ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2022 року м. Київ № 640/17586/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомМіжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина»

доМіністерство захисту довкілля та природних ресурсів України

провизнання протиправним та скасування висновку

В С Т А Н О В И В:

Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративно суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та захисту довкілля України (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності «Будівництво та експлуатація Поліської ВЕС на території зони відчуження Київської області, Іванківський район, м. Чорнобиль (біля відселеного села Лелів)» №7-03/12-201810221968/1, опублікований у Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля 13 березня 2019 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем вказано, що при прийнятті оскаржуваного висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності «Будівництво та експлуатація Поліської ВЕС на території зони відчуження Київської області, Іванківський район, м. Чорнобиль (біля відселеного села Лелів)» №7-03/12-201810221968/1 відповідачами не було дотримано процедури, передбаченої для прийняття такого висновку, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Так, зазначено, що відповідачем не враховано того факту, що замовником (отримувачем) оскаржуваного висновку не проведено дотримання вимог положень статті 6 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», у звіті відсутня інформація щодо розгляду територіальних та/чи технологічних альтернатив планової діяльності замовника (отримувача), не виконано вимоги щодо надіслання копії повідомлення про планову діяльність до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження і зоною безумовного відселення, а також не враховано зауваження громадськості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що при прийнятті оскаржуваного висновку останній діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства, крім того, зауважено на тому факті, що позивачем не вірно трактуються норми законодавства на свою користь.

Більше того, представником відповідача звернуто увагу на відсутності порушеного права у позивача, що в свою чергу є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача подано заперечення на відзив, в яких зауважила на хибності висновків, викладених у відзиві на позовну заяву, зауважуючи, що представником відповідача не спростовано ґрунтовної позиції позивача щодо протиправності оскаржуваного висновку, а також на правомірності звернення Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до суду.

В свою чергу, представником відповідача подано заперечення, в яких останній підтримав власну позицію, а також надано додаткові аргументи щодо правомірності оскаржуваного рішення.

Також в матеріалах справи наявні клопотання про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, як на стороні позивача так і на стороні відповідача.

Проте, такі клопотання суд повертає без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини третьої статті 166 та частини першої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За нормами частини четвертої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини першої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною другою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

З аналізу наданих заявниками заяв та доданих до них матеріалів, судом було встановлено, що заявниками не було додано до заяв доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи.

Керуючись викладеним, суд приходить до висновку, що недодержання заявниками вимог частини першої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України не дає можливості розглянути вказані заяви, у зв`язку з чим вказані заяви підлягають поверненню заявникам без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Із Єдиного державного реєстру з оцінки впливу на довкілля позивач дізнався про проведення Міністерством екології і природних ресурсів України процедури оцінки впливу на довкілля будівництва та експлуатації «Поліської ВЕС» на території зони відчуження, між с. Лелів та ВЛ 330 кВ «ЧАЕС Північна». Матеріали справи з ОВД щодо Поліської ВЕС №201810221968 доступні у Реєстрі за посиланням http://eia.menr.gov.ua/places/view/1968. За результатами такої процедури відповідач видано зацікавленому суб`єкту господарювання документ дозвільного характеру - висновок з оцінки впливу на довкілля про допустимість провадження планованої діяльності № 7-03/12-201810221968/1, опублікований у Реєстрі 13 березня 2019 року.

Вважаючи такий висновок протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Так, вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та ограни місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту четвертого пункту 4 Положення про Міністерство енергетики та захисту довкілля України (далі - Мінекоенерго), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 р. № 32 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 р. № 847) (далі - Положення) одним з основних завдань Мінекоенерго є реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки, геологічного вивчення та раціонального використання надр, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, охорони та раціонального використання земель, збереження, відтворення та невиснажливого використання біологічного і ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі, організації охорони та використання гіриродно-заповідного фонду, охорони атмосферного повітря, а також збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, Паризької угоди.

Функції видачі висновку з оцінки впливу на довкілля (далі - Висновок з ОВД) покладено на уповноважений територіальний орган - обласні, міські Київська та Севастопольська державні адміністрації (відповідний підрозділ з питань екології та природних ресурсів) та уповноважений центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища у випадках, визначених частиною третьою статті 5 Закону.

Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля визначені Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» (далі -Закон).

Згідно із частиною першою статті 2 Закону оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає:

підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону;

проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону;

аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації;

надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини;

врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону

Вирішуючи спір по суті, суд вважає за доцільне звернути увагу учасників справи на наступне.

Стосовно доводів представника позивача про подачу ТзОВ «Вітряний парк Поліський» неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, суд зауважує таке.

ТзОВ «Вітряний парк Поліський» подано до Мінприроди Повідомлення про планову діяльність «Будівництво та експлуатація Поліської ВЕС на території зони відчуження Київська обл., Іванківський район, м. Чорнобиль (біля відселеного с. Лелів)».

У відповідності до вимог статті 5 Закону, пунктів 2, 3, 4 Порядку передачі документів для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля та Порядку ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року № 1026 (далі - Порядок №1026) Міністерством в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля (далі - Реєстр з ОВД) були розміщені Повідомлення про планову діяльність № 201810221968/5275 та Вимога про надання умов щодо обсягу досліджень № 201810221968/5308 (знаходяться у вільному доступі у Реєстрі з ОВД).

Відповідно до частини сьомої статті 5 Закону протягом 20 робочих днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, громадськість може надати уповноваженому територіальному органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою цієї статті, - уповноваженому центральному органу зауваження і пропозиції до планової діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля. У разі отримання зауважень і пропозицій громадськості відповідний уповноважений орган повідомляє про них суб`єкту господарювання та надає йому копії зауважень і пропозицій протягом трьох робочих днів з дня їх отримання.

Листом від 27 листопада 2018 року №7/6321-18 Мінприроди повідомило ТзОВ «Вітряний парк Поліський», що з дня офіційного оприлюднення зазначеного Повідомлення про планову діяльність зауваження і пропозиції від громадськості щодо планової діяльності до Мінприроди не надходили (знаходиться в Реєстрі з ОВД у вільному доступі), оскільки протягом встановленого Законом строку жодних зауважень, пропозицій надано не було.

Також, відповідно до вимог частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону Мінприроди листом від 26 листопада 2018 року №7/6277 -18 суб`єкту господарювання були надані Умови визначення обсягу досліджень, рівень деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з ОВД (знаходиться в Реєстрі з ОВД у вільному доступі).

Згідно із частиною першою статті 6 Закону суб`єкт господарювання забезпечує підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля і несе відповідальність за достовірність наведеної у звіті інформації згідно з законодавством.

При цьому слушно зауважено представником відповідача, що відповідно до Положення про Міністерство енергетики та захисту довкілля України функції, завдання чи повноваження щодо встановлення достовірності інформації не визначені постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року №32.

Вимоги до Звіту з ОВД визначено приписами положень частини другої статті 6 Закону.

Форму звіту затверджено Додатком № 4 до Порядку передачі документів для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року №1026.

Тобто, вищевказаними нормативно-правовими актами визначено, що може бути включено до звіту, проте вбачається, що вказані норми не містять вичерпний перелік щодо досліджень, проведених спостережень чи оцінок. Обов`язку щодо проведення досліджень вказаними нормативно-правовими актами не встановлено.

Відповідно до частини восьмої статті 6 Закону Звіт з оцінки впливу на довкілля підписується всіма його авторами (виконавцями) із зазначенням їхньої кваліфікації та зберігається в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля протягом усього часу провадження планованої діяльності, але не менш як п`ять років з дня отримання рішення про провадження планованої діяльності.

На сторінці 127 Звіту з ОВД зазначено, що виконавцем є Бережной Олег Миколайович - Магістр з екологічних технологій і обладнання.

А тому вищенаведеним підтверджується, що ОВД виконано у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо недостовірної інформації у звіті з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності «Будівництво та експлуатація Поліської ВЕС на території зони відчуження Київської області, Іванківський район, м. Чорнобиль (біля відселеного села Лелів)», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (далі - Закон) оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону суб`єкт господарювання забезпечує підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля і несе відповідальність за достовірність наведеної у звіті інформації згідно з законодавством.

Приписами частини другої статті 6 Закону визначено, що Звіт з оцінки впливу на довкілля включає:

опис планованої діяльності, зокрема:

опис місця провадження планованої діяльності;

цілі планованої діяльності;

опис характеристик діяльності протягом виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності, у тому числі (за потреби) роботи з демонтажу, та потреби (обмеження) у використанні земельних ділянок під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності;

опис основних характеристик планованої діяльності (зокрема виробничих процесів), наприклад, виду і кількості матеріалів та природних ресурсів (води, земель, ґрунтів, біорізноманіття), які планується використовувати;

оцінку за видами та кількістю очікуваних відходів, викидів (скидів), забруднення води, повітря, ґрунту та надр, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення, які виникають у результаті виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності;

опис виправданих альтернатив (наприклад, географічного та/або технологічного характеру) планованої діяльності, основних причин обрання запропонованого варіанта з урахуванням екологічних наслідків;

опис поточного стану довкілля (базовий сценарій) та опис його ймовірної зміни без здійснення планованої діяльності в межах того, наскільки природні зміни від базового сценарію можуть бути оцінені на основі доступної екологічної інформації та наукових знань;

опис факторів довкілля, які ймовірно зазнають впливу з боку планованої діяльності та її альтернативних варіантів, у тому числі здоров`я населення, стан фауни, флори, біорізноманіття, землі (у тому числі вилучення земельних ділянок), ґрунтів, води, повітря, кліматичні фактори (у тому числі зміна клімату та викиди парникових газів), матеріальні об`єкти, включаючи архітектурну, археологічну та культурну спадщину, ландшафт, соціально-економічні умови та взаємозв`язки між цими факторами;

опис і оцінку можливого впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (за наявності - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний вплив), зумовленого:

виконанням підготовчих і будівельних робіт та провадженням планованої діяльності, включаючи (за потреби) роботи з демонтажу після завершення такої діяльності;

використанням у процесі провадження планованої діяльності природних ресурсів, зокрема земель, ґрунтів, води та біорізноманіття;

викидами та скидами забруднюючих речовин, шумовим, вібраційним, світловим, тепловим та радіаційним забрудненням, випроміненням та іншими факторами впливу, а також здійсненням операцій у сфері поводження з відходами;

ризиками для здоров`я людей, об`єктів культурної спадщини та довкілля, у тому числі через можливість виникнення надзвичайних ситуацій;

кумулятивним впливом інших наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності, з урахуванням усіх існуючих екологічних проблем, пов`язаних з територіями, які мають особливе природоохоронне значення, на які може поширитися вплив або на яких може здійснюватися використання природних ресурсів;

впливом планованої діяльності на клімат, у тому числі характер і масштаби викидів парникових газів, та чутливістю діяльності до зміни клімату;

технологією і речовинами, що використовуються;

опис методів прогнозування, що використовувалися для оцінки впливів на довкілля, зазначених у пункті 5 цієї частини, та припущень, покладених в основу такого прогнозування, а також використовувані дані про стан довкілля;

опис передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення значного негативного впливу на довкілля, у тому числі (за можливості) компенсаційних заходів;

опис очікуваного значного негативного впливу діяльності на довкілля, зумовленого вразливістю проекту до ризиків надзвичайних ситуацій, заходів запобігання чи пом`якшення впливу надзвичайних ситуацій на довкілля та заходів реагування на надзвичайні ситуації;

визначення усіх труднощів (технічних недоліків, відсутності достатніх технічних засобів або знань), виявлених у процесі підготовки звіту з оцінки впливу на довкілля;

усі зауваження і пропозиції, що надійшли до уповноваженого територіального органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - до уповноваженого центрального органу після оприлюднення ними повідомлення про плановану діяльність, а також таблицю із зазначенням інформації про повне врахування, часткове врахування або обґрунтування відхилення отриманих під час громадського обговорення зауважень та пропозицій, що надійшли в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 5 цього Закону;

стислий зміст програм моніторингу та контролю щодо впливу на довкілля під час провадження планованої діяльності, а також (за потреби) планів після проектного моніторингу;

резюме нетехнічного характеру інформації, зазначеної у пунктах 1-11 цієї частини, розраховане на широку аудиторію;

список посилань із зазначенням джерел, що використовуються для описів та оцінок, що містяться у звіті з оцінки впливу на довкілля.

