ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/412/22 Справа № 209/357/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

06 грудня 2022 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді – Никифоряка Л.П.,

суддів – Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Бєліка Андрія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, –

В С Т А Н О В И Л А:

В позові пред`явленому до суду 07 лютого 2022року ОСОБА_1 виклав вимоги до ОСОБА_2 про поділ майна набутого подружжям за час шлюбу з 10 липня 2004року по 12 січня 2022року.

В обґрунтування позову заявник посилався на те, що спільною сумісною власністю подружжя є нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 75,3м2 – далі Житловий будинок та земельна ділянка за вказаною адресою площею 0,0483 га, кадастровий номер 12104000000:01:001:0239 – далі Земельна ділянка право власності на які зареєстроване за відповідачкою на підставі договорів купівлі-продажу від 10 квітня 2018року.

Заявник вимагав визнати за ним право власності на Ѕ частку Житлового будинку та Земельної ділянки за умови рівності частки майна дружини та чоловіка.

ОСОБА_2 в зустрічному позові пред`явленому до суду 04 липня 2022року виклала вимоги до ОСОБА_1 про включення в розподіл іншого придбаного під час шлюбу майна, зокрема побутової техніки: електричного водонагрівача ECOLIFEVBO 50НІ THERM; морозильної камери ДМ-156-01 Onord; пральної машини Samsung WW70k 4210W; плити газової Gretta 147000; душової кабіни Fama 10006608М; каміну Dimplex 6903040200; телевізора Hisenseled 32 №2170 HW; холодильника Samsung модель RB 33J3000EF; мікрохвильової печі Samsung MW71ER(01); та автомобілю марки “ВАЗ 21061” 1991 року випуску вартістю 29 235,00грн придбаного у березні 2020 року – право власності на яке просила визнати за останнім. Також просила визнати за нею право власності на Житловий будинок і Земельну ділянку, відступивши тим самим від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення з приводу перебування на її утриманні неповнолітніх дітей та того що ОСОБА_1 не дбав про забезпечення сім`ї та дітей.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 75,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1527579412104) та земельну ділянку площею 0,0483 га, кадастровий номер 12104000000:01:001:0239 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна-земельної ділянки: 120156658), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 75,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1527579412104) та право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0483 га, кадастровий номер 12104000000:01:001:0239 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна-земельної ділянки: 120156658), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 75,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1527579412104) та право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0483 га, кадастровий номер 12104000000:01:001:0239 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна-земельної ділянки: 120156658), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 45 000,00 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2  задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 серпня 2022 року залишено без змін. Додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 2 500,00 грн.

22 листопада 2022 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Бєліка А.С. про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що апеляційним судом при ухваленні рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції заслухавши суддю-доповідача щодо змісту заяви,

за відсутності ОСОБА_1 , представник якого подав заяву про розгляд справи без нього, також за відсутності ОСОБА_2 , повідомленої про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, матеріали справи містять докази про доставку повідомлення /том ІІ а.с.46/, дійшов висновку, що заяву необхідно задовольнити.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” встановлено, що представництво це зокрема вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному судочинстві.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” видами адвокатської діяльності, зокрема, є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.

Згідно статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

За конкретних обставин цієї справи вбачається, що представник відповідача адвокат Бєлік Андрій Сергійович подав заяву щодо винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції 23 листопада 2022року, вже після ухвалення постанови по суті спору та це питання не було вирішено апеляційним судом.

На підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Бєлік А.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надав договір про надання правової допомоги № 26/10-22 від 26 жовтня 2022 року, відповідно до пункту 7 якого, гонорар за надану правову допомогу в суді апеляційної інстанції склав 15000,00грн (том ІІ а.с.40).

Докази виконання адвокатом робіт, визначених договором про надання правової допомоги № 26/10-22 від 26 жовтня 2022 року підтверджується актом виконаних робіт від 22 листопада 2022 року (том ІІ а.с.40 зворотна сторона).

На підтвердження оплати по договору про надання правової допомоги № 26/10-22 від 26 жовтня 2022 року представником позивача надано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 26 жовтня 2022 року про отримання 15 000,00 грн від ОСОБА_1 (том ІІ а.с.41).

Отже, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі який визначений представником позивача та підтверджений письмовими доказами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань інших учасників (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18); від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19); від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21); від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Відповідачем ОСОБА_2 не надано жодних заперечень з приводу розміру витрат на правничу допомогу, також не спростовано вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу за апеляційний розгляд справи в суді апеляційної інстанції і не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вона не змогла повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного додаткового рішення, оскільки апеляційним судом створені умови для того, щоб відповідач надала пояснення та докази щодо обґрунтованості розміру витрат на правничу допомогу та остання беззаперечно мала можливість ознайомитися із змістом заяви і матеріалами справи в апеляційному суді, та саме відповідач несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням нею процесуальних дій.

       З конкретних обставин цієї справи вбачається, що враховуючи об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність, складність справи, виходячи з критерію реальності та розумності вартості адвокатських послуг, колегія суддів апеляційного суду позбавлена можливості зменшити розмір таких витрат.

Таким чином, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем за первісним позовом на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, виходячи з фінансового стану сторін, колегія суддів приходить до висновку, що заява представника ОСОБА_1 – адвоката Бєліка А.С. про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись ст. 141, 270, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Бєліка Андрія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 15000,00 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 грудня 2022 року.

Судді: