти та не має наміру від ного ухилятися, але сплата аліментів та додаткових витрат загальним розміром 4000 грн. щомісячно є для нього непосильним на теперішній час, коли він сам перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 3000 грн. на 1500 грн., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а також просить зменшити розмір додаткових витрат, що стягуються з нього на утримання сина з 1000 до 500 грн.

20.10.2022 року від представника відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем всупереч ст.192 СК України не наведено жодних обставин, які б змінилися після винесення судового рішення у справі №179/101/22.

Зазначає, що вирішуючи питання щодо встановлення розміру аліментів суд прийняв до уваги, що відповідач ( ОСОБА_1 ) працездатна особа, заперечень та відзиву щодо розміру аліментів суду не надав, тоді як утримання малолітньої дитини потребує значних матеріальних витрат і сума у розмірі 3000 грн. на дитину суд вважає достатньою в якості участі відповідача в цих витратах. При визначенні підстав та розміру додаткових витрат на утримання малолітньої дитини суд врахував, що малолітній ОСОБА_4 має хронічне захворювання «Цукровий діабет типу 1, середньої важкості та відповідні ускладнення «Діабетична кардіоміопатія, ремісія, гіпертрофічні ліпоми живота, цукровий діабет типу 1 з діагностованою діабетичною нефропатією». Дитина має статус «особа з інвалідністю».

Станом на момент подачі ОСОБА_1 позову про зменшення розміру аліментів та додаткових витрат на дитину, матеріальний та сімейний стан відповідачки не змінився, вона виховує двох малолітніх дітей, при цьому перебуває у відпустці по догляду за дитиною - сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Прибуток ОСОБА_2 безпосередньо пов`язаний від соціальних виплат, які вона отримує від держави, в якості виплат на допомогу по догляду за дитиною та прибутку, який отримує ОСОБА_7 , з яким вона має фактичні шлюбні відносини. Відповідач вважає за доцільне вказати, що матеріальний стан ОСОБА_7 , з яким вона проживає на даний час, являється посереднім, в бік покращення не змінився з моменту винесення судового рішення у справі №179/101/22. ОСОБА_8 проживає з ОСОБА_2 , однією сім`єю, але частину свого прибутку сплачує в якості аліментів на дітей від попереднього шлюбу - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що відповідно об`єктивно унеможливлює збільшення витрат на малолітнього сина відповідачки - ОСОБА_4 .

Стан здоров`я малолітньої дитини - ОСОБА_4 , на користь якого було судовим рішенням було встановлено аліменти, на даний час також не змінився. Дитина продовжує хворіти на хронічне захворювання «Цукровий діабет 1 типу, важкої форми», являється інсулінозалежною, має статус «особа з інвалідністю». Дитина, в зв`язку з наявним захворюванням, на постійні основі перебуває на інсуліновій терапії, при цьому, незважаючи на той факт, що сам медичний препарат інсулін забезпечується державою на безкоштовній основі, медичне обладнання, необхідне для його вводу відповідачка вимушена купувати за власний рахунок. Щоденно малолітній ОСОБА_11 повинен не менше 4 разів приймати визначену лікарями дозу інсуліну, а також проходити перевірку показників крові, для чого відповідачка за власний кошт повинна купувати відповідні тести та ланцети. Наявне хронічне, невиліковне захворювання призводить до необхідності облаштування для малолітнього ОСОБА_4 специфічних умов для проживання, а саме - забезпечення спеціальним видом харчування, яке не повинно вплинути на загострення перебігу хвороби, вимагає суворого дотримання визначеної лікарями дієти (вживання нежирного м`яса, продуктів харчування з певними видами вуглеводів, жирів, вживання якісних сортів твердого сиру, продукти з цукровими замінниками і т.п.).

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає про власне негативне матеріальне становище, вказуючи, що він працює в ПП «Перша телекомунікаційна компанія» на посаді менеджера, де заробітна плата складає лише 6700 грн., але даний факт не є таким, що виник після ухвалення судового рішення у справі №179/101/22, а мав місце на момент розгляду цивільної справи про встановлення аліментів та додаткових витрат на утримання малолітньої дитини.

