ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2022                                                                         Справа № 914/1394/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. за участю секретаря судового засідання Зусько І.С. розглянув в порядку загального позовного провадження справу  за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м. Львів

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», с. Сасів Золочівського району Львівської області

та до відповідача 2 Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів

про стягнення 165400,00 грн вартості спожитого природного газу

за участю представників:

від позивача: Стернюк В.А.

від відповідача1: Мельник О.С.

від відповідача2: Юхименко Р.І.

від третьої особи: не з`явився

Судові процедури

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» та до відповідача 2 Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення 165400,00 грн вартості спожитого природного газу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.06.2022 справу №914/1394/22 передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.

Ухвалою суду від 04.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.08.2022.

Ухвалою суду від 19.07.2022 виправлено допущену описку в ухвалі Господарського суду Львівської області від 04.07.2022 про відкриття провадження у справі №914/1394/22 стосовно найменування позивача, а саме у вступній та описовій частині рішення замінено найменування позивача «Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз» на найменування «Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут».

18.07.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області разом із відзивом на позовну заяву вх.№15295/22 надійшла заява Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференцзв`язку.

Ухвалою суду від 10.08.2022 заяву Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференцзв`язку задоволено, дозволено представнику Акціонерного товариства «Укртрансгаз» брати участь у судовому засіданні, призначеного на 16.08.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку Easycon за посиланням https://vkz.court.gov.ua.

Ухвалою суду від 16.08.2022 задоволено клопотання (вх.№17035/22 від 12.08.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» строк на подання доказів та долучено до матеріалів справи копію відповіді на адвокатський запит №790-ЛВ-13926-0822 від 12.08.2022, залучено до участі у справі Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, дозволено представнику Акціонерного товариства “Укртрансгаз” брати участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку Easycon за посиланням https://vkz.court.gov.ua, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 14.09.2022.   

В судовому засіданні 14.09.2022 суд ухвалив задовольнити клопотання відповідача1 про приєднання документів до матеріалів справи датовані 16.08.2022 та 14.09.2022 та долучити такі до матеріалів справи, задовольнити клопотання відповідача1 про долучення документів до матеріалів справи, дозволити представнику відповідача2 брати участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції, в судовому засіданні оголошено перерву до 04.10.2022, явка представників - не обовязкова.

В судовому засіданні 04.10.2022 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті в судовому засіданні на 01.11.2022, дозволено представнику відповідача2 брати участь в засіданні в режимі відеоконференції.

Судове засідання 01.11.2022 не відбулося у зв`язку із відсутністю електроенергії в приміщенні Господарського суду Львівської області, а відтак, в суду виникла необхідність визначити нові дату та час судового засідання з розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 01.11.2022 судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 15.11.2022.

14.11.2022 представником відповідача1 подано клопотання/заяву вх.№23594/22, відповідно до якої просив суд поновити процесуальний строк, встановлений законом для подання доказів, як такий, що пропущений з поважних причин; приєднати до матеріалів справи Відповідь з НКРЕКП № 13373/16.3.2/7-22 від 28.10.2022р. на подану скаргу на неправомірні дії АТ «Оператор. Подана заява/клопотання обґрунтовується тим, що про подання скарги в НКРЕКП на неправомірні дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» з-приводу некоректного обліку газу та очікування відповіді на скаргу представник відповідача1 повідомляла суд під час здійснення підготовчого судового розгляду. У зв`язку з наведеним просить суд долучити до матеріалів справи отриману відповідь з НКРЕКП №13373/16.3.2/7-22 від 28.10.2022 р. Згідно вказаної відповіді відповідно до вимог Кодексу, у випадку зняття ЗВТ споживача на періодичну повірку (за відсутності дублюючого ЗВТ/невстановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ/не здійснення заходів з припинення газопостачання), обсяг спожитого природного газу за період тимчасової відсутності лічильника повинен розраховуватися у відповідності до положень пункту 2 глави 7 розділу Х Кодексу, а саме за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу.

В судовому засідання 15.11.2022 суд ухвалив відкласти судове засідання на 25.11.2022.

В судовому засіданні 25.11.2022 суд ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 29.11.2022 з метою надання часу представнику відповідача1 підготувати заяву про відвід судді.

28.11.2022 представником відповідача1 через систему «Електронний суд» подано заяву (зареєстрована вх.№24528/22 від 29.11.2022) про відвід судді Кидисюка Р.А. від розгляду справи №914/1394/22.

Ухвалою суду від 29.11.2022 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» про відвід судді (вх.№24528/22 від 29.11.2022).

В судовому засіданні 29.11.2022 відкладено розгляд справи по суті на 06.12.2022.

Представник позивача в судове засідання 06.12.2022 з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача1 в судове засідання 06.12.2022 з`явився, проти задоволення позову заперечив повністю.

Представник відповідача2 в судове засідання 06.12.2022 з`явився, проти задоволення позову заперечив повністю.

Третя особа явки повноважного представника в судове засідання 06.12.2022 не забезпечила.

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя», незважаючи на відсутність у нього укладеного договору постачання природного газу з позивачем та будь-яких підстав для його споживання з ресурсу ТОВ «Львівгаз збут», безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив споживання природного газу в обсязі 10 093,68 куб. м, а АТ «Укртрансгаз» закрив остаточну алокацію (остаточний відбір природного газу) з ресурсу ТОВ «Львівгаз збут». На думку позивача, оскільки станом на сьогодні природний газ відповідачем уже спожитий та не може бути повернутий позивачу, то на підставі ч. 2 ст. 1213 ЦК України, відповідач зобов`язаний відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду судом даної справи та складає 536 736,17 грн.

У відповіді на відзив (вх.№16798/22 від 09.08.2022) позивач підтвердив, що дійсно між позивачем та відповідачем1 існували договірні відносини щодо постачання природного газу на підставі Договору №1141OUQBH3BPO16  на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (суб`єктів господарювання) від 04.01.2016. Однак, зазначив, що в даному випадку була наявна позадоговірна поставка природного газу, оскільки положеннями п.1.3. додаткової угоди №17 до Договору визначено, що плановий обсяг споживання становить: липень - 0,300 тис.м.куб., серпень - 0,300 тис.м.куб., натомість відповідачем1 спожито 10 093,68 куб. м., а отже, споживання без правових підстав становить 9 493,68 куб. м. (10 093,68 куб. м.- 600 м.куб.). При цьому, хоча загальна вартість безпідставно набутого майна становить 504 830,89 грн, позивач просить стягнути з відповідача частину вартості спожитого природного газу в розмірі 165 тис. грн.

На думку позивача (клопотання вх.№17035/22 від 12.08.2022), враховуючи те, що АТ «Укртрансгаз» як оператор газотранспортної системи відповідає за здійснення або не здійснення остаточних алокацій, здійснив алокації (остаточний відбір природного газу) з ресурсу ТОВ "Львівгаз збут» в липні, серпні 2019 р., а тому відповідальність щодо вибуття природного газу з ресурсу ТОВ «Львівгаз збут» несе як ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» так і АТ «Укратрансгаз».

Заперечення відповідача1

Відповідач1 проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві (вх.№16134/22 від 01.08.2022). Зокрема, зазначив, що правова підстава для стягнення з відповідача1 коштів як вартості безпідставно набутого майна (природного газу) - стаття 1212 Цивільного кодексу України – відсутня, оскільки між ТОВ «Львівгаз збут» та ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» укладено Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (суб`єктів господарювання) №1141OUQBH3BPO16 від 04.01.2016. Таким чином, позивач повідомив суду завідомо неправдиву інформацію про те, що договір на постачання природного газу відповідача1 із позивачем відсутній.

Відповідач1 вказав, що після отримання актів приймання - передачі газу за липень 2019 року та серпень 2019 року позивач у відповідності до п.2.9.2. Договору надав в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання - передачі газу, зазначивши, що ці об`єми нараховані неправомірно, ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» за вказані місяці природний газ в таких об`ємах не споживало, пропозицію підписати акти відхиляє, акти повертає. Також у відповіді на повідомлення було зазначено, що споживач неодноразово звертався до ТОВ «Львівгаз збут» та Буського відділення ПАТ «Львівгаз» для встановлення нових засобів вимірювальної техніки, а саме: лічильників газу, проте, ЗВТ не встановлені, відповіді на звернення не отримано. Зрештою, ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» повторно висловлено прохання встановити ЗВТ, які 28 листопада 2018 року були демонтовані.

Таким чином, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження безпідставного споживання відповідачем1 природного газу у кількості 10093 68 куб.м.

У додаткових поясненнях (вх.№17417/22 від 19.08.2022) відповідач1 зазначив, що докази, які є в матеріалах справи, свідчать про поставку 0 куб.м. природного газу ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» у липні та серпні 2019 року. Позивач стверджує, що обсяги споживання природного газу відповідач1 сам підтвердив долученими до відзиву актами наданих послуг з розподілу природного газу. Однак, позивач не спростовує доводів відповідача1 про порядок визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами договору постачання природного газу на підставі п.2.9. Договору.

Також позивачем не заперечується твердження відповідача1 про те, що оскільки прилади ЗВТ були демонтовані на повірку, дублюючі ЗВТ не були встановлені, а тому, у відповідності до ч.3 Розділу 7 Глави Х «Особливості приладового обліку природного газу» Кодексу ГРС, позивач на підтвердження правильності розрахунків обсягу спожитого природного газу повинен представити суду документи, які підтверджують, що нарахування ним обсягу спожитого природного газу було проведено з розрахунку середньодобового обсягу споживання ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» за попередні три аналогічних періоди.

Відповідач1 наголосив, що всупереч вимогам п.2.9. Договору, а також вимогам ч.3 Розділу 7 Глави Х «Особливості приладового обліку природного газу» Кодексу ГРС, позивач нарахував обсяги спожитого відповідачем1 природного газу неправильно.

Жодним нормативним документом не передбачено, що обсяги поставки природного газу підтверджуються даними з Інформаційної платформи Оператора ГТС. Самі ж скріншоти з Інформаційної платформи не містять інформацію про обсяги споживання природного газу ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» в липні 2019 року та серпні 2019 року. В цих таблицях не має обсягів споживання, а є лише інформація про попередню алокацію, потім йде колонка про місячне коригування, після чого йде колонка про остаточну алокацію, яка дорівнює сумі місячного коригування. Виходячи зі змісту цієї таблиці можна зробити висновок про те, що остаточні обсяги споживання визначені внаслідок здійснення місячного коригування, яке проведено невідомо на якій правовій підставі. Якщо б не було проведено місячне коригування, обсяги споживання дорівнювали б нулю, як і зазначено в актах Оператора ГРМ.

Відповідач1 стверджує, що в актах АТ «Львівгаз» про розподіл природного газу за липень та серпень 2019 року чітко вказано, що в цих місяцях було поставлено 0 (нуль) м. куб. природного газу. А кількість 6237,16 м.куб. за липень 2019 року та 3856,52 м.куб. за серпень 2019 року виникла внаслідок здійснення оператором ГРМ місячного коригування. Тобто споживання відповідачем1 0 (нуль) м. куб. природного газу було скориговано на суми 6237,16 у липні 2019 року та 3856,52 у серпні 2019 року.

На думку відповідача1, всупереч ч.1 статті 74 ГПК України позивач не довів факт поставки природного газу споживачу у кількості 10093,68 куб.м.

Заперечення відповідача2

Відповідач2 проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві (вх.№15295/22 від 18.07.2022). Зокрема, зазначив, що у визначеному Кодексом ГТС порядку АТ «Укртрансгаз» повідомило позивача про те, що за ним зареєстрований споживач ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» (ЕІС код 56XO0000UQBH300P). Враховуючи те, що ТОВ «Львівгаз збут» (ЕІС код 56X9300000001607) у лютому 2019 року здійснило в Інформаційній платформі первинну реєстрацію свого споживача ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» (ЕІС код 56XO0000UQBH300P) та надалі, у порядку, визначеному Кодексом ГТС, не відмовилося від такого споживача та не обмежило в Інформаційній платформі ГТС такому споживачу період постачання природного газу, відповідальність за вказані дії та за обсяг спожитого природного газу несе ТОВ «Львівгаз збут» (ЕІС код 56X9300000001607), як постачальник природного газу, та ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя», як його споживач. Жодних підстав для покладення відповідальності на відповідача2, як оператора газотранспортної системи, за споживання спірного обсягу природного газу, немає.

Крім того, відповідач 2 вважає, що у позовній заяві невірно обрано спосіб захисту, так як не підтверджено жодними доказами наявність підстав для застосування солідарної відповідальності до АТ «Укртрансгаз». Враховуючи наявність укладеного між позивачем та відповідачем2 договору транспортування природного газу від 19.09.2018 №1807000744, за відсутності будь-якого посилання у цьому договорі на взаємовідносини оператора ГТС з третіми особами (споживачами, яким є відповідач 1), відсутні підстави покладення обов`язку щодо сплати вартості спожитого без укладення договору постачання природного газу, у т.ч. в частині зобов`язання відшкодувати солідарно вартість такого газу постачальнику, з яким споживач має договірні чи позадоговірні відносини.

Також, відповідач2 звернув увагу суду на відсутність умов, передбачених ст. 1212 ЦК України, за яких майно вважається безпідставно набутим, що, в свою чергу, вказує на те, що правових підстав для застосування позивачем ст. 1212 ЦК України до відповідача 2 немає. Окрім цього, позивачем жодним чином не доведено факту набуття відповідачем 2 спірного обсягу природного газу, так як такий обсяг був спожитий відповідачем1 (за даними, які були внесені до Інформаційної платформи АТ «Львівгаз»).

Кодексом ГТС та договором транспортування природного газу від 19.09.2018 №1807000744 не передбачено солідарної відповідальності оператора ГТС у випадках споживання природного газу споживачами без укладення договорів постачання з постачальниками природного газу, з огляду на що, позовні вимоги до відповідача2 є безпідставними та необґрунтованими, так як відсутні підстави, які повинні бути прямо передбачені законом або договором. При цьому, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги, зокрема доказів, які б підтверджували наявність підстав для солідарної відповідальності АТ «Укртрансгаз» при споживанні природного газу ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя».

Обставини справи

04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» (Споживач) укладено Договір №1141OUQBH3BPO16 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (суб`єктів господарювання) (Договір).

Пунктом 1.3. Додаткової угоди №17 від 03.12.2018 до Договору на постачання природного газу №1141OUQBH3BPO16 від 04.01.2016 визначено річний плановий обсяг постачання газу на 2019 рік – до 4,450 тис. м. куб. Зокрема, планові обсяги постачання газу на липень – 0,300 тис. куб.м., серпень – 0,300 тис. куб.м.

Згідно вимог п.2.3. укладеного між позивачем та відповідачем 1 Договору №1141OUQBH3BPO16 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (суб`єктів господарювання) від 04.01.2016, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (згідно п.4.1. Договору - один календарний місяць), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

У відповідь на адвокатський запит позивача, АТ «Укртрансгаз» надало інформацію щодо закріплення споживача ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» (ЕІС код 56ХО0000UQBH300P) за постачальником ТОВ “Львівгаз збут” (ЕІС код 56X9300000001607) за період з липня по серпень 2019 року. Також надано скріншот з Інформаційної платформи щодо остаточної алокації (остаточних відборів природного газу) по споживачу ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» (ЕІС код 56ХО0000UQBH300P) за період липень-серпень 2019 року.

Відповідно до цінової довідки Львівської торгово-промислової палати від 25104.2022р. №19-09/183 надано інформацію про середньозважену ціну природного газу на європейському хабі TTF (приведена вартість до кордону України) станом на 01.04.2022р.

Згідно з даними сайту ТБ “Українська енергетична біржа” станом на 01.04.2022р. приведена вартість природного газу на європейському хабі TTF (Day-Ahead) до кордону України становить 53175,47 грн/тис.куб.м, в т.ч ПДВ.

Як зазначив позивач у позовній заяві, згідно даних АТ «Укртрансгаз», відповідачем1 в липні 2019 року спожито 6237,16 м.куб. природного газу та в серпні 2019 року спожито 3856,52 м.куб. природного газу. Разом 10093,68 куб. м.

Тобто, на думку позивача, в даному випадку була наявна позадоговірна поставка природного газу, яка становить (10 093,68 куб. м.- 600 м.куб.) 9 493,68 куб. м. Відповідно, ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя», без будь-яких на те правових підстав набуло 9493,68 куб.м. природного газу, вартість якого становить: 9,49368 Х 53175,47 = 504830,90 грн. При цьому позивач просить суд стягнути з відповідача 165400,00 грн вартості спожитого природного газу.

Позиція суду

Відносини між споживачами та постачальниками природного газу, регулюються нормами Закону України “Про ринок природного газу” (далі - Закон), Правилами постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання), Кодексом газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493 (далі - Кодекс ГТС), Договором постачання природного газу та іншими нормативно-правовими актами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач1 безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив споживання природного газу в обсязі 9 493,68 куб. м., а відтак, наявні підстави для стягнення вартості такого майна на підставі ч. 2 ст. 1213 ЦК України. На думку позивача, за відсутності укладеного договору постачання природного газу ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» не мало підстав здійснювати споживання природного газу та зобов`язане було самостійно обмежити (припинити) споживання природного газу, на виконання пункту 20 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Главою 83 ЦК України регулюються два види позадоговірних зобов`язань:

1) зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного набуття майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого);

2) зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння;

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

по-третє, обов`язково має бути відсутня правова підстава для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Позивач стверджує, що в даному випадку була наявна позадоговірна поставка природного газу, оскільки положеннями п.1.3. додаткової угоди №17 до Договору визначено, що плановий обсяг споживання становить: липень - 0,300 тис.м.куб., серпень - 0,300 тис.м.куб., натомість відповідачем1 спожито 10 093,68 куб. м., що на 9 493,68 куб. м. перевищує обумовлений Договором обсяг, а отже, споживання без правових підстав становить 9 493,68 куб. м. (10 093,68 куб. м.- 600 м.куб.).

Однак, суд відхиляє вказані твердження позивача, оскільки, як встановлено матеріалами справи, правовідносини між позивачем та відповідачем1 регулювались Договором №1141OUQBH3BPO16 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (суб`єктів господарювання) від 04.01.2016 р.

Умовами цього Договору передбачалась відповідальність споживача у випадку перевищення фактичного обсягу поставленого споживачеві газу по відношенню до підтвердженого обсягу газу на відповідний період (п.6.2.3. Договору).

А відтак, Договором передбачено можливість споживання природного газу у більшому ніж заплановано договором обсязі, однак, таке споживання тягне передбачену договором відповідальність.

Отже, таке споживання не може вважатись набуттям майна без достатніх правових підстав.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог до відповідача1 та стягнення 165400,00 грн вартості спожитого природного газу як безпідставно набутого майна на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, оскільки в даному випадку споживання відбувалось на підставі укладеного між позивачем та відповідачем1 Договору №1141OUQBH3BPO16 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (суб`єктів господарювання) від 04.01.2016 р., а отже, відсутні умови, передбачені ст. 1212 ЦК України, за яких майно вважається безпідставно набутим.

Згідно вимог п.2.9. Договору на постачання природного газу визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.9.1.          За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем відповідно до вимог кодексу ГРМ.

2.9.2.          На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженими представниками Постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання - передачі газу зобов`язаний повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання - передачі газу.

Пункт 2.9.2. Договору передбачає, що акти приймання - передачі природного газу за розрахунковий період готуються Постачальником на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ.

28 листопада 2018 року працівники Буського відділення по експлуатації газового господарства демонтували на повірку два лічильника, якими здійснювався облік спожитого природного газу ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя».

У відповідності до ч.3 Розділу 7 Глави X «Особливості приладового обліку природного газу» Кодексу ГРС для належної організації періодичної повірки власного ЗВТ, що входить до складу комерційного ВОГ, Оператор ГРМ повинен, зокрема, у разі якщо повірка ЗВТ буде здійснюватися не на місці його встановлення, забезпечити за власний рахунок демонтаж/монтаж ЗВТ, його транспортування та державну повірку.

За відсутності дублюючого ЗВТ та невстановлення Оператором ГРМ на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого зі споживачем для комерційних розрахунків) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовим обсягом споживання за попередні три аналогічних періоди. При цьому Оператору ГРМ забороняється без погодження споживача здійснювати заходи з припинення газопостачання на комерційний ВОГ, до складу якого входив демонтований ЗВТ.

Як зазначив відповідач1 у відзиві на позовну заяву, Споживач жодних даних про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Постачальнику не надавав, оскільки таких даних не мав у зв`язку із демонтажем ЗВТ. Після отримання актів приймання – передачі газу за липень 2019 року та серпень 2019 року позивач у відповідності до п.2.9.2. Договору надав в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання – передачі газу, зазначивши, що ці об`єми нараховані неправомірно, ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» за вказані місяці природний газ в таких об`ємах не споживало, пропозицію підписати акти відхиляє, акти повертає. Також у відповіді на повідомлення було зазначено, що споживач неодноразово звертався до ТОВ «Львівгаз збут» та Буського відділення ПАТ «Львівгаз» для встановлення нових засобів вимірювальної техніки, а саме: лічильників газу, проте, ЗВТ не встановлені, відповіді на звернення не отримано. ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» повторно висловлено прохання встановити ЗВТ, які 28 листопада 2018 року були демонтовані.

Позивач зазначає, що факт споживання природного газу відповідачем1 в спірний період підтверджується долученими до справи Актами наданих послуг з розподілу природного газу за липень 2019 року та за серпень 2019 року, а також, обставинами, встановленими рішенням Господарського суду Львівської області від 06.12.2021 у справі №914/2360/21, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022р., яким, зокрема, встановлено, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами належне виконання зобов`язань за Договором на розподіл природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №09420UQBH3BP016 до умов договору розподілу природного газу від 01.01.2016 щодо надання послуг з розподілу природного газу за періоди з липня 2019 року по серпень 2019 року та з січня 2020 року по квітень 2021 року на загальну суму 24 644,40 грн. При цьому, в матеріалах справи №914/2360/21 міститься інформація, яка підтверджує факт споживання природного газу Відповідачем 1 та в якому обсязі в спірний період.

Предметом спору у справі №914/2360/21 було стягнення заборгованості з ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» за розподіл природного газу за періоди з липня 2019 року по серпень 2019 року та з січня 2020 року по квітень 2021 року на підставі Договору на розподіл природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №09420UQBH3BP016 до умов договору розподілу природного газу від 01.01.2016.

Однак, правовідносини сторін на виконання Договору №1141OUQBH3BPO16 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (суб`єктів господарювання) від 04.01.2016 р., зокрема, факт постачання природного газу за період з липня 2019 року по серпень 2019 року, не були предметом дослідження в межах справи №914/2360/21.

Натомість, позивачем до матеріалів даної справи не долучено належних доказів (акти приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, складені у відповідності до положень Договору №1141OUQBH3BPO16 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (суб`єктів господарювання) від 04.01.2016 р.) на підтвердження споживання природного газу у за період з липня 2019 року по серпень 2019 року. Положеннями Договору №1141OUQBH3BPO16 від 04.01.2016 р. не передбачено, що обсяги поставки природного газу підтверджуються даними з Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог до відповідача1 слід відмовити у повному обсязі.

Також, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача2, оскільки позивачем жодним чином не доведено факту набуття відповідачем2 спірного обсягу природного газу, а також підстав для застосування солідарної відповідальності до АТ «Укртрансгаз». Враховуючи наявність укладеного між позивачем та вдповідачем2 договору транспортування природного газу від 19.09.2018 №1807000744, за відсутності будь-якого посилання у цьому договорі на взаємовідносини оператора ГТС з третіми особами (споживачами, яким є відповідач 1), підстав для застосування позивачем ст. 1212 ЦК України до відповідача 2 немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжними дорученнями №36 від 26.01.2022.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

          Повний текст рішення складено 13.12.2022.

          Суддя                                                                          Кидисюк Р.А.