Ухвала

Іменем України

15 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 202/5030/20

провадження № 51-3949 ск 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року щодо нього,

встановив:

За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим та засуджено за частиною 2 статті 190, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням положень статті 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року щодо засудженого ОСОБА_4 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений просить пом`якшити призначене йому покарання.

Перевіривши касаційну скаргу засудженого на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.

Так, відповідно до вимог частин 2, 3 статті 427 КПК у касаційній скарзі, крім іншого, зазначаються: найменування суду касаційної інстанції; судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, з урахуванням підстав для їх скасування судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.

Також, згідно з частиною 5 статті 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.

Згідно із частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Як убачається зі змісту касаційної скарги засуджений наводить доводи щодо незаконності вироку суду першої інстанції, зокрема, зазначає про можливість пом`якшення призначеного йому покарання, однак не звернув увагу на те, що оскаржуваний вирок районного суду переглядався в суді апеляційної інстанції та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року його залишено без зміни.

При цьому, засуджений не вказує на незаконність ухвали апеляційного суду та доводів щодо цього рішення не наводить.

Вказане позбавляє суд касаційної інстанції визначитись з предметом оскарження та прийняти остаточне рішення за результатами розгляду касаційної скарги.

Крім того, у своїй касаційній скарзі засуджений, посилаючись на суворість призначеного йому покарання, просить пом`якшити покарання, однак не наводить достатніх доводів щодо наявності таких обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів.

Тобто, у касаційній скарзі засуджений має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на його думку, допущено судами першої та апеляційної інстанцій при їх постановленні, навести конкретні докази і аргументи на обґрунтування кожної позиції.

До того ж, відповідно до статті 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

- залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;

- скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;

- скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

- змінити судове рішення.

Однак, у касаційній скарзі засуджений не сформулював прохальну частину касаційної скарги у відповідності до вимог статті 436 КПК.

До того ж, всупереч вимогам частини 5 статті 427 КПК засуджений не долучив до касаційної скарги копії оскаржуваних рішень.

Також, в порушення вимог частини 3 статті 427 КПКзасуджений не зазначає в касаційній скарзі чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.

Водночас звертаємо увагу ОСОБА_4 на те, що він не позбавлений права самостійно звернутися за правовою допомогою до Регіональних центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що регулюється статтею 59 Конституції України, частиною 2 статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, пунктом 7 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

Тобто для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначено відповідне покарання, законом встановлено гарантії та права на правову допомогу.

Таким чином, недодержання засудженим вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.

На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року щодо нього залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання нимухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3