ОСОБА_1 являється працівником ПП «Перша телекомунікаційна компанія», починаючи з 01.10.2021 року і до теперішнього часу, де перебуває на посаді менеджера та відповідно отримує заробітну плату. Крім того, відповідачу стало відомо, що починаючи з 17.10.2022 року ОСОБА_1 працевлаштований та працює на посаді водія автотранспортних засобів у фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 , тобто починаючи з 17.10.2022 року позивач має два місця роботи, та відповідно його матеріальний стан порівняно з 28.03.2022 роком лише покращився. Наявність у позивача другої дитини - сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не є підставою для зміни розміру аліментів, оскільки ця обставина була врахована судовим рішенням. Мати позивача - ОСОБА_14 , незважаючи на наявність у неї ІІІ групи інвалідності, на даний час є лише обмеженою в здатності здійснювати певний труд, не являється особою, яка потребує стороннього догляду і ОСОБА_1 її не утримує, як ним зазначено у тексті позовної заяви.

Щодо посилання ОСОБА_1 на наявність у його нової дружини двох малолітні дітей, зазначає, що батьком вказаних дітей являється ОСОБА_7 , який на даний час проживає в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 . ОСОБА_7 у відповідності до вимог закону, постійно сплачує аліменти на утримання власних дітей та здійснює дії по їх додатковому забезпеченню, що відповідно вказує на відсутність у ОСОБА_1 (позивача) додаткового фінансового тягаря на утримання дітей з його нової сім`ї.

Також представник відповідача звертає увагу на те, що дружина позивача - ОСОБА_15 з 19.08.2008 року являється фізичною особою-підприємцем, здійснює свою підприємницьку діяльність шляхом проведення роздрібної торгівлі канцелярськими товарами в магазині (торговому павільйоні) «ІНФОРМАЦІЯ_10», який у вигляді малої архітектурної форми встановлений на площі, поблизу будівлі автовокзалу, за адресою АДРЕСА_1 . Підприємницьку діяльність з торгівлі товарами ОСОБА_15 здійснює з залученням найнятого працівника (продавця), при цьому ОСОБА_1 (позивач) приймає активну участь в організації підприємницької діяльності шляхом доставки товару, що неодноразово спостерігається відповідачкою особисто.

На переконання відповідачки, позивач свідомо не бажає сплачувати на її користь аліменти та додаткові витрати на їх спільну дитину, при цьому має реальні можливості для такої сплати. Такі дії позивача, на думку відповідачки, викликані неприязними відносинами, які склалися після розірвання шлюбу, а також його стійкого хибного уявлення про обов`язок батька на утримання неповнолітніх дітей.

Незважаючи на наявність відкритих виконавчих проваджень, ОСОБА_1 фактично ухиляється від виконання судового рішення щодо сплати аліментів та додаткових витрат на утримання дитини. Так, станом на 12.10.2022 року ОСОБА_1 має заборгованість за період з 26.01.2022 року по 01.10.2022 року в розмірі 18581 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Згідно обліків зареєстрованого транспорту, ОСОБА_1 володіє 5 одиницями автотранспорту, а саме: автомобілем ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобілем «FORD», реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобілем «ОPEL», реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобілем PEUGEOT, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; автомобілем ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

ОСОБА_1 відмовляється надати вказані автомобілі державному виконавцю для проведення їх опису, рамках накладеного арешту на майно боржника, внаслідок чого 12 жовтня 2022 року державним виконавцем ДВС винесено постанову про розшук майна боржника.

На глибоке переконання ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_16 має достатні прибутки для виконання судового рішення у справі №179/101/22 про стягнення з нього аліментів та додаткових витрат на дитину саме в розмірі 3000 та 1000 відповідно, на що об`єктивно вказує його майновий стан.

01.11.2022 року позивач надав суду відповідь на відзив, в якому вказав, що справа №179/101/22 за позовом ОСОБА_2 до нього про стягнення аліментів розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Відзив не було надано у зв`язку з початком воєнний дії на території України. Отже, судом не досліджувалось матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатної дружини, батьків та інші обставини, що мають істотне значення у відповідності до ст.182 СК України. Вказує на те, що позивачка маніпулює хворобою сина, вводить суд в оману для власного збагачення, оскільки витрати на лікування сина нічим не підтверджені. Також зазначає, що дійсно 17.10.2022 року він влаштувався на нове місце роботи, а саме до ФОП ОСОБА_12 , однак його матеріальний стан не змінився, оскільки 21.10.2022 року його звільнено з ПП «ПТК». Крім того, з листопада 2018 року по 30.06.2022 року він повністю забезпечував проживання та навчальний процес їх спільного з відповідачкою сина - ОСОБА_17 , який на той час був неповнолітнім.

Ухвалою від 29.09.2022 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 01.11.2022 року підготовче провадження у справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити. Також суду пояснив, що справа за позовом ОСОБА_2 до нього про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину розглядалась у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, копію позовної заяви він отримав, однак відзив на позов не надав у зв`язку з початком військових дій на території України. Копію рішення суду він отримав тільки у червні 2022 року, апеляційну скаргу не подавав, рішення набрало законної сили. Підтвердив, що його матеріальний та сімейний стан після ухвалення судового рішення про стягнення з нього аліментів не змінився, його дружина - ОСОБА_15 дійсно займається підприємницькою діяльністю, має магазин «ІНФОРМАЦІЯ_10», який працює тільки на підтримання діяльності та суттєвого доходу не приносить. Також пояснив, що 5 транспортних засобів, на які вказує позивачка, фактично йому не належать, оскільки вони продані, заборгованість зі сплати аліментів у сумі 18 000 грн. він погасив за рахунок продажу одного з автомобілів.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов.

Вислухав пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, які повинні забезпечити належне утримання дитини до її повноліття незалежно від розміру їх доходів.

Частиною 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 березня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, закон надає право платнику аліментів звернутися до суду про зміну розміру аліментів.

При вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину у разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Тобто суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і при стягнення аліментів відповідно до ст. ст.181,182 СК України.

У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.

Судом встановлено, що позивач та відповідачка мають неповнолітню дитину - сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Як вбачається з копії довідки КНП «Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області від 14.10.2022 року №603, ОСОБА_11 , 2011 року народження, знаходиться на диспансерному обліку у сімейного лікаря з діагнозом: Цукровий діабет І типу, інсулінозалежний, важка форма (а.с.60).

Як вбачається з копії посвідчення серії НОМЕР_6 від 05.10.2021 року, малолітній ОСОБА_4 , 2011 року народження має статус «дитина з інвалідністю» (а.с.61).

Відповідачка ОСОБА_2 також має малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с.66).

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2022 року у цивільній справі №179/101/22 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 3000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня пред`явлення позову, тобто з 26 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Також з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до видужання дитини або досягнення нею повноліття (а.с. 34-35, 13).

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28.03.2022 року позивачем ОСОБА_1 не оскаржувалось та набрало законної сили.

Постановами Державного виконавця Магдалинівського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області від 12.10.2022 року, відкриті виконавчі провадження на підставі виконавчих листів №179/101/22, виданих 27.05.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів та додаткових витрат на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , матеріали виконавчих проваджень об`єднані в одне зведене виконавче провадження №69137223 (а.с.76-77, 79).

Постановами державного виконавця від 12.10.2022 року ВП №69137223, у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів за період з 26.01.2022 року по 01.10.2022 року у сукупному розмірі 18581 грн., боржнику ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі Україні та у праві керування транспортними засобами (а.с.78,81).

Як вбачається з постанови державного виконавця від 12.10.2022 року ВП №69137467 про розшук майна боржника, за ОСОБА_1 зареєстровані наступні транспортні засоби: ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; FORD, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; OPEL, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; PEUGЕOT, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.с.80).

Станом на день розгляду справи позивач погасив заборгованість зі сплати аліментів у повному розмірі, що не заперечується відповідачкою.

Доводи позивача про те, що вказані транспортні засоби продані та фактично йому не належать, суд не може прийняти до уваги, оскільки доказів на підтвердження вказаних доводів позивачем суду не надано.

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 19 вересня 2019 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_18 , та має малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копією про народження дитини (а.с.36-37).

Як вбачається з копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_7 та довідки до акта огляду МСЕК від 04.12.2012 року, мати позивача - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є особою з інвалідністю ІІІ групи та отримує пенсію по інвалідності (а.с.16-17, 38-39). Як вбачається з довідки МСЕК, ОСОБА_14 протипоказані значні фізичні навантаження та робота у шкідливих умовах, остання може виконувати канцелярську роботу.

Відповідно до довідки про доходи, виданої ПП «Перша телекомунікаційна компанія», позивач ОСОБА_1 працює в ПП «Перша телекомунікаційна компанія» на посаді менеджер (управитель) з питань регіонального розвитку, загальна сума доходу за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 року складає 13400 грн., у тому числі за травень 2022 року - 6700 грн., за червень 2022 року - 6700 грн (а.с.41).

Як вбачається з довідки ПП «Перша телекомунікаційна компанія» №6/22 від 17.10.2022 року, ОСОБА_1 працює в Приватному підприємстві «Перша Телекомунікаційна Компанія» на посаді менеджер (управитель) з регіонального розвитку з 01 жовтня по теперішній час (а.с.67).

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 21.10.2022 року він звільнився з вказаного місця роботи за власним бажанням.

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_12 №10 від 18.10.2022 року, ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_12 на посаді водія автотранспортних засобів з 17 жовтня 2022 року по теперішній час. Посадовий оклад згідно штатного розкладу, складає 6710 грн. (а.с.68).

Як вбачається з довідки від 19.05.2022 року, виданої Виконавчим комітетом Магдалинівської селищної ради, ОСОБА_1 займається волонтерською діяльністю та територіально прикріплений до «Центру волонтерської допомоги Магдалинівської селищної ради» Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.102).

В судовому засіданні також встановлено та не заперечується позивачем, що дружина позивача, ОСОБА_15 , зареєстрована як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності якої «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», має власний магазин « ІНФОРМАЦІЯ_10 », який розташований у смт Магдалинівка, в якому здійснюється торгівля канцелярськими товарами (а.с.69-70).

Дружина позивача - ОСОБА_15 має двох неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.71-72).

Батько дітей, ОСОБА_7 , сплачує аліменти на їх утримання, що підтверджується копіями квитанцій КБ «ПриватБанк» та не заперечується позивачем (а.с.73-75).

Звернувшись до суду вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 посилається на неможливість сплачувати аліменти та додаткові витрати на дитину у визначеному судом розмірі, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, оскільки у нього на утриманні перебувають троє дітей, дружина та непрацездатна мати.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд вважає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, як цього вимагають положення ст. 192 СК України, з часу визначення розміру аліментів судом, яке відбулось у березні 2022 року, зміни матеріального або сімейного стану, що повинно враховуватись судом при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів. Вказані зміни мають реально відбуватись і підлягають доказуванню, оскільки є визначальними для зміни (зменшення) розміру аліментів.

Позивач є особою працездатного віку, має задовільний стан здоров`я, постійне місце роботи, будь-яких належних доказів про значне погіршення його матеріального стану з моменту встановлення розміру аліментів не надав, а доводи, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог фактично зводяться до незгоди з рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28.03.2022 року, та в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст.192 СК України) та позиції Верховного Суду України, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів.

Доводи позивача про те, що судом при встановленні розміру аліментів не було враховано його матеріальний та сімейний стан, суд не приймає до уваги, оскільки позивач не був позбавлений права на подання відзиву на позовну заяву та на апеляційне оскарження рішення суду у разі незгоди з ним.

