05 грудня 2022 року        

Справа № 550/867/22

Провадження № 1-кп/550/64/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2022 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чутове кримінальне провадження №12022170450000457 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, проживаючого АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

за участю прокурора – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , згідно протоколу засідань Чутівської районної призовної комісії №13 від 25.07.2014, переданий на військовий облік військовозобов`язаних по досягненню 25 річного віку як не розшуканий.

ОСОБА_3 , перебуваючи на військовому обліку в дев`ятому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний, будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України воєнного стану, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану» № 64/2022 від 24.02.2022 та Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 17.08.2022, а також про введення в дію плану оборони України та Зведеного плану територіальної оборони України на підставі Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 лютого 2022 року «Про введення в дію плану оборони України та Зведеного плану територіальної оборони України» № 70/2022 від 24.02.2022, пройшов огляд на ступінь придатності до військової служби військово-лікарською комісією КНП «Чутівська ЦЛ», рішенням вказаної BJ1K визнаний придатним до проходження військової служби, про що відповідно до наказу МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» № 402 від 14.08.2008 (в редакції від 16.04.2021), видано відповідну довідку № 695 від 24.08.2022,

04.10.2022, о 09.35 годині, заступником начальника відділу-начальником відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_7 , в приміщенні вказаного відділу за адресою: АДРЕСА_2 , на виконання вимог чинного законодавства, військовозобов`язаному ОСОБА_3 особисто, під підпис, була вручена повістка (бойова), де було зазначено, що він призначений до складу команди № ІНФОРМАЦІЯ_3 та наказано прибути 11.10.2022 о 07.00 годині, до ІНФОРМАЦІЯ_2 за вищевказаною адресою для відправки на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації, оголошеної Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022.

Проте, ОСОБА_3 , будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру комплектування та соціальної підтримки про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1,39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, являючись придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, не маючи згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки або підстав для непридатності для несення служби, ухилився від призову за мобілізацією, не прибувши до пункту збору за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки у команді до військової частини № НОМЕР_1 з метою проходження військової служби за мобілізацією.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_3 , за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу його вчинення, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред`явленого йому обвинувачення пояснив, що він був належним чином повідомлений центром комплектування та соціальної підтримки про призов на військову службу під час загальної мобілізації про явку на 11.10.2022 о 07.00 годині для подальшого проходження військової служби під час мобілізації. Однак, він, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ухилився від призову за мобілізацією, не прибувши до пункту збору для відправлення у команді до військової частини з метою проходження військової служби за мобілізацією. При цьому пояснив, що психологічно не готовий до військової служби та участі в бойових діях, у вчиненому щиро розкаявся.

Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені ч.3 ст. 349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення. Таким чином, дослідивши зібрані у справі докази в їхній сукупності, суд доходить висновку, що вина підсудного  ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого злочину повністю доведена.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжкого злочину, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не значиться, та раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає: визнання своєї вини, щире каяття.

Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

За положеннями ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Враховуючи наведене та конкретні обставини провадження, за яких вчинено діяння, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, його поведінку після вчинення злочину, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, пов`язаного з забезпеченням призову та мобілізації, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення з його боку нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання, передбачене санкцією ст. 336 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк, із звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням передбачених ст. 76 КК України обов`язків.

Суд вважає, що призначення обвинуваченому саме такого покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправним діянням, і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Під час судового розгляду сторона обвинувачення не зверталася до суду з клопотаннями про обрання ОСОБА_3 , запобіжного заходу.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого  ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.1, п.2 ч. 1 ст. 76 КК України в продовж іспитового строку на ОСОБА_3 покласти обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Чутівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя:                                                                     ОСОБА_1