ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8099/22 Справа № 185/8730/20 Суддя у 1-й інстанції - Врона А. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді-доповідача                Никифоряка Л.П.

суддів                                                Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання        Піменової М.В.

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в м. Дніпро справу що виникла з цивільних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», за участі третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії, в якій подана апеляційна скарга Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року, повне рішення складено 15 вересня 2022 року, головуючий у суді першої інстанції Врона А.О., –

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2022 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - Товариства в якому виклав вимоги про визнання протиправними дій Товариства щодо віднесення нещасного випадку, який стався з позивачем 03 серпня 2020року таким що не пов`язаний з виробництвом, вимагав визнати його таким що пов`язаний з виробництвом, зобов`язати Товариство організувати розслідування нещасного випадку, скласти акт за формою Н-1 і стягнути з Товариства моральну шкоду в розмірі 80000,00грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що під час виконання трудових обов`язків гірничого майстра дільниці профілактичних робіт і техніки безпеки 03 серпня 2020 року о 2120год на ділянці № 1 на 90 метрах з ним стався нещасний випадок, а саме ОСОБА_1 отримав удар по голові, в наслідок якого втрачав свідомість, з ним проводились реанімаційні дії медичною сестрою, після чого його було доставлено до Павлоградської міської лікарні № 4 де він проходив лікування. За результатами травмування позивача Товариством 12 серпня 2020року складений Акт форми Н-1/НП, та заявник вважав, що обставини при яких стався нещасний випадок в акті відповідачем сфальсифіковані.

Право позивача не було захищено в позасудовому порядку оскільки хоч Головним управлінням Держпраці в Дніпропетровській області і було винесено Припис від 24 вересня 2020 року в якому запропоновано Товариству провести повторне розслідування нещасного випадку; за результатами повторного розслідування в акті від 08 жовтня 2020року тільки три члени комісії з п`яти дійшли висновку з приводу того, що нещасний випадок не був пов`язаний з виробництвом.

Протиправність акту в якому нещасний випадок визнано таким, що не пов`язаний з виробництвом позивач пов`язував із поясненнями свідків, які були очевидцями того що відбулося. ОСОБА_1 вважав, що відповідач не врахував всіх обставин і не дотримався сповна процедури проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року позов задоволено частково. Суд зобов`язав Товариство організувати розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 03 серпня 2020року та скласти акт за формою Н-1 і визнати нещасний випадок таким, який підпадає під дію пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 - Порядок.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 допущено порушення пункту 52 Порядку в якому визначено, що обставиною, за якої нещасний випадок визнається пов`язаним з виробництвом, є перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства під час виконання трудових обов`язків з моменту прибуття на підприємство до моменту відбуття з нього. Відповідачем безпідставно не з`ясовано обставини і причини нещасного випадку, не взято до уваги пояснень очевидців нещасного випадку.

В апеляційній скарзі представник Товариства висловив вимогу про скасування рішення та відмову в позові. В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що недоведеною залишається обставина щодо порушень з боку Товариства під час розслідування нещасного випадку.

Та судом не враховані обставини встановлені під час розслідування нещасного випадку і повторного розслідування з приводу відсутності факторів, які могли би привести до травмування ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечила вимоги Товариства. Обґрунтовувала відзив тим, що в рішенні суду дотримано положень чинного законодавства та вирішальним для результатів розгляду спору представник вбачала те, що нещасний випадок з позивачем стався на території Товариства під час виконання останнім своїх посадових обов`язків.

У відзиві представника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області також йшлося про необґрунтованість доводів апеляційної скарги і відсутність підстав для скасування рішення суду.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши пояснення представника Товариства, пояснення позивача та представника Фонду, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

       Згідно відомостей про роботу відображених в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював в Товаристві з 29 червня 2016року та станом на 03 серпня 2020 року виконував обов`язки гірничого майстра /том І а.с.57-63/.