На сторінці 13 Звіту з ОВД зазначено, що територія будівництва не входить до екомережі Київської області та Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та долучено Регіональну схему екомережі Київської області ((http://pmodajn.ua/kYivregion/rehionalna-shema-ekolohichnoyi-merezhi- kyyivskoyi-oblasti/), рисунок 1.6, сторінка 15 Звіту з ОВД).

Відповідно до абзацу четвертого статті 3 Закону України «Про екологічну мережу України» зведена схема формування екомережі - нормативно-правовий акт, що визначає на національному рівні пріоритети і концептуальні основи формування, збереження та невиснажливого використання екомережі України, розвитку системи територій та об`єктів природно-заповідного фонду, формування структурних елементів екомережі.

Екологічна мережа за визначенням є сукупністю пріоритетних для збереження природних територій, поєднаних між собою природними коридорами в єдину просторово-територіальну конструкцію.

За інформацією Наукового звіту за договором №56/18 від 19 вересня 2018 pоку: «Розроблення проекту зведеної схеми формування екологічної мережі (перший етап)» (далі -Звіт), затвердженого ректором Державного вищого навчального закладу «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» по території Київської області проходять декілька екологічних коридорів національного рівня, а саме Поліський, Галицько-Слобожанський, Дніпровський та Деснянський. Офіційно затверджені схеми цих коридорів відсутні, межі їх не відомі. Концепції Дніпровського та Деснянського екологічних коридорів розроблені Національним екологічним центром України. Для Поліського та Галицько- Слобожанського коридорів, створено по декілька схем, запропонованих різними науковими або громадськими організаціями. Однак на даному етапі використання цих схем не є доцільним за відсутності офіційного статусу цих схем, які скоріш за все будуть ще перероблятися. Крім цього, відсутні відповідні картографічні матеріали. Доступними для нас є лише схеми на паперових носіях в форматі А4, що фактично є узагальненим малюнком схеми (сторінка 247 Звіту, копія додається).

Суд не погоджується з твердженням позивача, що суб`єкт господарювання, назвавши розділи свого Звіту з ОВД відповідними пунктами статті 6 Закону, не включив до звіту необхідну інформацію.

Так, для опису поточного стану довкілля використана інформація, отримана від Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського (лист від 11 вересня 2018 року №17-4.1/1841/06-444, додаток № 3 сторінки 159-180 Звіту з ОВД); Державного спеціалізованого підприємства «Екоцентр» (лист від 18 вересня 2018 року №201-1567 додаток №11, сторінки 236-240 Звіту з ОВД та лист від 02 жовтня 2018 року №201-1645 додаток № 12 сторінки 241-243 Звіту з ОВД), а також джерелом інформації є Регіональна доповідь «Про стан навколишнього природного середовища Київської області у 2016 році», яка розміщена на сайті міністерства та знаходиться у відкритому доступі, що свідчить про дотримання вимог пункту другого частини другої статті 6 Закону, оскільки зазначена вище інформація отримана на основі доступної екологічної інформації та наукових знань.

Також, необґрунтованим є твердження позивача про невідповідність Звіту з ОВД вимогам статті 6 Закону в частині опису виправданих альтернатив так, як на сторінках 79-82 Звіту з ОВД суб`єктом господарювання розглянуто технологічну альтернативу та зазначено, що для реалізації було обрано пропозицію «Fuhrlander» ("Україна), як таку що за впливом на довкілля та головними технічними характеристиками мало відрізняється від розглянутих альтернативних варіантів, проте переважає за економічними та ціновими показниками. Головним чинником впливу вітроенергетичної установки на довкілля є шумове забруднення, що в розглянутих варіантах, при різній потужності (більше 2,5 кВт) коливається від 100 дБа до 115 дБа. Вибраний варіант має шумову характеристику 110.2 дБА.

