Справа № 529/1098/22

Провадження № 2-а/529/10/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       13 грудня 2022 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Пашнєва В.Г.,

секретаря судових засідань – Маліноги В.О.,

з участю представника позивача – адвоката Матюха О.В.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в  залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора реагування патрульної поліції Сектору поліцейської діяльності №2 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Головне управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в:

       12 жовтня 2022 року від позивача ОСОБА_1 надійшов позов до суду про  визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №168741 від 06.10.2022 року.

       В обгрунтування своїх позовних вимог вказує, що 06.10.2022 о 12 год. 00 хв. інспектора реагування патрульної поліції Сектору поліцейської діяльності №2 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області Григоренком І.О. було винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 грн., за вчинення правопорушення за ч.4 ст. 126 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами та відсутністю страхового полісу на автомобіль. Із вказаною постановою він не погоджується, так як дійсно він керував вказаним автомобілем та в момент зупинки його транспортного засобу у нього було посвідчення водія серії НОМЕР_1 , який надавав право керувати транспортним засобом, який працівники поліції не вилучали. Він не знав, що цей документ втратив силу, у зв`язку з чим він не міг усвідомлювати протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачав її шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків, про що він неодноразово намагався пояснити поліцейським, які до уваги не брали.

Тому, просить визнати протиправною та скасувати вказану постанову, закривши провадження по справі, та стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

19.10.2022 у справі відкрито провадження за вказаним позовом з призначенням судового засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача — адвокат Матюх О.В. підтримав позов позивача та просив його задоволити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, свої позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

       Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Полтавській області в судове засідання не з`явився, але на адресу суду 08.11.2022 року надійшов відзив на позовну заяву позивача разом із додатками та відеозаписом в обгрунтування якого представник відповідача вказав, що 06.10.2022 року о 11 год. 48 хв. старшим лейтенантом поліції Григоренком І.О., який перебував в складі екіпажу реагування патрульної поліції СПД№2 ВП№2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, в порядку визначеному пн.3 ст.35 З/У (Про національну поліцію) визначає, що  якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дороижньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить гро те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям, учинення дорожньо-транспортної пригоди; кримінального чи адміністративного правопорушення.

       Інформацією з даного приводу є постанова Диканського районного суду №529/333/22 від 19.07.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з позбавленням права керування терміном на один рік.

       Так, було зупинено для перевірки транспортний засіб марки “OPEL ASTRA” з номерним знаком НОМЕР_2  під керуванням позивача ОСОБА_1 , що проживає за адресою:  АДРЕСА_1 .        Коли було запропоновано ОСОБА_1 пред`явити для перевірки документи, то він пред`явив посвідчений водія відповідної категорії, яке після рішення суду він не здав його до СПД№2 ВП№2 Полтавського РУП, для направлення його до сервісного центру м.Полтави, свідоцтво про реєстрацію та посвідчення учасника бойових дій. Водієві було повідомлено, що потрібно мати при собі ще чинний страховий поліс (страховий сертифікат “3елена картка” про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних |засобів, звільняються від обов`язкового страхування, цивільно-правової відповідальності владик в наземних транспортних засобів особи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, мають відповідне посвідчення та автомобіль, який в обов`язковому порядку належить водієві, а не іншим особам, як в даному випадку автомобіль належить згідно свідоцтва про реєстрацію гр. ОСОБА_2 .

       Отже, беручи до уваги те, що позивач керував транспортним засобом, не маючи права такого керування, позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими і представник вважає що вимоги позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

       Відповідач інспектор реагування патрульної поліції Сектору поліцейської діяльності №2 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області — Григоренко І.О. будучи присутнім під час розгляду справи, яке відбулося 05.12.2022 року пояснив, що не визнає позов позивача та повністю заперечує проти його задоволення. Вказав, що погоджується з викладеними у письмовому відзиві обставинами та вказав про правомірність своїх дій під час зупинки транспортного засобу під керуванням позивача.

       Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача інспектор реагування патрульної поліції Сектору поліцейської діяльності №2 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області — Григоренка І.О. та дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

       Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо, неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

       За приписами ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

       Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

       Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII “Про Національну поліцію” (далі - Закон №580-VIII), поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

       Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.

       Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

       Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

       Судом встановлено, що 06.10.2022 року інспектором РПП СПД №2 ВП №2 старшим лейтенантом поліції Григоренком І.О. було винесено постанову серії БАВ №168741 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 та ч.1 ст.126 КУпАП та на підставі ст.36 КУпАП за більш серйозне правопорушення накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки “OPEL ASTRA” з номерним знаком НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 06.10.2022 о 11 год. 48 хв. на автодорозі Диканька-Орданівка, керував без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, яке відповідно до постанови Диканського районного суду Полтавської області було позбавлено строком на один рік, чим порушив п.2.1А Правил дорожнього руху України, а також не мав страхового полісу на автомобіль, чим також порушив вимогу п.2.1 г ПДР України.

       Так, дійсно постановою Диканського районного суду Полтавської області від 19 липня 2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.

       В подальшому, позивач не погодившись із вказаною постановою суду звернувся з апеляційною скаргою до Полтавського апеляційного суду, але рішенням цього суду від 02.12.2022 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанова без змін.

       Відповідно до п.п 2.1 А ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

       Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 126 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

       Відповідно до п.п 2.1 г ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

       Згідно з диспозиції ч.1 ст.126 КУпАП, видно, що відповідальність по цій частині передбачена за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

       Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

       Відповідно до ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і ін.

       Відповідно до ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

       Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.

       Згідно зі ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

       Відповідно до положень ч.ч. 4, 6 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

       Твердження позивача про те, що він не знав, що його позбавлено права керувати транспортним засобом не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки судом досліджено постанову Диканського районного суду Полтавської області від 19.07.2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

       Дана постанова набрала законної сили після того, як позивач навіть намагався оскаржити її через Полтавський апеляційний суд, який своїм рішенням залишив рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

       Відповідно до положень ч. 2 ст. 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. При цьому вказаною нормою закону передбачено початок строку, з якого особа вважається такою, що позбавлена права керування транспортним засобом.

       Відтак, станом на 06.10.2022 року ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами.

       У рішенні по справі "О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

       Позивач ОСОБА_1 станом на 19.07.2022 року був позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови суду, однак 06.10.2022 року керував транспортним засобом.

       Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 та ч.1 ст.126 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу, який накладено за більш серйозне правопорушення з числа вчинених відповідає санкції ч. 4 ст. 126 КупАП, є протиправною.

       Крім цього, при дослідженні оскаржуваної постанови представником позивача та самим позивачем було упущено, що цю постанову від 06.10.2022 року винесено за скоєння двох правопорушень.        

       Отже, твердження позивача свідчать про обраний ним спосіб захисту для уникнення відповідальності у вчинення адміністративних правопорушень за порушення ч. 4 ст. 126 та ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки відповідачем доведено правомірність винесення постанови, про що надано відповідні письмові докази, які не спростовані позивачем.

       Позивачем і його представником суду не надано жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог та спростування доказів наданих відповідачем.

       Із врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства України, суд доходить висновку, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ № 168741 від 06.10.2022 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 20 400 грн. за вчинення ним адміністративних правопорушень за ч.4 ст.126 та ч.1 ст. 126 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню.

       Керуючись статтями 7, 77, 78, 139, 243-246, 293, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ :

       В задоволенні позовної заяви  ОСОБА_1 до інспектора реагування патрульної поліції Сектору поліцейської діяльності №2 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Головне управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - відмовити повністю.

       Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

       Головуючий:                                                                В.Г. Пашнєв