Справа № 367/4977/22

                                                       Провадження №2-о/367/450/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2022 м.Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Чернової О.В.

при секретарі Шлейко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану представником заявників - адвокатом Цимбалюк Михайлом Григоровичем, заінтересована особа - Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту народження на окупованій території України,-

В С Т А Н О В И В:

Представник заявників адвокат Цимбалюк М.Г. від імені заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження, в якій просить встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Сімферополь АР Крим, Україна, батьками якого є: батько - громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та мати - громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви представник заявників посилався на те, що на тимчасово окупованій території АР Крим у заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які перебували в зареєстрованому шлюбі між собою, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Згідно Правил державної реєстрації актів цивільного стану передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації народження є: медичне свідоцтво про народження (форма №103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024, що видається закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи.

Державна реєстрація народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження копії такого рішення або будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в день її пред`явлення заявником.

Таким чином, підставою для реєстрації народження дитини, яка народилася на окупованій території може бути лише рішення суду.

Разом з тим, у заявників немає медичного свідоцтва встановленої форми, яке б надавало змогу зареєструвати факт народження дитини.

Проте, факт народження дитини підтверджується медичним свідоцтвом про народження серії 35 №027428, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Сімферополь ОСОБА_2 народила дитину чоловічої статі, та свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 від 26.06.2018 року, яке видане тимчасово окупованою владою.

Наявні у заявників документи не відповідають вимогам законодавства України, оскільки вони були видані на тимчасово окупованій території України, визначеній відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022, що набув чинності 07.05.2022 - будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Крім того, в документах заявники зазначені як громадяни російської федерації, але фейковий паспорт рф, виданий окупаційною адміністрацією, потрібно сприймати лише як засіб для забезпечення необхідних умов проживання у Криму на період окупації. Зазначення громадянства заявників «російська федерація» в свідоцтві про народження дитини, яке видане окупаційною владою не підлягає врахуванню при розгляді справи, так як заявники є громадянами України і не відмовлялись від громадянства України.

З рахуванням вищевикладеного, просив задовольнити заяву, та встановити факт народження.

Ухвалою судді від 30.11.2022 заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.

Представник заявників адвокат Скуба М.М. в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених в заяві. Додатково пояснив, що заявники є громадянами України, заяв про вихід із громадянства України заявники не подавали, у встановленому законодавством порядку заявники не втратили та не були позбавлені громадянства України, вказані у свідоцтві про народження дитини громадянами російської федерації внаслідок примусової паспортизації. Підтвердив, що документи, які додані до заяви, відповідають їх оригіналам, які зберігаються у заявників.

Представник заінтересованої особи – Ірпінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутності представника.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника заявників, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України визначені статтею 317 ЦПК України.

Відповідно до ч.1, 3 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. У рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожна особа має право на судовий захист.

Згідно ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі, зокрема, письмових доказів.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у гр. ОСОБА_2 у м. Сімферополь АР Крим народилася дитина чоловічої статі, що підтверджується копією медичного свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 .

31.07.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 31.07.2009 року, серія НОМЕР_3 , виданого Ленінською сільською радою Красногвардійського району АР Крим.

«Відділом реєстрації народження м.Сімферополя» 26.06.2018 року видано свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 , в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , в м.Сімферополі, його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (складено російською мовою).

Із долученої до заяви копії паспорта громадянина України Серії НОМЕР_4 , виданого 06.02.1996 року Красногвардійським РВ ГУМВС України в Криму, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Фергана, Ферганської області.

Із долученої до заяви копії паспорта громадянина України Серії НОМЕР_5 , виданого 13.08.2009 року Красноперекопським МВ ГУМВС України в АР Крим, вбачається, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Воїнка, Красноперекопського району, Кримської області.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.5 вказаного Закону Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч.1 ст.18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України"Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану .

Відповідно до ч.4 ст.13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

За правилами ст.7 Закону України"Про громадянство України" особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Відповідно до ч.6 ст.5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.

Відповідно до ст.ст.3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Судом при наданні оцінки зазначеного документа як доказу приймається до уваги, що хоча такий документ не є юридично дійсним, але він може підтверджувати, що певна установа, яка не діє у відповідності з українським законодавством, але de facto існує на окупованій території, зареєструвала факт народження певної особи. Європейський суд з прав людини, наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), зазначає, що "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, за логікою вищезазначених рішень, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Згідно ч.1 ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Таким чином, оскільки заявники ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі відповідно до законодавства України, реєстрація народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану України не проводилась та враховуючи відсутність можливості в інший спосіб зареєструвати народження дитини, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви заявників про встановлення факту народження дитини у заявників на тимчасово окупованій території України, суд приходить до висновку про задоволення вказаної заяви.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявникам для державної реєстрації народження дитини та отримання свідоцтва про її народження.

Щодо зобов`язання Ірпінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести державну реєстрацію та видати свідоцтво про народження суд відмовляє внаслідок недоведеності порушення заінтересованою особою такого права заявників, оскільки така державна реєстрація і видача свідоцтва підлягає здійсненню на підставі даного рішення суду про встановлення факту.

Відповідно до ст.317 ЦПК України, суд вважає за можливе допустити рішення до негайного виконання в частині щодо встановлення факту народження.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 122 СК України, ст.ст.259, 264-265, 293-294, 317, 319, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану представником заявників - адвокатом Цимбалюк Михайлом Григоровичем, заінтересована особа - Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту народження на окупованій території України, - задовольнити частково.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Сімферополь Автономна Республіка Крим, Україна, мати - громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько - громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя:                                                        О.В. Чернова