Як вбачається зі змісту рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28.03.2022 року та з пояснень позивача у судовому засіданні, останній отримав копію позовної заяви ОСОБА_2 та додані до неї документи, однак відзив на позовну заяву не подав, рішення суду отримав, однак з апеляційною скаргою на рішення суду також не звертався.

Доводи позивача про те, що справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, а відзив не було надано у зв`язку з початком воєнних дій, суд вважає неспроможними, оскільки позивач, у разі неможливості з об`єктивних причин подати відзив у встановлені законом строки, не був позбавлений можливості відповідно до ст.127 ЦПК України подати суду клопотання про продовження строку надання відзиву.

Доводи позивача про те, що він не погоджується з рішенням суду, а апеляційну скаргу не подавав, оскільки рішення отримав вже після набрання ним законної сили, суд також вважає неспроможними, оскільки відповідно до ч.2 ст.354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Таким чином, позивач не був позбавлений права подати клопотання про поновлення строку на оскарження рішення суду, однак своїм правом не скористався.

Вказані обставини свідчать, що позивач погодився з рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28.03.2022 року, яким встановлено розмір аліментів та додаткових витрат на дитину.

Будь-яких належних доказів на підтвердження погіршення матеріального стану позивача з моменту стягнення аліментів, або ж доказів на підтвердження покращення матеріального стану стягувача аліментів матеріали справи не містять.

Доводи позивача про те, що на його утриманні знаходиться непрацездатна мати, дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною та троє неповнолітніх дітей, що не дозволяє йому сплачувати аліменти у встановленому розмірі, суд вважає неспроможними, оскільки судом встановлено, що позивач працездатний, має постійне місце роботі, з попереднього місця роботи звільнився за власним бажанням, також має у власності п`ять транспортних засобів. Дружина позивача здійснює підприємницьку діяльність з торгівлі канцелярськими товарами, отримує аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу. Доказів того, що мати позивача потребує стороннього догляду та перебуває на його утриманні, позивачем суду на надано. Мати позивача є особою з інвалідністю ІІІ групи, отримує пенсію по інвалідності та не є особою, яка потребує стороннього догляду.

Встановлений судовим рішенням розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення матеріального становища позивача не буде спрямоване на належне забезпечення малолітнього сина позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та суперечитиме його інтересам.

Також суд не вбачає підстав для зменшення встановлених судом додаткових витрат на дитину у розмірі 1000 грн., які зумовлені тим, що малолітній ОСОБА_4 страждає на тяжку хворобу та потребує додаткових витрат на лікування, оскільки стан здоров`я малолітнього ОСОБА_4 не змінився. Дитина продовжує хворіти на хронічне захворювання «Цукровий діабет 1 типу, важкої форми», являється інсулінозалежною, має статус «особа з інвалідністю».

Як вже зазначено вище, позивачем не доведено, що змоменту встановлення рішенням суду розміру аліментів та додаткових витрат на дитину змінився його сімейний стан, або суттєво погіршився стан здоров`я або матеріальний стан.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат.

Приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником відповідача у судовому засіданні 14.11.2022 року до закінчення судових дебатів, зроблена заява про стягнення понесених відповідачкою витрат на правову допомогу. У зв`язку з чим суд вважає необхідним встановити відповідачу строк у п`ять днів після ухвалення рішення суду для подання суду доказів на підтвердження витрат, які вона сплатили у зв`язку з розглядом справи. Для вирішення питання про розподіл судових витрат призначити судове засідання, у відповідності до п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та додаткових витрат на утримання дитини - відмовити у повному обсязі.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України відповідачу ОСОБА_2 подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення докази щодо розміру витрат, які вона понесла у зв`язку з розглядом справи.

Згідно п. 5 ч.7 ст. 265 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 18.11.2022 о 09 год. 30 хв.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду виготовлений 23.11.2022 року.

Суддя О.Ю. Кравченко