Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а/0690/500/11

Категорія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді Кашапової Л.М.

суддів Зарицької Г.В.

ОСОБА_1

при секретарі Захарчук О.І.

з участю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 22 жовтня 2009 року, -

в с т а н о в и л а :

В вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира щодо нарахування коштів, передбачених ст.ст.50,54 ч.4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, у меншому розмірі, ніж визначено Законом, зобов”язати відповідача провести перерахунок державної пенсії виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, з розміру 75% пенсії за віком, стягнути недоплачену пенсію в сумі 31886грн. 40коп. за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року та зобов”язати відповідача виплачувати призначену пенсію в подальшому в повному обсязі без обмежень.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 22 жовтня 2009 року позов задоволено.

___________________________________________________________________

Справа № 22-а/0690/500/11 Головуючий у суді І ОСОБА_3

Категорія 10.3.2Доповідач – суддя Кашапова Л.М.

Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира щодо незаконного зменшення ОСОБА_2 розміру пенсії.

Зобов”язано Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 та виплачувати в подальшому призначену йому пенсію в повному обсязі без обмежень відповідно до вимог ст.ст.50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.19 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира на користь ОСОБА_2 заборгованість по недоплаченій пенсії в розмірі 31886грн. 40коп. за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснюється за рахунок державного бюджету і бюджетні асигнування надаються лише розпорядникам бюджетних коштів. Кошти Пенсійного фонду України до складу Державного бюджету не включаються.

Крім того, на думку апелянта, суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідні роки щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до вимог ст.50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірах:

-інвалідам 1групи – 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

-інвалідам ІІ групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

-інвалідам ІІІ групи, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст.54 вказаного Закону розміри пенсій для інвалідів, відносно яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

-по І групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;

-по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;

-по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком і розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом України про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Дія вказаних норм була зупинена Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України“, який набрав чинності з 01.01.2008 року.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ст.ст. 50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.13 Закону України „Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира, отримує пенсію за віком при неповному пільговому стажі за списком №1 (зі зниженням пенсійного віку) являється інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов”язаного з ліквідацією наслідків аварією на ЧАЕС безстроково, віднесений до 1 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням та вкладкою до посвідчення категорії 1 серії А №053725, виданими відповідно 24.09.1993 року і 21.11.1997 року, та довідкою МСЕК №029343 від 09.09.1993 року.

Основний розмір його пенсії за спірний період складав 2719грн. 41коп. + 92грн. 48коп. доплати за понаднормативний стаж, а додаткова пенсія інваліда ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи становила 99грн. 60коп., підвищення інваліду війни 2 групи – 199грн. 20коп., щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інвалідам ВВВ – 50грн. тобто, позивач отримує пенсійні виплати у меншому розмірі, ніж визначено Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” /а.с.13,14/.

При проведенні розрахунку пенсії позивача відповідачем застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” та постанов №894 від 13.07.2004 року „Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, №530 від 28.05.2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, які є підзаконними нормативними актами по відношенню до вищевказаного закону.

Листом від 14.08.2009 року №211/Ф-02 позивачу відмовлено у встановлені розміру пенсії у відповідності з вимогами ст.ст.50,54 ч.4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та її перерахунку.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, тобто відповідає визначеному законом прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 вказаного Закону, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов”язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсійних коштів згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, закріплених в ст.8 Конституції України як принцип верховенства права, визначеного в позовній заяві спірного періоду та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, при вирішенні даного спору суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що постанови Кабінету Міністрів України істотно звужують обсяг встановлених законом прав, а тому державна пенсія позивача має становити 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія – в розмірі 75 відсотків від мінімальної пенсії за віком, як інваліду ІІ групи, і нараховуватись відповідачем згідно положень ст.ст.50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, та ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позову в частині зобов”язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку та виплати спірних коштів за період з 22.05.2008 року по 22.09.2009 року, оскільки відповідач не наполягав на застосуванні річного строку звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги управління щодо відсутності фінансування з Державного бюджету України для здійснення доплат до пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи висновків суду не спростовують, оскільки питання врегулювання взаємовідносин між Пенсійним фондом України та органами державної влади, які формують Державний Бюджет України та розпоряджаються його коштами, не були предметом спору по даній справі.

Крім того, відповідно до ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати згідно чинного законодавства. Тому, відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку пенсій за відповідними позовами є управління Пенсійного фонду України.

Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність у державному бюджеті коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставним.

Статтею 17 Закону України від 23 .02.2006 року №3477-ІV „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В рішеннях у справах Кечко проти України 2005, Broniowski v. Poland 1996, Azinas v. Cyprus 2002, Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття „власності”, яке міститься в першій частині ст.1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.

В рішенні у справі Кечко проти України 2005 рік Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік).

Посилання в апеляційній скарзі на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду при виконанні судового рішення є безпідставним, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування апелянта.

Спосіб, у який судом відновлено порушені права позивача (зобов”язання вчинити дії), узгоджується з положеннями ст.105 та ст.162 КАС України, в порядку якого було розглянуто справу в суді першої інстанції.

Однак, при формулюванні висновків в резолютивній частині постанови, судом першої інстанції не було зазначено конкретних норм Закону України „Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які повинні бути застосовані відповідачем при проведенні перерахунку спірних коштів, конкретних категорій пенсійних виплат, які слід перерахувати, та дати, з якої такий перерахунок слід провести.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду в цій частині слід змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в новій редакції:

„Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира провести перерахунок та виплату позивачу державної пенсії за віком, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесеній до категорії 1 та маючій ІІ групу інвалідності від захворювання, пов”язаного з аварією на ЧАЕС, в розмірах, встановлених ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, в розмірах, встановлених ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з 75% від мінімальної пенсії за віком, з врахуванням виплачених коштів за період 22.05.2008 року по 22.09.2009 року”.

Поряд з тим, задовольняючи вимоги про стягнення недоплачених коштів, суд першої інстанції помилково виходив з того, що спірні кошти у визначеній позивачем грошовій сумі являються заборгованістю, оскільки такі соціальні виплати не були йому нараховані відповідачем, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування коштів замість органу, якому надані такі повноваження, а також що права позивача були порушені відповідачем протягом всього спірного періоду, визначеного в позовній заяві.

Крім того, судом у відповідності до вимог ч.2 ст.11 КАС України вже був обраний інший спосіб відновлення порушеного права, який забезпечує повний захист прав та інтересів позивача.

А тому постанову суду слід скасувати в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира на користь ОСОБА_2 заборгованості по недоплаченій йому пенсії в розмірі 31886грн. 40коп. за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення недоплачених коштів, передбачених ст.ст.50, 54 ч.4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 22 жовтня 2009 року скасувати в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира на користь ОСОБА_2 заборгованості по недоплаченій йому пенсії в розмірі 31886грн. 40коп. за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року.

Ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення недоплачених коштів, передбачених ст.ст.50, 54 ч.4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 22 жовтня 2009 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в новій редакції:

„Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної пенсії за віком, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесеній до категорії 1 та маючій ІІ групу інвалідності від захворювання, пов”язаного з аварією на ЧАЕС, в розмірах, встановлених ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, в розмірах, встановлених ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з 75% від мінімальної пенсії за віком, з врахуванням виплачених коштів за період з 22.05.2008 року по 22.09.2009 року.”

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили.

Головуючий Судді