Справа № 2-а-2226/11

Провадження № 2-а/1711/2436/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2011 року                                                                 м. Кузнецовськ

о 11 годині 30 хвилин                                                

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого - судді Горегляд О.І.,

з участю:

- секретаря судового засідання - Ломази С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області про перерахунок і виплату пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2011 року ОСОБА_1 подав в суд позов до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області про визнання протиправною відмову в перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі, передбаченому ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", про зобов`язання відповідача провести перерахунок і виплату державної пенсії, як інваліду ІІІ групи, згідно з ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, не меншому 6 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01.01.2001 року, та про зобов`язання відповідача провести перерахунок і виплату додаткової пенсії, як інваліду ІІІ групи, згідно з ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2001 року. Такі вимоги позивач обґрунтовує тим, що він належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнаний інвалідом ІІІ групи за захворюванням, пов`язаним із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно доводів позивача на підставі Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому призначено державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, розмір яких, на його думку, повинен визначатися, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою суду відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

       Дослідивши та оцінивши письмові докази справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стаття 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст.50 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих від Чорнобильської катастрофи, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.4 ст.54 наведеного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, його визнано інвалідом ІІІ групи за захворюванням, пов`язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 10.12.2009 року, та довідкою МСЕК серії РВН № 164478 від 18.11.2009 року.

Із пенсійної справи позивача слідує, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області та отримує пенсію по інвалідності. Проте розмір державної і додаткової пенсій, призначених позивачу, обчислений відповідачем згідно з постановами Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року №530 і „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16 липня 2008 року №654.

Позивач звертався до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області в письмовій формі із вимогою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законами, але в проведенні перерахунку державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідачем було відмовлено.

Відповідно до вимог, передбачених ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачці застосуванню підлягали ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Не можна визнати правильною й позицію управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області, що ґрунтується на ч.5 ст.54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивачки, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Помилковою є позиція відповідача про неможливість примінення в даному випадку ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в силу положень ч.3 ст.28 вказаного Закону, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, судом визнано, що відсутність коштів не може бути причиною невиконання органом державної влади своїх зобов`язань щодо визначення розміру та виплати пенсій, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з ч.3 ст.67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Отже, підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Для здійснення такого перерахунку пенсії непотрібне звернення пенсіонера, так як цей перерахунок пенсії має проводити орган Пенсійного фонду України відповідно до вимог діючого законодавства України з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначатись, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії та її виплата позивачу повинні проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області допустило бездіяльність, оскільки в період часу з 01.08.2010 року до 22.07.2011 року не здійснило перерахунку і виплату позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Така бездіяльність є протиправною. Відповідач та його представник не довели суду правомірність допущеної бездіяльності.

Позовні вимоги в частині покладення на управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області зобов`язання нараховувати і виплачувати позивачу державну і додаткову пенсію щомісячно і довічно в розмірах, передбачених ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням розміру прожиткового мінімуму, який може бути встановлений законодавцем на майбутній період, теж є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

З наведених підстав суд не може задоволити вимоги позивача щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв`язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки такі дії іще не вчинені відповідачем і в суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності чи незаконності таких дій. Суду невідомо який розмір пенсій буде встановлений законодавчо в майбутньому, чи будуть діяти ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в такій редакції, чи будуть прийняті зміни до вказаного Закону.

Враховуючи викладені обставини, на підставі ч.2 ст.19, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.50, ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ч.1 ст.2, ч.1 ст.8, ч.4 ст.9, ч.2 ст.11, ч.ч.1, 2, 6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128, ч.1 ст.158, ст.159, ч.ч.1-3 ст.160, ст.ст.161-163, ч.ч.1, 2 ст.186, п.1 ч.1 ст.256 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області про перерахунок і виплату пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, задоволити частково.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 державної пенсії, як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою, згідно з ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі не меншому 6 мінімальних пенсій за віком, визначеного ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за період часу з 01 серпня 2010 року до 22 липня 2011 року включно з врахуванням проведених виплат.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою, згідно з ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за період часу з 01 серпня 2010 року до 22 липня 2011 року включно з врахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області про перерахунок і виплату пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, - відмовити в задоволенні за їх безпідставністю.

Постанова суду в частині присудження ОСОБА_1 суми пенсійних виплат у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Управлінню Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області подати до Кузнецовського міського суду Рівненської області звіт про виконання даної постанови в місячний строк в частині негайного виконання –з дня одержання її копії, а в іншій частині постанови –з дня набрання законної сили.

На постанову суду до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області може бути подана апеляційна скарга з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів позивачем - з дня отримання її копії, а відповідачем –з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя                                                                О.І.Горегляд