Крім того, влучно зауважено представником відповідача, що Сергієм Губарем - кандидатом біологічних наук, експертом-екологом Асоціації «Експерти з оцінки впливу на довкілля», підготовлено висновки, які знаходяться на сторінках 305-307 Звіту з оцінки впливу на довкілля, що спростовує думку, що Звіт з ОВД підготовлений без залучення фахівців біологів.

Більше того, Рішення щодо розміщення проектованого об`єкта, вибір технологічного (технічного) рішення було прийнято на підставі забезпечення наступних чинників:

- мінімальний вплив на довкілля;

- відсутність проходження по майданчику планованого будівництва вітроенергетичних установок міграційних шляхів орнітофауни;

- відсутність історичних та археологічних об`єктів на території будівництва;

- віддаленість від житлової забудови та об`єктів ПЗФ, водних об`єктів території будівництва;

- ефективне використання вітрового потенціалу з метою забезпечення найбільшого виробництва електроенергії при вибраному типу вітроенергетичної установки;

- мінімально необхідні площі відведення земель в постійне та тимчасове користування;

- оптимальні технологічні та технічні зв`язки проектованого об`єкту (інженерні та транспортні мережі) з іншими об`єктами для зниження впливу на ґрунти. Планована діяльність, в порівнянні з іншими технологіями вироблення електроенергій (ТЄС, атомні станції, гідростанції) має незначний вплив на довкілля через відсутність викидів що забруднюють атмосферне повітря, відсутність скидів що забруднюють водні об`єкти.

Загальна стабілізація генерації і постачання електроенергії для України в цілому призведе до зниження ризиків коливань частоти струму і ризиків відключень. Це, в свою чергу, дозволить більш широке використання всіх видів електричного обладнання у промисловості і господарської діяльності, що веде до економічного розвитку регіону в цілому і створення нових робочих місць, а у побутових споживачів - використання побутових приладів, комп`ютерів тощо. Переваги використання вітроенергетичних установок, не обмежуються традиційним розумінням «екологічно чистої технології». Зокрема, вітроенергетичні установки відносяться до об`єктів, що не використовують воду під час експлуатації на протилежність від інших типів енергогенеруючих станцій. Завдяки вітроенергетичним установкам вдасться уникнути витрат, пов`язаних із охороною навколишнього природного середовища, які мають місце при традиційному виробленні електроенергії, включаючи негативні наслідки для здоров`я місцевого населення у зв`язку із забрудненням атмосфери, збитки, що наносяться природному антропогенному середовищу кислотними дощами, та проблеми здоров`я і безпеки, пов`язані із радіаційним випромінюванням, як наприклад у випадку з атомними станціями.

З огляду на зазначене вище, безпідставними є твердження позивача про відсутність у Звіті з ОВД розгляду територіальних та/чи технологічних альтернатив планової діяльності, опису причин обрання запропонованого варіанта з урахуванням екологічних наслідків.

Крім того, слід зауважити, що в Україні станом на 24 жовтня 2019 року були відсутні нормативно-правові акти, що регулюють правила складання звітів з ОВД, а також відсутні будь-які методичні рекомендації, в тому числі для визначення виправданих альтернатив для планованої діяльності.

З приводу доводів представника позивача щодо невиконання обов`язку із надіслання копії повідомлення про планову діяльність до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов`язкового) відселення, суд наголошує на такому.

Як вбачається з матеріалів справи 07 листопада 2018 року Уряд ухвалив рішення виділити земельні ділянки на території зони відчуження під будівництво об`єктів вітрової енергетики для ТОВ «Вітряний парк Поліський». Тобто, до початку процедури ОВД Державне агентство з питань зони відчуження вже було погоджено документацію із землеустрою щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері містобудування та архітектури; видає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Тобто, до початку процедури ОВД вже була обрана ділянка розташування ВEC.

Приписами положень статті 12-1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що:

Оформлення документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", для будівництва на земельних ділянках зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення об`єктів на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення, може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування відповідною земельною ділянкою.

Структурний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення, з питань архітектури у межах зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення:

погоджує документацію із землеустрою щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері містобудування та архітектури;

видає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

виконує функції уповноваженого органу містобудування та архітектури, покладені на структурні підрозділи районних державних адміністрацій з питань містобудування та архітектури, а його керівник - функції головного архітектора району.

За згодою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення, дозволяється відвідування території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення за визначеним зазначеним органом маршрутом (об`єктом) і в супроводі відповідальних осіб.

На території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення не поширюється дія частин третьої і четвертої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Визначення і надання містобудівних умов та обмежень на територіях, де не затверджені плани зонування або детальні плани територій, здійснюються на основі аналізу існуючої містобудівної ситуації (стану та характеру забудови території, наявних планувальних рішень, обмежень у забудові території та використанні земель).

Окрім того, у Звіті з ОВД, розміщеному у єдиному реєстрі з ОВД від 03 грудня 2018 року наявні листи Державного агентства України з управління зоною відчуження з питань здійснення оцінки впливу на довкілля щодо планової діяльності ТзОВ «Вітряний парк Поліський» (сторінки 181, 189, 191, 193, 230, 231. 232. 234. 236, 241), тобто ДАЗВ було поінформовано про розпочату процедуру та мало змогу надати свої пропозиції до обсягу досліджень.

Щодо позиції представника позивача про неврахування зауважень і пропозицій громадськості, зокрема зауважень ОСОБА_1, суд звертає увагу учасників справи на наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону громадське обговорення планової діяльності після подання звіту з оцінки впливу на довкілля проводиться у формі громадських слухань та у формі надання письмових зауважень і пропозицій (у тому числі в електронному вигляді).

Механізм проведення громадських слухань у процесі громадського обговорення планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля визначає Порядок проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 р. № 989 (далі - Порядок № 989).

Відповідно до вимог статті 8 Закону Оголошення про початок громадських обговорень від 03 грудня 2018 року №201810221968/6461 розміщено у Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля (далі - Реєстр) та опубліковано в журналі «ЕСПО» № 8 (грудень 2018 р.) і газеті «Екогазета» № 8 (грудень 2018 р.) та розміщено на дошках оголошень Державного агентства з управління зоною відчуження міста Чорнобиль.

19 грудня 2018 року о 12:00 год. в приміщенні інформаційно-просвітницького Орхунського центру при Мінприроди за адресою: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ відбулися громадські слухання з обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля вищевказаної планової діяльності.

Відповідно до пункту чотирнадцятого Порядку № 989 хід та результати громадських слухань були оформлені протоколом громадських слухань, який підписаний головуючим на громадських слуханнях (включено до звіту про громадське обговорення знаходиться у вільному доступі в Реєстрі).

Щодо зауважень ОСОБА_1 , слушно зауважити таке.

Згідно із підпунктом двадцять дев`ятим пункту 6 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обмін), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 (далі - Інструкція) система електронного документообігу установи - сукупність програмно- технічних засобів, призначених для автоматизації організації роботи з електронними документами у діловодстві установи.

Відповідно до підпункту двадцять восьмого пункту 6 Інструкції реквізит електронного документа - інформація, зафіксована в електронному документі та реєстраційно-моніторинговій картці для його ідентифікації, організації обігу та надання йому юридичної сили.

Приписами пункту 44 Інструкції визначено, що реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції установи здійснюється службою діловодства установи централізовано в єдиній системі.

Відповідно до пунктів 48, 49, 50 Інструкції реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється реєстратором лише після проведення попереднього розгляду документа, не допускається проведення подвійної реєстрації електронного документа у системі електронного документообігу та веб-модулі системи взаємодії, на документ, що надійшов у паперовій формі, після реєстрації шляхом друку наноситься його штрих-код або QR-код, присвоєний системою електронного документообігу, та створюється фотокопія, яку реєстратор вносить до реєстраційно- моніторингової картки.

Так, згідно інформації електронного документообігу Мегаполіс зауваження та пропозиції ОСОБА_1 до справи № 201810221968 до Мінприроди не надходили та не зареєстровані.

Доказів зворотного представником позивача до матеріалів справи не долучено.

Також, не заслуговують на увагу доводи представника позивача з приводу того, що система електронного документообігу Мегаполіс жодним чином не відноситься до спірних правовідносин, оскільки як зазначено вище, документообіг у Мінприроди відбувається виключно за допомогою даного сервісу.

Крім того, Відділом з оцінки впливу на довкілля не було отримано зауважень та пропозицій ОСОБА_1 , що підтверджується службовою запискою Відділу захисту інформації та електронних сервісів від 13 листопада 2019 року №125/19-19.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Згідно із частиною третьою статті 2 Закону при підготовці висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону. - уповноважений центральний орган розглядає та бере до уваги звіт з оцінки впливу на довкілля та звіт про громадське обговорення.

Відповідно до частини другої Закону висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що Мінприроди при видачі висновку з ОВД дотримано вимог чинного природоохоронного законодавства України, при цьому вказано ряд екологічних умов, за дотриманням яких діяльність може бути допустимою.

Слід також зазначити, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказує на наявність законного інтересу в забезпеченні природоохоронного законодавства під час розроблення оскаржуваної програми на підставі норм статуту позивача.

Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом першим частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» встановлено, що позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного акта або те, що він є суб`єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.

При цьому, підставою для відмови судом в задоволенні позовних вимог може стати та обставина, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався та не порушує безпосередньо прав позивача.

У пункті 2.6 Рішення Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв`язку з положеннями пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права», громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до статуту позивача вбачається, що метою створення і діяльності вказаної організації є здійснення благодійної діяльності, яка полягає у наданні допомоги фізичним і юридичним особам у захисті їхніх екологічних прав, захисті довкілля в інтересах суспільства, сприянні розвитку природоохоронної справи та розвитку еколого-правової освіти, науки та культури; представлення своїх інтересів та інтересів інших осіб в судах України у справах, пов`язаних із порушенням екологічних чи інших прав людини і громадянина або пов`язаних із порушенням екологічного законодавства.

Водночас, відповідно до частини першої та частини другої статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах. Сферами благодійної діяльності є: освіта; охорона здоров`я; екологія, охорона довкілля та захист тварин; запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах; опіка і піклування, законне представництво та правова допомога; соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності; культура та мистецтво, охорона культурної спадщини; наука і наукові дослідження; спорт і фізична культура; права людини і громадянина та основоположні свободи; розвиток територіальних громад; розвиток міжнародної співпраці України; стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів та підвищення конкурентоспроможності України; сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні; сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану.

Відповідно до статті 1 Закону № 5073 бенефіціар - набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 5073 передбачено види благодійної діяльності, зокрема зафіксовано, що благодійники спільно чи індивідуально можуть здійснювати благодійну діяльність на підставі добровільного вибору одного або кількох таких її видів: безоплатна передача у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав; безоплатна передача бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права; безоплатна передача бенефіціарам доходів від майна і майнових прав; безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів; благодійна спільна діяльність та виконання інших контрактів (договорів) про благодійну діяльність; публічний збір благодійних пожертв; управління благодійними ендавментами; виконання заповітів, заповідальних відказів і спадкових договорів для благодійної діяльності; проведення благодійних аукціонів, негрошових лотерей, конкурсів та інших благодійних заходів, не заборонених законом.

Відтак Закон України № 5073 не наділяє благодійні організації правом на звернення до суду з питань забезпечення дотримання природоохоронного законодавства.

Також позивачем не доведено, що прийняття спірного висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності «Будівництво та експлуатація Поліської ВЕС на території зони відчуження Київської області, Іванківський район, м. Чорнобиль (біля відселеного села Лелів)» №7-03/12-201810221968/1 негативно впливає на його інтереси щодо досягнення цілей благодійної діяльності.

Отже на думку суду, оспорюваний висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності «Будівництво та експлуатація Поліської ВЕС на території зони відчуження Київської області, Іванківський район, м. Чорнобиль (біля відселеного села Лелів)» №7-03/12-201810221968/1, жодним чином не порушує прав позивача.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування висновку залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» (код ЄДРПОУ 20848991, адреса: 79005, м.Львів, вул. І. Франка, 9/1а);

Відповідач: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853, адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35).

Повне рішення складено 29.11.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна