Справа № 296/6754/22

2/296/2740/22

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

01 грудня 2022 року                 м.Житомир

           Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

       головуючого судді: Шкирі В.М.,

       за участю секретаря: Бабич А.В.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення особи права користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11.10.2022 звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить позбавити його матір ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є користувачем квартири АДРЕСА_1 . Проживання у цій квартирі ним здійснюється на підставі ордеру на житлове приміщення №501 від 26.10.1992.

Ордер видано на проживання у квартирі АДРЕСА_2 . Однак, згідно рішення №12 від 11.0.1996 року Виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів номер будинку АДРЕСА_3 змінено на будинок АДРЕСА_4 .

У квартирі окрім позивача зареєстрована його матір - ОСОБА_2 , яка з 2010 року фактично не проживає у вказаній квартирі, не користується нею та не оплачує платежі за житлово-комунальні послуги.

Позивач змушений самостійно нести витрати за комунальні послуги та підтримання житла у належному стані, хоча вони нараховуються на 2 осіб. Тому просить суд визнати ОСОБА_2 , такою, що втратила право на користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 13.10.2022 року у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

Позивач та його представник до суду не з`явилися. Предстаником позивача, через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи без їх участі, не заперечують проти ухвалення судом заочного рішення, позов підтримують та просять його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання призначені на 14.11.2022 та 01.12.2022 не з`явилася, була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи

Так ухвалу про відкриття провадження у справі разом з додатками направлено ОСОБА_2 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_5 . Проте,08.11.2014 до суду повернувся конверт з відправленням, згідно довідки Укрпошти причина невручення"адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Повідомлення відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи 01.12.2022 здійснено судом в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення14.11.2022 на сайті судової влади України веб сторінка Корольовського районного суду м.Житомира, оскільки її місце перебування наразі невідоме, а перед судом стоїть питання про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

Ордер на жиле приміщення № 501 від 26.10.1992 року за адресою АДРЕСА_6 виданий ОСОБА_2 з сім`єю на 2 осіб : тобто на неї та ОСОБА_1 (а.с. 8).

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 05.12.1978 ОСОБА_2 є його матір`ю (а.с.11)

Рішенням №12 від 11.01.1996 року Виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів номер будинку АДРЕСА_7 (а.с.9-10)

Відповідно до Акту працівників ТОВ «КК «КомЕнерго Житомир» від 23.09.2022, у складі комісії: майстра ОСОБА_3 , інженера ОСОБА_4 та інженера ОСОБА_5 , на підставі свідчень сусідів, у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована, однак, фактично не проживає з лютого 2018 року (а.с. 12).

28.09.2022 ОСОБА_6 отримав претензію від КП "ЖТКЕ" Житомирської міської ради з вимогою сплатити заборгованість за послуги з централізоваого опалення, постачання теплової енергії в сумі 27549,23 грн (а.с.13-14)

11.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою визнати його матір такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_5 .

Таким чином суд встановив, що існує спір з приводу права користування квартирою між наймачами, що регулюється нормами Житлового кодексу України.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно з ч.1, 2 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Судом встановлено, що ордер на жиле приміщення № 501 від 26.10.1992 року за адресою АДРЕСА_8 виданий ОСОБА_2 з сім`єю на 2 осіб : тобто на неї ( як наймача) та на її сина ОСОБА_1 (як члена сім’ наймача) та наразі вони мають заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 27549,23 грн (а.с.8,13-14).

Згідно з ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Подібні висновки висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц (провадження № 61-30912св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17 (провадження №61-7317св19), від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19), від 12 травня 2021 року у справі № 301/288/20 (провадження № 61-2566св21).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Позивач вказує, що відповідач не проживає в квартирі понад 6 місяців рік, через що він сплачує надмірно нараховані комунальні послуги, а відповідач коштів на оплату послуг не надає.

При цьому, суду, на підтвердження своїх доводів про те, що відповідач (мати позивача ) не користується житлом без поважних причин понад шість місяців, позивачем надано лише - Акт працівників ТОВ «КК «КомЕнерго Житомир» від 23.09.2022, згідно якого комісія , на підставі свідчень сусідів, встановила, що у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована, однак, фактично не проживає з лютого 2018 року (а.с.12)

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Отже, суд вважає, що акт від 23.09.2022, який наданий позивачем не є належними та достатнім доказом, що підтверджує відсутність відповідача у вказаному у житловому будинку та поважності причин його відсутності понад шість місяців. Інших доказів на підтвердження заявлених вимог позивачем суду не надано, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити .

При цьому позивач не позбавлений права повторного звернення до суду за наявності інших доказів.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд приймає рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення особи права користування житловим приміщенням - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити рішення суду в загальному порядку, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Корольовський районний суд м.Житомира

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

РНОКПП: НОМЕР_2 ,

місце реєстрації: АДРЕСА_9 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_3 ,

місце реєстрації: АДРЕСА_9 .

       Суддя В. М. Шкиря