З медичної картки стаціонарного хворого № 3818 вбачається що 04 серпня 2020року до Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» в хірургічне відділення надійшов ОСОБА_1 з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку та садна правої надбрівної дуги; дата виписки 10 серпня 2020року /том І а.с.17-18/.

       Листок непрацездатності Серія АДЮ № 763074 також містить відомості про те, що ОСОБА_1 через нещасний випадок на виробництві та його наслідки був звільнений від роботи в період часу з 04 серпня 2020року до 10 серпня 2020року /том І а.с.19/.

У відповідності із Довідкою № 83 ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в КНП «Першотравенська МЛ» з приводу закритої черепно-мозкової травми. Забій правої надбрівної дуги з 04 серпня 2020року по 21 серпня 2020року. Також зазначено, що він за станом здоров`я переводиться на легку працю терміном на 30 днів та в період з 22 серпня 2020року по 20 вересня 2020року йому протипоказані підземні роботи, важка фізична праця, відкриті водойми, рухові механізми та робота в нічну зміну /том І а.с.21/.

За наслідками розслідування нещасного випадку що стався 03 серпня 2020 року з виконуючим обов`язки гірничого майстра ОСОБА_1 , який виконував контроль за концентрацією газу метану у дегазаційних свердловинах на 151 збірному штреку, біля 21 години 12 хвилин - комісією, у складі п`яти осіб прийнято рішення не визнавати нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом та складено Акт за формою Н-1/НП від 12 серпня 2020року, зазначивши що всі встановлені факти не дають змоги комісії встановити обставини за яких трапився нещасний випадок та сам факт травмування ОСОБА_1 вважаючи що останній сфальсифікував отримання травми.

Водночас один із членів комісії висловив окрему думку та вважав що даний нещасний випадок підпадає під дію підпункту другого пункту 52 Порядку, оскільки підтверджено факт травмування ОСОБА_1 під час виконання його посадових обов`язків /том І а.с.24-32/.

За заявою позивача від 14 вересня 202року Головним управлінням державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області директору Товариства був виданий Припис Н-9 № 10/7 про проведення повторного розслідування нещасного випадку що стався з ОСОБА_1 03 серпня 2020року /том І а.с.34/.

Акт розслідування нещасного випадку, що стався 03 серпня 2020року о 21годині 12 хвилин за формою Н-1/НП від 08 жовтня 2020року комісія за наслідками вивчення матеріалів і додаткового опитування свідків нещасного випадку також дійшла висновку що всі встановлені факти, враховуючи розбіжності в поясненнях самого ОСОБА_1 і свідків не дають змоги комісії з додаткового розслідування достовірно встановити обставини за яких трапився нещасний випадок та сам факт травмування ОСОБА_1 ; і трьома голосами членів комісії визнали нещасний випадок таким, що не пов`язаний з виробництвом /том І а.с.36-48, 52-56/.

З медичних документів вбачається, що ОСОБА_1 проходив тривале лікування через закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та садна правої надбрівної дуги. 18 червня 2021року йому встановлено другу групу інвалідності /том І а.с.75-88, том ІІ а.с.5-7/.

За ухвалою Павлоградського міськрайонного суду від 25 травня 2021року, комісією проведено експертизу, за висновками якої згідно наданої медичної документації та цивільної справи, даних обстеження членами експертної комісії у ОСОБА_1 встановлені тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна внутрішнього кута правої брови, які під час травматичного процесу призвели до розвитку судомного синдрому з частими генералізованими тоніко-клонічними нападами, частими сутінковими постіктальними розладами свідомості, вираженим тривожно-депресивним синдромом, галюцинаторно-маячним включенням, вираженими змінами особистості за органічним типом, які призвели до стійкої втрати працездатності понад 1/3 (встановлена друга група інвалідності), та за цим критерієм відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, пов`язаних зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину (не менше 33%), є наслідком травми голови отриманої 03 серпня 2020 року /том ІІ а.с.34-51/.

       Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про те, що в судовому засіданні підтверджено що мав місце випадок раптового погіршення стану здоров`я працівника, який підлягав розслідуванню в порядку, визначеному чинним законодавством; відмова Товариства в проведенні такого розслідування здійсненна без належної перевірки обставин такого випадку і відповідного спростування.

На думку суду Товариством не перевірено та не спростовано відомостей що містились в письмових доказах наданих позивачем в обґрунтування позову про те, що його захворювання пов`язане з виконанням своїх трудових обов`язків.

Та суд першої інстанції вважав що наявні правові підстави для зобов`язання Товариства з огляду на обставини встановлені в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, залишеної без змін Першим апеляційним адміністративним судом згідно постанови від 09 жовтня 2019 року в провадженні за позовом Товариства про визнання протиправним та скасування Припису № 05.2-11-7/1 Головного управління Держпраці в Донецькій області.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції всесторонньо і повно з`ясував обставини у справі та дотримався норм матеріального права, та висновки суду узгоджуються із положеннями чинного законодавства.

Питання, пов`язані з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань вирішуються на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності» частиною другою статті 36 якого встановлено, що факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Стаття 22 Закону України «Про охорону праці» саме на роботодавця покладає обов`язок організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

       Станом на 03 серпня 2020року діяв Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019року № 337, який також визначав що за результатами розслідування комісія складає акт розслідування нещасного випадку, рішення щодо визнання нещасного випадку пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією.

Та Акт за відповідної формою є документом, в якому зазначаються основні умови, обставини та причини нещасного випадку, заходи щодо запобігання та забезпечення нормалізації умов праці, а також встановлюються особи, які не виконали відповідні вимоги законодавства.

Свої вимог позивач пов`язував саме з травмуванням на робочому місці під час виконання під час виконання трудових обов`язків; також стверджував про обізнаність з боку адміністрації Товариства про стан здоров`я працівника.

Чинним законодавством до нещасного випадку відносить зокрема, обмежену в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день.

       Наявність обставини якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, останній підтверджував документальними доказами: медичними документами, поясненнями самого працівника та інших працівників очевидців того, що відбулось, вказуючи що встановлені обставини беззаперечно вказували на те, що позивачем травма отримана на території Товариства, в робочий час та безпосередньо при виконанні ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків.

Висновки суду першої інстанції повністю узгоджуються із положеннями підпункту другого пункту 52 Порядку за змістом якого нещасний випадок визнається пов`язаним з виробництвом, зокрема за обставин перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час.

В судовому засіданні підтверджено, що ОСОБА_1 03 серпня 2020 року близька 21години 12 хвилин перебував на робочому місці та виконував контроль за концентрацією газу метану у дегазаційних свердловинах на 151 збірному штреку та саме в цей час він травмувався.

Нічого не вказує на те, що позивач міг травмуватися в іншому місця, адміністрацією Товариства не підтверджено будь-яких обставин з приводу того, що ОСОБА_1 міг отримати травму в іншому місці не на території Товариства або до моменту прибуття на роботу.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що відсутність чи неможливість встановлення з боку Товариства факторів, які могли би привести до травмування ОСОБА_1 не виключають можливості травмування працівника під час виконання своїх посадових обов`язків.

Пункт 33 Порядку покладає на комісію обов`язок обстежити місце, де стався нещасний випадок та скласти відповідний протокол згідно, розробити ескіз місця, де стався нещасний випадок, провести фотографування місця настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення від роботодавця та його представників, посадових осіб, працівників підприємства (установи, організації), потерпілого (якщо це можливо) опитати осіб - свідків нещасного випадку та осіб, причетних до них; вивчити наявні на підприємстві документи та матеріали стосовно нещасного випадку та у разі потреби надіслати запити до відповідних закладів охорони здоров`я для отримання медичних висновків щодо зв`язку нещасного випадку з впливом на потерпілого небезпечних (шкідливих) виробничих факторів та/або факторів важкості та напруженості трудового процесу; визначити вид події, що призвела до нещасного випадку, причини нещасного випадку та обладнання, устатковання, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи тощо для встановлення причин настання нещасного випадку; з`ясувати обставини та причини настання нещасного випадку; а також визначити, пов`язаний чи не пов`язаний нещасний випадок з виробництвом.

При цьому суд першої інстанції вірно взяв до уваги обставини з приводу того, що ОСОБА_1 04 серпня 2020року звертався до медичних закладів, проходив стаціонарне лікування. З приводу наслідків травмування суд обґрунтовано посилався на висновок судової експертизи, та поклав в основу своїх висновків думку комісії експертів про те, що ОСОБА_1 встановлені тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна внутрішнього кута правої брови, які призвели до стійкої втрати працездатності понад 1/3 (встановлена друга група інвалідності), та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, пов`язані зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину (не менше 33%), та є наслідком травми голови отриманої 03 серпня 2020 року.

Задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд керувався статтею 2371 Кодексу законів про працю України та виходив із того, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, і проводиться у разі, якщо порушення законних прав особи призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Та суд першої інстанції відреагував на аргументи заявника стосовно достовірності та доказового значення медичних документів та обґрунтовано взяв до уваги медичні документи щодо стану здоров`я позивача в яких підтверджено факт травмування та тяжкі наслідки від травми які під час травматичного процесу призвели до розвитку судомного синдрому з частими генералізованими тоніко-клонічними нападами, частими сутінковими постіктальними розладами свідомості, вираженим тривожно-депресивним синдромом, галюцинаторно-маячним включенням, вираженими змінами особистості за органічним типом з яких вбачається причинний зв`язок між отриманою травмою і наслідками.

За змістом частини 1 та 2 статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці – які повинен забезпечити власник або уповноважений ним орган.

При задоволенні позовних вимог суд прийняв до уваги, що за змістом наявних письмових доказів – саме в результаті роботи на Товаристві отримана травма та позивачу спричинені моральні страждання, які є прямим наслідком травмування на підприємстві відповідача. 

При цьому, позивачем не доведено обставин того, що травма чи її наслідки виникли за інших обставин ніж ті з яких виходив суд, жодні належні та допустимі докази на це не вказують.

Рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі – без встановлення відповідних фактів.

У відповідності до положень частини першої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що суд сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, роз`яснив відповідачу його права та обов`язки щодо надання доказів і сприяв здійсненню його прав, а також попереджував про наслідки неподання доказів, встановлені цивільним процесуальним кодексом, однак Товариство жодних інших доказів в підтвердження своїх вимог не надало.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди незалежно від відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника та моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Та розмір грошового відшкодування моральної шкоди судом визначено з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин встановлених при розгляді справи, які мають істотне значення, зокрема документальних доказів щодо встановлення інвалідності та наслідків травми, та необхідності проходження позивачем лікування.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивач підтвердив право на відшкодування моральної шкоди, саме з Товариства та розмір відшкодування визначений судом на підставі наявних у справі доказів відповідає принципам розумності та справедливості, з огляду на що, доводи апеляційної скарги позивача не знаходять підтвердження, позивач не навів жодного аргументу чи доказу здатного переконати апеляційний суд дійти іншого висновку.

Виходячи із змісту наведених норм, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що з`ясування обставин і причин нещасного випадку, визначення, чи пов`язаний нещасний випадок з виробництвом, та складання відповідних актів є спеціальною компетенцією комісії з розслідування нещасного випадку, при цьому узгоджуються із положеннями чинного законодавства висновки суду першої інстанції з приводу того, що в акті має бути визначено, що нещасний випадок трапився у період роботи при виконанні службових обов`язків та пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

       Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.

       Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року залишити без змін.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 грудня 2022року.

Судді: