ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року місто Київ №640/17358/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом доПриватного підприємства «Будпостач» Тернопільської митниці Держмитслужби

провизнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.08.2022 №UA403020/2022/000136/2,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Будпостач» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Тернопільської митниці Держмитслужби, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Держмитслужби від 15.08.2022 №UA403020/2022/000136/2 про коригування митної вартості товарів.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив про те, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте відповідачем, протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.

На переконання представника позивача, уповноваженими особами митного органу не було підтверджено належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Представником позивача наголошено на тому, що митний орган, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Водночас, за твердженнями представника позивача, сумніви митниці можуть бути обґрунтованими в тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, однак, на думку представника позивача, подані позивачем документи є належними та допустимими, не містять розбіжностей та містять достатньо інформації для прийняття митної декларації митним органом.

Щодо відомостей, зазначених у графі 33 оскаржуваного рішення, про те, що митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару позивача вказав на те, що жодних консультацій відповідач не проводив, жодних електронних повідомлень з питань проведення консультацій позивачу не направляв. При цьому, не проведення процедури консультацій свідчить про неправомірність дій митниці при прийнятті спірного рішення, оскільки порушено вимоги частини четвертої статті 57 Митного кодексу України України, а також вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, яким затверджено Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

Представник позивача також зазначив, що митним органом не було доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки, або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, натомість позивачем було підтверджену заявлену митну вартість товару необхідними документами, що за твердженнями позивача свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 15.08.2022 №UA403020/2022/000136/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2022 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/17358/22 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва (Електронний суд) 04.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає безпідставними та необгрунтованими позовні вимоги Приватного підприємства «Будпостач» з огляду на те, що митна вартість імпортованого товару не могла бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару.

Крім того, за посиланнями відповідадача, при прийнятті оскаржуваного рішення було встановлено те, що дане перевезення здійснювалося морським траспортом з порту SHEKOU (Китай) в порт Гданськ (Польща) та залізничною дорогою до кордону України. Згідно наданого екпедитором попереднього рахунку-фактури від 08.06.2022 № 5653150959, оплата за надані послуги повинна бути здійснена до 10.07.2022., проте підтвердження оплати даного рахунку не надано. Згідно пункту 4.2 контракту від 05.03.2020 № 1275 товар повинен супроводжуватись коносаментом, однак даного документу не надано.

Таким чином, зважаючи на викладене, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 15.08.2022 №UA403020/2022/000136/2 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним , обгрунтованим та не підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в адміністративній справі №640/17358/22.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши всі наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2020 між Приватним підприємством «Будпостач» (покупець) та компанією HUNAN HAPPY LIFE HOUSEWARE CO., LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт №1275 відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує посуд в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту.

На підставі контракту №1275 позивач 26.08.2021 платіжним дорученням №43620 перерахував продавцю кошти, як передоплату за товар, в розмірі 40 999,42 доларів США.

В подальшому, а саме 05.11.2021, за контрактом від 05.03.2020 №1275 продавець надав позивачу прайс-лист без номеру щодо імпортованих товарів.

03.01.2022 продавець направив позивачу комерційну пропозицію, у якій зазначив ціну товарів.

04.01.2022 продавець виписав позивачу комерційний інвойс HNHL2021464 для оплати товарів на суму 63 838,80 доларів США та пакувальний лист до інвойсу.

На підставі контракту №1275 позивач 10.01.2022 та 22.02.2022 платіжними дорученнями №12 та №82 перерахував продавцю кошти, як передоплату за товар, в розмірі 22 060,32 та 21 633 доларів США відповідно.

14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

23.02.2022 на товари, що вказані в інвойсі, був виписаний сертифікат походження С220642326440002.

26.05.2022 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 214595805.

08.06.2022 перевізник виписав позивачу для оплати інвойси №5653150959, №5653150961, 5653150962 та 17.06.2022 - № 5653152855, а також 20.06.2022 виписав довідку про транспортні витрати №20, згідно з якою розмір транспортних витрат по перевезенню товару від порту SHEKOU в Китаї до порту Гданськ в Польщі та до пункту пропуску Мостиська - Перемишль на митному кордоні в Україні становить 397 800,40 грн.

18.07.2022 позивач підготував довідку про оплату товарів за контрактом від 05.03.2020 №1275 між позивачем та компанією HUNAN HAPPY LIFE HOUSEWARE CO., LTD (Китай).

14.

Відповідно до накладних від 17.07.2022 №33944558 та 33944559 товари залізничним транспортом були доставлені до Тернопільської митниці.

Так, 15.08.2022 позивачем до Тернопільської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію UA403020/2022/016905 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначено за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначено загальну суму за рахунком 63 838,80 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації UA403020/2022/016905 декларантом було подано передбачені статтею 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації та у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA403020/2022/000619, виписаної відповідачем, а саме:

- контракт від 05.03.2020 №1275, укладений між позивачем та компанією HUNAN HAPPY LIFE HOUSEWARE CO., LTD (Китай) з додатками;

- договір від 14.02.2022 UA00072649 про перевезення товарів між позивачем та компанією Maersk A/S (Данія);

- платіжне доручення від 26.08.2021 №43620 про оплату товарів;

- платіжне доручення від 10.01.2022 №12 про оплату товарів;

- платіжне доручення від 22.02.2022 №82 про оплату товарів;

- платіжне доручення від 20.05.2022 №256 про оплату товарів;

- прайс-лист від 05.11.2021 б/н щодо ціни товарів;

- комерційний інвойс від 04.01.2022 №HNHL2021464 для оплати товарів позивачем;

- пакувальний лист до комерційного інвойсу від 04.01.2022 №HNHL2021464;

- коносамент від 26.05.2022 №214595805;

- сертифікат походження від 23.02.2022 №С220642326440002;

- інвойси від 08.06.2022 №5653150959, №5653150961, №5653150962 та від 17.06.2022 № 5653152855 для оплати перевізнику транспортних витрат;

- довідку про транспортні витрати від 20.06.2022 №20;

- довідку від 18.07.2022 про оплату товарів за контрактом від 05.03.2020 №1275;

- залізничні накладні від 17.07.2022 №33944558 та 33944559;

- супровідний документ ТІ (Dispatch note model ТІ) від 29.06.2022 №22PL322080NU5660D6;

- супровідний документ ТІ (Dispatch note model ТІ) від 29.06.2022 №22PL322080NU5660U3;

- сертифікат походження від 23.02.2022 №С220642326440002;

- договір (контракт) про перевезення від 24.02.2020 UA00072711;

- інші некласифікаційні документи.

15.08.2022 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №780700, у якому зобов`язав останнього надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог пункту 2 та З статті 53 Митного кодексу України.

На виконання вказаного повідомлення 15.08.2022 декларант направив відповідачу відповідь за №1508/22-2, у якій зазначив про те, що Приватне підприємство «Будпостач» додатково надано до митного органу:

- комерційну пропозицію від 03.01.2022 щодо ціни товарів;

- бухгалтерську документацію - видаткові накладні;

- попередньо оформлену митну декларацію від 02.12.2021 UA902080/2021/804323 про оформлення ідентичних товарів без зауважень щодо ціни.

15.08.2022 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA403020/2022/000136/2, яким визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів "посуд" за резервним методом на рівні 3,14 доларів США/кг та виписано картку відмови в прийнятті митної декларації UA403020/2022/016905 та митному оформленні товарів UA403020/2022/000619.

Так, рішенням відповідача від 15.08.2022 UA403020/2022/000136/2 про коригування митної вартості товарів було визначено митну вартість імпортованих ПП «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110) товарів за резервним методом, в результаті якого було збільшено митні платежі: мито 121730,56 грн., ПДВ 267807,22 грн., всього 389537,78 грн.

Не погоджуючись з викладеними вище обставинами та рішенням митного органу, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами першою-третьою статті 38 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженою ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини четвертої статті 52 Митного Кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень частини четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята статті 58 Митного Кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Суд звертає увагу, що тільки у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини другої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до частини п`ятої статті 57 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

При цьому, суд звертає увагу, що дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено що, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689.

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.

Разом з тим, в силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 (надалі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

З наданих сторонами документів та пояснень по справі судом встановлено, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано до Тернопільської митниці Держмитслужби наступні документи:

- контракт від 05.03.2020 №1275, укладений між позивачем та компанією HUNAN HAPPY LIFE HOUSEWARE CO., LTD (Китай) з додатками;

- договір від 14.02.2022 UA00072649 про перевезення товарів між позивачем та компанією Maersk A/S (Данія);

- платіжне доручення від 26.08.2021 №43620 про оплату товарів;

- платіжне доручення від 10.01.2022 №12 про оплату товарів;

- платіжне доручення від 22.02.2022 №82 про оплату товарів;

- платіжне доручення від 20.05.2022 №256 про оплату товарів;

- прайс-лист від 05.11.2021 б/н щодо ціни товарів;

- комерційний інвойс від 04.01.2022 №HNHL2021464 для оплати товарів позивачем;

- пакувальний лист до комерційного інвойсу від 04.01.2022 №HNHL2021464;

- коносамент від 26.05.2022 №214595805;

- сертифікат походження від 23.02.2022 №С220642326440002;

- інвойси від 08.06.2022 №5653150959, №5653150961, №5653150962 та від 17.06.2022 № 5653152855 для оплати перевізнику транспортних витрат;

- довідку про транспортні витрати від 20.06.2022 №20;

- довідку від 18.07.2022 про оплату товарів за контрактом від 05.03.2020 №1275;

- залізничні накладні від 17.07.2022 №33944558 та 33944559;

- супровідний документ ТІ (Dispatch note model ТІ) від 29.06.2022 №22PL322080NU5660D6;

- супровідний документ ТІ (Dispatch note model ТІ) від 29.06.2022 №22PL322080NU5660U3;

- сертифікат походження від 23.02.2022 №С220642326440002;

- договір (контракт) про перевезення від 24.02.2020 UA00072711;

- інші некласифікаційні документи.

З аналізу вказаного вище переліку наданих позивачем документів, на переконання суду, слід відмітити, що існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується. Так, позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту.

Крім того, суд звертає увагу, що на виконання вимог митного органу декларантом було направлено відповідачу відповідь на електронне повідомлення №780700 та додатково надано наступні документи, а саме:

- комерційну пропозицію від 03.01.2022 щодо ціни товарів;

- бухгалтерську документацію - видаткові накладні;

- попередньо оформлену митну декларацію від 02.12.2021 UA902080/2021/804323 про оформлення ідентичних товарів без зауважень щодо ціни.

Стосовно доводів відповідача про те, що у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000136/2 на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару (якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування), суд вважає їх безпідставними з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено, що вказані документи витребовувались відповідачем відповідно до повідомлення від 15.08.2022 №780700.

Разом з тим, суд зазначає, що за відсутності страхування документи щодо страхування не надаються митному органу, що кореспондується з вимогами пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Так, згідно з пунктом 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контрактом від 05.03.2020 №1275 та договором на перевезення від 14.02.2022 №UA00072649 жодних умов страхування товару не передбачено.

Відповідачем не було враховано того, що у наданій позивачем довідці про транспортні витрати від 20.06.2022 №20 зазначено про те, що вантаж не страхувався.

Стосовно тверджень відповідача про те, що на вимогу митного органу не подано за наявності платіжні документи, що підтверджують вартість товару, суд зазначає, що позивачем до митної декларації були приєднані платіжні доручення від 26.08.2021 №43620, від 10.01.2022 №12, від 22.02.2022 №82, від 20.05.2022 №256 про оплату товарів та довідку від 18.07.2022 про оплату товарів за контрактом від 05.03.2020 №1275, що підтверджується відомостями у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні № UA403020/2022/000619, виписаної відповідачем, а тому такі доводи відповідача не беруться судом до уваги.

Суд зазначає, що повідомлення відповідача від 15.08.2022 №780700 не містить конкретного переліку документів, які витребовувались від позивача, що, в свою чергу, призводить до правової невизначеності.

За наведених обставин та установлених фактів, суд вважає що відповідачем не було дотримано принципу «належного урядування», оскільки чіткого визначення контролюючим органом конкретних підстав для коригування митної вартості, а також зазначення у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості документів, які взагалі не фігурували в момент подачі позивачем документів та взагалі не мають відношення до даного митного оформлення, суд приходить до висновку, що митним органом було порушено права позивача на належний захист своїх інтересів.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що принцип «належного урядування» має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу «належного урядування» забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип «належного урядування» підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вимогам законодавства з тієї підстави, що митницею в оскаржуваному рішенні не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного метод.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року № 813/7272/13-а, від 02 березня 2018 року по справі № 804/2997/17.

Зокрема, суд звертає увагу, що як вбачається із оскаржуваного рішення, уповноваженими особами митного органу на підставі джерел інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, митну вартість товару скориговано до рівня, вкладеного у рішенні про коригування митної вартості товарів від 15.08.2022 №UA403020/2022/000136/2.

Однак, суд зауважує, що виходячи з аналізу приписів Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості не є документом, що свідчить про розмитнення товарів, а є виключно рішення представника органу державної влади - Митного інспектора, що підлягає оскарженню.

Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, а також особливо вагомим, що може вплинути - відсутність інформації щодо умов поставки, тощо.

В той же час, суд зауважує, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару, та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено (хоча наявність рішення про коригування митної вартості), не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного у сукупності а також беручи до уваги ту обставину, що відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товарів та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 15.08.2022 №UA403020/2022/000136/2

За таких обставин, суд приходить до висновку, що уповноваженими особами митного органу було необґрунтовано та протиправно відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару, за заявленою у митній декларації №UA403020/2022/016905 митною вартістю.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 05.10.2022 №11335 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5844,00 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог у даній справі, судові витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Будпостач» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Держмитслужби від 15.08.2022 №UA403020/2022/000136/2 про коригування митної вартості товарів.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (адреса: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9-Е, кімната 314, код ЄДРПОУ 24267110) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5844,00 грн. (п`ять тисяч вісімсот сорок чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Держмитслужби (46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38, код ЄДРПОУ 43985576).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.