- позивач: Мацьків Христина Іванівна
- відповідач: Цінявський Іван Степанович
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
Справа № 350/1295/22
Номер провадження 2/350/474/2022
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 грудня 2022 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,
секретаря судових засідань Ошуст В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 26 жовтня 2022 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, мотивуючи позов тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно вона отримала у спадок. У зазначеному вище житловому будинку зареєстрований відповідач по справі - ОСОБА_2 , який з 2000 року у будинку не проживає. Всі обов`язки, які випливають з утримання та обслуговування належного їй будинку несе тільки вона, а тому вважає відповідача таким, що втратив право користування ним. Просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони в судове засідання не прибули.
Представник позивачки - адвокат Жовнір М.Й. спрямував на адресу суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності; позовні вимоги підтримав; позов просив задовольнити; не заперечував проти ухвалення рішення в заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; про причини неявки до суду не повідомляв; заяв чи клопотань не надавав.
Суд, за згодою представника позивачки та, враховуючи вимоги статтей 280-281 Цивільного процесуального кодексу України, вважає, що справу слід розглянути заочно, у відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для вирішення позову по суті. Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. 1 листопада 2022 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи зі слідуючого.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно статті 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок /частину будинку/, квартиру, користуються ним /нею/ для особистого проживання і мають право розпоряджатися цією власністю на власний розсуд. ОСОБА_1 згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу: 194640459), сформованого 24 грудня 2019 року (а.с. 12) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 24 грудня 2019 року (а.с. 10) на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із довідки за вих. № 919 виданої 14 жовтня 2022 року старостою Петранківського старостинського округу Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 13 жовтня 2022 року вбачається, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає з 2000 року (а.с. 14). Частиною першою статті 383 Цивільного кодексу України, визначено що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика палата Верховного Суду в постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) звернула увагу на те, що Житловий кодекс Української РСР був прийнятий 30 червня 1983 року і він не відображає усіх реалій сьогодення. В свою чергу Цивільний кодекс є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше у часі, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм Цивільного кодексу України.
Законодавець при прийнятті Цивільного кодексу України не визначив особливостей застосування норм Цивільного кодексу України до житлових правовідносин в цілому, разом з тим, відносини, які регулюються Житловим кодексом Української РСР, у своїй більшості є цивільно-правовими та мають регулюватися саме нормами Цивільного кодексу України.
Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Вказане положення закону визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб та будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Аналогічні правові позиції Верховного Суду України та Верховного Суду викладені в постановах від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16, 25.07.2018 року у справі №638/13030/13-ц та 14.08.2019 року у справі №702/101/18, які відповідно до статті 417 Цивільного процесуального України є обов`язковою для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Статтею 405 Цивільного кодексу України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, при цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 Житлового кодексу Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 09.12.2020 року по справі №209/2642/18.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачкою надано достатньо доказів того, що відповідач, не є членами її сім`ї, більше дванадцяти років відсутній за місцем своєї реєстрації, що свідчить про втрату ним інтересу до вказаного житлового приміщення, інших домовленостей між сторонами щодо користування житловим будинком не було, підстав для збереження за відповідачем житлового приміщення не встановлено, реєстрація відповідача у житловому будинку позивачки створює останній перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їй майном, у зв`язку з чим вказане порушене право позивачки підлягає захисту шляхом задоволення позову та визнання відповідача такими, що втратив право користування вказаним житлом.
Розподіл судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись статями 7-13, 81, 141, 247, 263, 265, 273, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 383, 391, 405 Цивільного кодексу України,
у х в а л и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити. Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп. За заявою відповідача, поданою до суду у тридцятиденний строк з часу отримання його копії, заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через учасника процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Сокирко Л.М.
- Номер: 2/350/474/2022
- Опис: усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 350/1295/22
- Суд: Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
- Суддя: Сокирко Л.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.10.2022
- Дата етапу: 26.10.2022