Справа№ 1036 2009 р. Головуючий
Категорія: стягнення боргу 1 інстанції Боговський Д.Є.
Доповідач: Хребтов В.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2009 р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого- Шаповал Н.М.
Суддів- Кіпенка І.С., Хребтова В.П.
при секретарі-Татаріновій А.М.
розгланула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1- ОСОБА_2на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1про стягнення грошової суми та по зустрічному позову ОСОБА_1до ОСОБА_3про визнання договорів позики недійсними,-
ВСТАНОВИЛА:
15 січня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1про стягнення грошовоих коштів за договорами позики.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_3. посилався на те, що 4 вересня 2007 р. між ним та ОСОБА_1. був укладений договір позики, згідно якого він передав відповідачу гроші в розмірі 32616 грн. на період до 30 вересня 2007 року. Однак відповідач у встановлений строк гроші не повернув. Просив стягнути з відповідача на його користь 32616 грн., а також суму інфляції та три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 227 грн. 87 коп.
14 лютого 2008 року ОСОБА_3. подав ще позовну заяву до ОСОБА_1. про стягнення грошової суми, посилаючись на те, що за договором позики від 13 січня 2007 року він передав ОСОБА_1. грошову суму в розмірі 25400 грн., яку ОСОБА_1. зобов'язався повернути до 30 грудня 2007 року, однак не повернув. Просив стягнути з відповідача на його користь вказану суму, а також суму інфляції та три відсотки річних в розмірі 72 грн. 86 коп.
1 липня 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3. про визнання договорів позики недійсними, оскільки вчинені під впливом обману.
Не заперечував, що договори позики він підписував власноручно, однак грошей не отримував.
Сторони взаємних позовних вимог не визнали і кожний наполягав на задоволенні своїх вимог.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3. задоволені. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3 58360 грн. 73 коп. за договорами позики, сплачений судовий збір в розмірі 583 грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1. відмовлено.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2008 року у резолютивній частині рішення виправлена описка і зазначено, що стягнуто не 58360 грн. 73 коп., а 58316 грн. 73 коп., а всього з урахуванням державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 58959 грн. 88 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1. просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3. в задоволенні позову і задовольнити позов ОСОБА_1. Рішення суду вважає необгрунтованим, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції було допущене неповне з'ясування обставин справи. Судом не враховано, що відсутні докази про факт передачі грошей за договором позики від 4 вересня 2007 року, свідки не підтвердили факт передачі грошей. Також немає доказів на підтвердження того, що гроші передавалися за договором від 13 січня 2007 року, не дано оцінки зібраним міліцією матеріалам за зверненням ОСОБА_1., суд не мав в своєму розпорядженні боргового документа, який підтверджував факт виконання ОСОБА_3. свого обов'язку передати гроші, суд стягнув гроші з відповідача, тоді як позивач просив зобов'язати відповідача повернути гроші, чим вийшов за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для скасування рішення суду.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 січня 2007 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_1. було укладено договір позики у письмовій формі за умовами якого ОСОБА_3. дає позику ОСОБА_1. у розмірі 25 400 грн. на строк до 30 грудня 2007 року.
4 вересня 2007 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_1. було укладено ще один договір позики у письмовій формі за умовами якого ОСОБА_3. дає позику ОСОБА_1. в розмірі 32 616 грн. на строк до 30 вересня 2007 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3., суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно були укладені договори позики, а тому є законні підстави для стягнення боргу, який не було повернуто.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогами закону.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей , визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження укладення договорів позики ОСОБА_3. надав письмові договори. Відповідач ОСОБА_1. не заперечував проти того, що печатний договір від 13 січня 2007 року він підписав, а договір від 4 вересня 2007 року склав власноручно і підписав його, однак ні по першому договору, ні по другому гроші не отримував.
Суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1. про те, що він гроші не отримував.
З текстів першого і другого договорів випливає, що гроші передаються в момент підписання. ОСОБА_1. підписав договори чим підтвердив отримання грошей.
Відповідно до вимог ст. 1051 ЦК України рішення суду не може грунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця, або були отримані у меньшій кількості, ніж це встановлено договором.
З врахуванням наведеного суд першої інстанції, обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_3. про стягнення боргу і відмовив ОСОБА_1. в задоволенні позову про визнання договорів позики недійсними.
Не надав ОСОБА_1. доказів і про те, що при у кладенні договорів його було введено в оману.
Оскільки зобов'язання по сплаті боргу не були виконані у строк визначений в договорах , суд правильно за вимогою позивача у відповідності зі ст. 625 ЦК України ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача суду індексу інцляції та 3% річних.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог не можуть бути прийнятими, оскільки вимоги ОСОБА_3. зводилися до стягнення суми боргу, а не зобов'язання відповідача повернути борг.
Із позовної заяви випливає і на титульному листі вказано, що позовна заява про стягнення грошових коштів, як в одній так і в другій і державне мито сплачено як до майнового спору.( а.с. 1-3, 38-40).
Разом з тим, судом першої інстанції при вирішенні спору було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Однак в резолютивній частині повного тексту рішення суд на відміну від проголошеного рішення в абзацах 2,3,4,5 стягнув окремо суми боргу, індексу інцляції та 3% річних, чого не булог в проголошеному вступної та резолютивної частини рішення.
Вказана помилка не є підставою для скасування рішення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
З врахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку про те, що абзаци 2,3,4,5 викладені в резолютивній частині повного тексту рішення підлягають виключенню.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку наданим стронами доказам і ухвалив законне і обгрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують виводи суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1- ОСОБА_2відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2008 року залишити без змін.
Виключити з резолютивної частини повного тексту рішення абзаци 2,3,4,5.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий - підпис
Судді- підписи
Копія вірна
Суддя: