ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8962/22 Справа № 243/8267/21 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року                                                                м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді         Агєєва О.В.,

суддів         Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської областіцивільнусправу№243/8267/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов`язання нарахувати та виплатити страхові виплати,з апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2021 року ухвалене у складі судді Сидоренко І.О.,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про зобов`язання нарахувати та виплатити страхові виплати. Свої вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1 . За життя померлий чоловік перебував на обліку в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як отримувач страхових виплат, проте за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня страхові виплати не нараховані та виплачені не були. 22.06.2021 року приватним нотаріусом Забродою Р.В. було відкрито спадкову справу № 67855487, в межах якої скеровано до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (Слов`янське відділення) запит про видачу довідки про наявність та розмір заборгованості зі страхових виплат, які були нараховані, але не виплачені (в тому числі на підставі рішень суду) на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачем була надана відповідь від 30.06.2021 року, в якій вказано, що за період з 07.2017 року по 12.2007 року ОСОБА_2 не звертався до будь-яких робочих органів виконавчої дирекції ФСС України із заявою про продовження страхових виплат, як внутрішньо переміщена особа та за життя не скористався своїм правом на отримання належних йому сум страхових виплат, тому відповідні страхові виплати йому не нараховувалися та не виплачувалися, відсутня будь – яка заборгованість Фонду перед потерпілим.

Зазначає, що спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.

Просила суд визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування страхових виплат ОСОБА_2 з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року та зобов`язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати заборгованість по страховим виплатам внаслідок нещасного випадку на виробництві за минулий період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року, які належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2021 року позовні вимоги позовні вимоги задоволено - визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування страхових виплат ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити нарахування заборгованості по страховим виплатам внаслідок нещасного випадку на виробництві за минулий період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року, які належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати ухваливши рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позовні вимоги стосуються оскарження дій або бездіяльності робочого органу ФСС України, а тому такий спір не може розглядатися у порядку цивільного судочинства. Крім того, позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом права свого померлого чоловіка ОСОБА_2 на отримання заборгованості по щомісячним страховим виплатам.. Однак позивачка не підтвердила права представляти інтереси свого померлого чоловіка. Зазначає, що страхові виплати були припинені чоловіку відповідача у зв`язку із скасуванням довідки ВПО. ОСОБА_2 звертався із заявою про продовження страхових виплат, та не оскаржував дії Фонду, таким чином, спору про право на заборгованість по страховим виплатам за життя потерпілого не настало. Вказані суми не нараховувалися спадкодавцю за життя, тому вони не можуть входити до складу спадщини

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 виданого 30 листопада 1984 року, 30 листопада 1984 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_2 , та після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище – « ОСОБА_4 ».

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 16 березня 2020 року Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Харків), ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Горлівка Донецької області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Отже, позивач ОСОБА_5 є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , та, відповідно спадкоємцем першої черги за законом, що врегульовано ст. 1261 ЦК України. ОСОБА_2 перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області, а також з серпня 2014 у Краматорському, з квітня 21017 року – у Слов`янському відділенні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як внутрішньо переміщена особа, де з 01.07.2017 року до 01.01.2018 року йому були припинені щомісячні страхові виплати у зв`язку зі скасуванням довідки ВПО.

ОСОБА_1 22 червня 2021 року звернулась до Приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Заброди Р.В. із заявою про прийняття спадщини. На підставі наведеної заяви позивача, нотаріусом заведено спадкову справу до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 за № 33/2021, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 65271074 від 22 червня 2021 року.

У зв`язку зі здійсненням своїх повноважень, на підставі ст. 4 Закону України «Про нотаріат», державний нотаріус направила запит до Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо надання суми заборгованості по страховим виплата на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Своєю відповіддю № 36-04-23/1590 від 30.06.2021 року, Слов`янське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повідомило, що у серпні 2014 року потерпілий ОСОБА_2 звернувся до Краматорського відділення ВДФСС НВВ та ПЗ України у Донецькій області, де отримував страхові виплати за період з 08.2014 року по 03.2017 року. Також цим відділенням була виплачена заборгованість за період з 06.2014 року по 07.2014 року. З 04.2017 року по 06.2017 року знаходився на обліку та отримував щомісячні страхові виплати, як внутрішньо переміщена особа у Слов`янському відділенні УВД Фонду соціального страхування України у Донецькій області. З 01.07.2017 року щомісячні страхові виплати ОСОБА_2 були припинені у зв`язку зі скасуванням довідки ВПО. З 01.2018 року по 14.02.2021 року (день смерті) ОСОБА_2 знаходився на обліку та отримував виплати як внутрішньо переміщена особа у Слов`янському відділенні УВД ФСС України у Донецькій області. За період з 07.2017 року по 12.2017 року ОСОБА_2 не звертався до будь – яких робочих органів виконавчої дирекції Фонду про продовження страхових виплат, як внутрішньо переміщена особа та життя не скористався своїм правом на отримання належних йому сум страхових виплат, томі відповідні страхові виплати йому не нараховувалися та н сплачувалися, відсутня будь – яка заборгованість Фонду перед потерпілим.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату страхових виплат не залежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VII та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21Закону України№ 1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Згідно зі статтею 28зазначеного Закону№ 1105-XIVгрошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Статтею 40 вказаного Закону (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України».

Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227ЦК України має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.

Зазначений висновок узгоджується із позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене вище, спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату страхових виплат не залежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території,

Відповідно до статті 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Тлумачення статті 1227ЦК України свідчить, що:

- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

З огляду на зазначене вище, спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату страхових виплат не залежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України  на має право на нарахування страхових виплат.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає  принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,  § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2021 року немає.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: