ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2022 року Справа № 160/14813/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Слобожанського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області в особі Слобожанського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби (ГУ ДМС) України в Дніпропетровській області в особі Слобожанського відділу Головного управління Державної міграційної служби (ГУДМС) України в Дніпропетровській області щодо не оформлення паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_1 відповідно із Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ замість втраченого паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 16.05.2018 р. Дніпровським районним відділом (перейменовано в «Слобожанський відділ») Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби (ГУ ДМС) України в Дніпропетровській області в особі Слобожанського відділу Головного управління Державної міграційної служби (ГУДМС) України в Дніпропетровській області замість втраченого паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 16.05.2018 р. Дніпровським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 - оформити та видати - паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних.

Ухвалою суду від 05.08.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/11479/22 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на заяву до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо видачі нового паспорту у формі книжечки від 09.08.2022 р., у зв`язку з втратою паспорта, листом №1266-366/000388-22 від 26.08.2022 р. відмовлено в оформленні паспорту громадянина України у формі книжечки. Вказану відмову позивач вважає протиправною.

Головним управлінням Державної міграційної служби в Дніпропетровській області 20.10.2022 року надано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що на звернення позивача від 16.08.2022 року було роз`яснено загальний порядок отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року. Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 3.04.2019 р. № 398 (яка набрала чинності 07.06.2019 р.) внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 302, яким передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Також зазначено, що позивачем вже була подана заява-анкета № 1865278 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України у вигляді ID-картки. Також вказана справа не відповідає ознакам типової справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків, викладених у зразковій справі № 806/3265/17.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі заяви-анкети № 1865278 від 16.05.2018 року для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України, видано паспорт № НОМЕР_2 у вигляді ID-картки.

16.08.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з заявою (вх.№ Г-13/6/1266-22) про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки замість втраченого № НОМЕР_2 . До вказаної заяви було додано лист ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області № 56/60-8184/3084 щодо поданої заяви про втрату паспорта, дві фотокартки, копія свідоцтва про народження, копія квитанції про сплату держмита на суму 34,00 грн.

Листом від 26.08.2022 року № 1266-360/000388-22 Слобожанського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 р. паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Також повідомлено, що рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

06.09.2022 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Слобожанського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з заявою (вх.№ Г-14/6/1266-22) про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки замість втраченого № НОМЕР_2 .

Листом Слобожанського відділу ГУ у Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 р. паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Також повідомлено, що рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 32 Конституції України закріплено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року № 2235-III, документом, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.

Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 установлено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

20 листопада 2012 року прийнято Закон України № 5492-VI “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” (далі Закон - № 5492-VI).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

За змістом статті 14 Закону № 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно з частиною 3 статті 13 та частиною 4 статті 21 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов`язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №5492-VI).

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону № 5492-VI (в редакції Закону України від 14.07.2016 року №1474-VIII), кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302, до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Отже, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302» наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі – Тимчасовий порядок).

Пунктом першим розділу VІ Тимчасового порядку передбачено, що для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає:

1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку;

2) рішення суду;

3) заяву;

4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;

5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта);

6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України);

7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

У разі оформлення паспорта замість втраченого/викраденого, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив свою діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи. Для оформлення паспорта замість втраченого/ викраденого, рішення суду не подається, якщо паспорт, який було втрачено/викрадено оформлювався на підставі рішення суду.

Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).

Згідно з пунктами 2, 3 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 5, 6, 8 Положення № 2503-ХІІ терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис “Україна”, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис “Паспорт”. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис “Паспорт громадянина України”. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Розділом ІІ Положення № 2503-ХІІ визначено питання порядку видачі, обміну і користування ним.

Так, згідно пункту 14 Положення № 2503-ХІІ за видачу паспорта справляється державне мито.

Згідно пункту 19 Положення № 2503-ХІІ громадянин повинен надійно зберігати паспорт.

Про втрату паспорта громадянин зобов`язаний терміново повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, який видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу. Форма тимчасового посвідчення та порядок його видачі встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Також за приписами пункту 13 Положення № 2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Форма заяви про видачу паспорта була затверджена наказом МВС України від 13.04.2012 року № 320 “Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України”, який визнано таким, що втратив чинність наказом МВС України від 01.03.2018 року № 161.

Судом встановлено, що 16.08.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з заявою (вх.№ Г-13/6/1266-22) про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки замість втраченого № НОМЕР_2 . До вказаної заяви було додано лист ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області № 56/60-8184/3084 щодо поданої заяви про втрату паспорта, дві фотокартки, копія свідоцтва про народження, копія квитанції про сплату держмита на суму 34,00 грн.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 09.08.2022 року зверталась до ВП № 8 (с.Слобожанське) ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області з питання втрати паспорта. Заяву ОСОБА_1 зареєстровано за № 8184. Листом ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області № 56/60-8184/3084 повідомлено про проведення перевірки по заяві.

Отже, позивачем було дотримано вимоги Положення № 2503-ХІІ та Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456, в частині надання доказів втрати паспорта та сплати державного мита.

Як встановлено судом, бажання позивача отримати паспорт у формі книжечки обумовлене власними переконаннями та запереченнями обставин здійснення обліку персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі та запереченням щодо використання імплантованого безконтактного електронного носія у бланку документу.

Також суд вказує, що оформлення паспорта з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» передбачено пунктом 2 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456.

За приписами частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

19 вересня 2018 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято остаточну постанову в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичних осіб до територіального органу Державної міграційної служби України, в якій виокремлено ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

З огляду на викладене, адміністративна справа № 160/10513/21 відповідає вище визначеним ознакам типової справи, оскільки позивачем є фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; відповідач є територіальним органом ДМС України; предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Так, Великою Палатою Верховного Суду України в постанові від 19.09.2018 року в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) викладені наступні правові висновки. Норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом”) не було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження “нагальній суспільній потребі”, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі “Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine” від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі “GropperaAG and Others v. Switzerland” від 28 березня 1990 року).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

За викладеними підставами Велика Палата Верховного Суду вказала на протиправність дій територіального органу ДМС з відмови у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України, на якій діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

У зв`язку з чим, відмова Головного управління Державної міграційної служби (ГУ ДМС) України в Дніпропетровській області в особі Слобожанського відділу ГУ у Дніпропетровській області в оформленні паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ, замість втраченого паспорту громадянина України № НОМЕР_2 , виданого Дніпровським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , є протиправною.

Разом з тим, вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби (ГУ ДМС) України в Дніпропетровській області в особі Слобожанського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи. В даному випадку відповідачем не були вчинені активні дії.

В даному випадку Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Слобожанського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_1 .

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті другої Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 22.09.2022 року № 0.0.2683986563.1.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 496,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , (паспорт № НОМЕР_2 ), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (вул.В`ячеслава Липинського, буд.7, м.Дніпро, 49000, ІК в ЄДРПОУ 37806243) в особі Слобожанського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (вул.Василя Сухомлинського, буд.38, смт.Слобожанське, 52005) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Слобожанського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Слобожанського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області замість втраченого паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , виданого Дніпровським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 - оформити та видати паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , (паспорт № НОМЕР_2 ), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (вул.В`ячеслава Липинського, буд.7, м.Дніпро, 49000, ІК в ЄДРПОУ 37806243) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 496,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст  рішення суду складений  02 грудня 2022 року.

Суддя                                                                                 Е.О. Юрков