Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а-659/11

Категорія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді Кашапової Л.М.

суддів Зарицької Г.В.

ОСОБА_1

при секретарі Ганько Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 березня 2009 року, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з вказаним позовом, в якому, посилаючись на неправомірність дій відповідачів щодо нарахування коштів, передбачених ст.ст.37,39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, у меншому розмірі, ніж визначено Законом, просила стягнути з відповідачів доплату непрацюючим пенсіонерам, що проживають на радіоактивно забрудненій території, в розмірі 12654 грн. 00 коп. та грошову допомогу у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва в розмірі 2530грн. 80коп. за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 березня 2009 року позов задоволено частково. ____________________________________________________________________

Справа № 22-а/0690/659/11 Головуючий у суді І інст. ОСОБА_3

Категорія 10.3.2Доповідач – суддя Кашапова Л.М.

Дії управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради, управління Пенсійного фонду України в м.Коростень по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства і доплати за роботу у зоні гарантованого добровільного відселення на територіях радіоактивного забруднення в менших розмірах, ніж законодавчо встановлені, визнано неправоміпрними.

Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради на користь ОСОБА_2 1711грн. 20коп. щомісячної грошової допомоги у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.02.2008 року по 31.12.2008 року.

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в м.Коростені на користь ОСОБА_2 8556грн. доплати за роботу у зоні гарантованого добровільного відселення на територіях радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.02.2008 року по 31.12.2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області просить постанову суду скасувати в частині стягнення з управління доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.06.1996 року з послідуючими змінами, яку суд не застосував до спірних правовідносин.

Крім того, на думку апелянта, суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідні роки щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів відмінімальної заробітної плати;

-у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

-у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

-у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

-у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.

Дія вказаних норм була зупинена Законами України про державний бюджет на 2007 рік та 2008 роки.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6/рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ч. 1 ст. 37, ч. 2 ст. 39 вищевказаних Законів.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Встановлено, що ОСОБА_2 є непрацюючим пенсіонером, віднесена до 3 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке згідно Переліку населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а тому вона має право на отримання спірних щомісячних компенсацій.

Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області і отримує доплату, як непрацюючий пенсіонер, згідно зі ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в сумі 10грн. 50коп. щомісячно, та на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради, де отримує щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства згідно зі ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в сумі 2грн. 10коп., тобто, у меншому розмірі, ніж визначено Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру спірних виплат застосуванню підлягає саме ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, та обґрунтовано задоволив позовні вимоги щодо стягнення зі скаржника коштів за ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в межах строку, визначеного ст.99 КАС України.

Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Статтею 17 Закону України від 23 .02.2006 року №3477-ІV „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В рішеннях у справах Кечко проти України 2005, Broniowski v. Poland 1996, Azinas v. Cyprus 2002, Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття „власності”, яке міститься в першій частині ст.1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.

В рішенні у справі Кечко проти України 2005 рік Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік).

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності визначення розміру стягнутої зі скаржника суми виплат, передбачених ч.2 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради апеляційну скаргу не подавало, тому в цій частині законність оскаржуваного судового рішення не перевіряється.

Спосіб, у який судом відновлено порушені права позивача на отримання належного розміру виплат, передбачених ст.37,39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, узгоджується з положеннями ст.105 та п.4 ст.162 КАС України, в редакції, яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції. Вимоги про зобов’язання відповідача провести нарахування спірних сум та їх виплату позивачем не заявлялись.

Проте, стягуючи з управління Пенсійного фонду доплату до пенсії непрацюючому пенсіонеру у зв’язку з проживанням на території радіоактивного забруднення, суд першої інстанції допустив помилку, яка призвела до розбіжностей у висновках.

Так, навівши в мотивувальній частині судового рішення розрахунки щодо розміру спірних виплат в сумі 8556грн., передбачених ч.2 ст.39 вищевказаного закону, за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року, суд в резолютивній частині постанови зазначає, що стягнення проводиться за період з 01.02.2008 року по 31.12.2008 року і визначає категорію спірних виплат, як доплата за роботу на територіях радіоактивного забруднення, що суперечить дійсним обставинам справи.

З врахуванням наведеного, постанову суду першої інстанції слід змінити, замінивши в абзаці 4 резолютивної частини постанови слова „за період з 01.02.2008 року по 31.12.2008 року” на слова „з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року” та в абзацах 2 та 4 резолютивної частини постанови слова „доплати за роботу” на слова „доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає”. В решті постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області задовольнити частково.

Змінити постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 березня 2009 року, замінивши в абзаці 4 резолютивної частини постанови слова „за період з 01.02.2008 року по 31.12.2008 року” на слова „з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року” та в абзацах 2 та 4 резолютивної частини постанови слова „доплати за роботу” на слова „доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає”.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили.

Головуючий Судді