13.06.2011

Справа № 2а-1271/1

1

П о с т а н о в а

І м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2011 року суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Алтунін О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в смт.Ювілейне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -

в с т а н о в и в:

26 січня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що вона має статус “дитини війни”, тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про соціальний захист дітей війни” для цієї категорії осіб. На підставі ст.6 даного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка згідно ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідач відмовив в нарахуванні вказаної доплати до пенсії, керуючись положеннями нормативних актів, що рішеннями Конституційного Суду України визнані неконституційними. Просила зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити недоплачену суму щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 09.07.2007 року по день розгляду справи та в подальшому.

Ухвалою суду було відкрито скорочене провадження у даній справі в межах строку звернення до адміністративного суду, в іншій частині позов залишено без розгляду.  

Відповідач надав письмове заперечення на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки виплати сум доплат до пенсії здійснювались згідно положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, у межах видатків, передбачених законом про Державний бюджет України, а положення ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”не застосовуються для визначення мінімальної пенсії за віком.

З'ясувавши зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідивши матеріали справи,  вважаю, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

Встановлено, що позивач народився 24.01.1941 року та відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення із відповідною відміткою.

На підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 2 ст. 3 даного Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Однак, дане право позивача у 2007 та 2008 роках обмежувалось положеннями Законів України “Про державний бюджет”за відповідні роки.

Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня 2007 року та №10-рп від 22 травня 2008 року положення даних законів визнані неконституційними.

Таким чином, права позивача на отримання доплати до пенсії згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”були відновлені з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року. Дію даної норми на 2009-2010 роки не було призупинено або змінено, тобто вона має законну силу і підлягає виконанню в редакції, яка діє з 22 травня 2008 року.

Отже, судом встановлено, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”не нараховував та не виплачував, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.

Висновок відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як “діти війни”не застосовується –є неправильним, виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України “Про прожитковий мінімум”визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Посилання відповідача на здійснення виплат у межах видатків, передбачених законами про Державний бюджет, не приймаються до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки такий розмір визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж зазначена постанова Кабінету Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін.

Вважаю, що оскільки виплата підвищення до пенсії носить постійний характер, то визначення кінцевого періоду нарахування (перерахування) підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є недоцільним, що забезпечить повний захист прав позивача. Виходячи з цього, виплата такого підвищення до пенсії повинна здійснюватися до внесенні на законодавчому рівні змін до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”або зміни обставин, що зумовили виплату вказаного підвищення позивачу.

За вищенаведених обставин приходжу до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в межах визначеного КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, тобто за період, починаючи з 27.07.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню 3 грн. 40 коп. судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.3, 8, 22, 46, 51 Конституції України, ст.1,6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.2, 8, 11, 69-71, 94, 160-165, 167, 183-2, 256 КАС України, -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 27 липня 2010 року.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”і законодавчо визначеного на час виплати розміру мінімальної пенсії за віком, за період з 27 липня 2010 року та в подальшому, з урахуванням проведених виплат за цей період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі апеляційної скарги з одночасним направленням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Алтунін