Р І Ш Е Н Н Я

                                      І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа  № 936/970/22

Провадження № 2/936/187/2022

12.12.2022 р.                         смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Пелих О.О., за участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я., розглянувши у  відкритому судовому  засіданні в смт. Воловець цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Талапа Ярослава Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання строку дії трудового договору, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за період незаконного звільнення, 

   встановив:

04.10.2022 р. представник позивача адвокат Талапа Я.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із вищезазначеним позовом.

Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 працює в Тишівському закладі середньої освіти (до реорганізації Нижньоворітська середня школа) з 1983 р. на підставі наказу про прийняття на роботу. З 1984 року, переведена на посаду вчителя хімії та біології. В 2020р. досягла пенсійного віку. У подальшому, відповідно наказу 24-к від 12 червня 2020р., роботодавцем - Тишівський заклад середньої освіти (в подальшому реорганізовано в Тишівську гімназію Нижньоворітської сільської ради), з працівником ОСОБА_1 змінено умови трудового договору. Вчителя хімії та біології ОСОБА_1 , переведено з безстрокового трудового договору на строковий терміном на один рік з 30.06.2020 р. по 30.06.2021 р. у відповідності до підпункту 2, пункту 2. частини 3. Розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту». Посилається на те, в подальшому працівник діючи в межах трудових відносин, керуючись ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» звернувся до роботодавця з заявою про продовження строку дії трудового договору на два роки до 27 серпня 2023 р. А саме, 14 травня 2021 року, ОСОБА_1 , подано заяву про зміну трудового договору, з клопотанням продовжити його дію до 27 серпня 2023 року. В межах діапазону строків встановлених перехідними положеннями та ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту». Усно роботодавець запевнив, що заява ОСОБА_1 задоволена. Остання в 2021 році продовжила викладати хімію та біологію в школі. В серпні 2022 року, роботодавцем повідомлено ОСОБА_1 , що її з посади вчителя хімії та біології буде звільнено 31 серпня 2022 р., у зв`язку з спливом терміну дії трудового договору. При з`ясуванні законності такої позиції роботодавця, ОСОБА_1 встановлено, що наказом № 33-к, від 17 червня 2021р. роботодавцем, строковий трудовий договір з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 , на виконання клопотання викладеного в її заяві від 14.05.2021 р. продовжено, але як з`ясувала позивачка до 31.08.2022р., лише на один рік. Тобто, роботодавець із наказом № 33-к від 17 червня 2021р., працівника ОСОБА_1 не ознайомив. В подальшому наказом №59-к від 31.08.2022 р. ОСОБА_1 , звільнено з посади вчителя хімії та біології, у зв`язку з закінченням строку трудового договору. Зазначає, що роботодавець в односторонньому порядку, без досягнення взаємної згоди, прийняв рішення про укладення такого на один рік. Тим самим погіршив умови праці для працівника, про що працівника не повідомив. А за наслідками своєї поведінки відносно працівника, після припинення трудових відносин, в порушення вимог ст.9 КЗпП, по суті примусив прийняти умови контракту в частині строку його дії на один рік. Отже, умова трудового контракту про погодження укласти такий на строк один рік, який роботодавець визначив в односторонньому порядку, без погодження з працівником, є недійсною в силу закону - ст. 9, ч.2 ст.23 КЗпП України Враховуючи наведене, просить суд визнати строк дії трудового договору з 01 липня 2021 року по 27 серпня 2023 року, визнати недійсним та скасувати наказ про звільнення, поновити позивачку на роботі , стягнути із відповідача Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради на користь позивачки середній заробіток за період незаконного звільнення та стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правничу допомогу.

У судове засідання позивач та його представник не зявилися, проте позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Крім того, у попередньому судовому засіданні, позивачка ОСОБА_2 , пояснила, що вона працювала вчителем у Тишівській гімназії 39 років, так директор гімназії запросивши її в кабінет запропонував їй (так як остання була переведена з безстрокового трудового договору на строковий терміном на один рік), перекуласти строковий договір на три роки, вона повідомила директору, що їй на три роки непотрібно, тільки на два роки. Таким чином, вона написала заяву 14.05.2021 р. на імя директора про продовження стоку дії трудового договору до 27.08.2023 р. і директор усно повідомив їй що її заява задоволена в повному обсязі. Із наказом № 33-к про продовження строку трудового договору її ніхто не ознайомлював. Крім того, ОСОБА_1 повідомила суду, що мала справедливі очікування на працевлаштування в 2022-2023 навчальних роках у Тишівській гімназії, оскільки протягом кінця 2021, першої половини 2022р. вона пройла курси для вчителів для підвищення кваліфікації.

Представник відповідача Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області в особі директора Ковача Є.В. у судове засідання не зявився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. у задоволенні позовних вимог просить суд відмовити у повному обсязі із підстав викладених у відзиві. Крім того, у судовому засіданні, яке проводилось 28.11.2022 р., ОСОБА_3 пояснив, що якщо б не прийшли на роботу двоє молодих вчителів і якщо б не було вказівки від засновника Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради, він міг продовжити строк дії трудового договору із позивачкою ще на один рік, а саме до 2023 р. Зазначив, що погоджується із тим що наказ № 33-к від 17 червня 2021р. ОСОБА_1 не підписаний.

Представник відповідача Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_4  у судове засідання не зявилася, проте надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. У задоволенні позовних вимог просить суд відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1  працювала в Тишівському закладі середньої освіти (до реорганізації Нижньоворітська середня школа) з 1983р. на підставі наказу про прийняття на роботу. З 1984 року, переведена на посаду вчителя хімії та біології. В 2020 р. досягла пенсійного віку.

Згідно наказу 24-к від 12 червня 2020 р., роботодавцем - Тишівський заклад середньої освіти (в подальшому реорганізовано в Тишівську гімназію Нижньоворітської с/р), з працівником ОСОБА_1 змінено умови трудового договору. Вчителя хімії та біології ОСОБА_1 , переведено з безстрокового трудового договору на строковий терміном на один рік з 30.06.2020 р. по 30.06.2021 р. Підстава заява ОСОБА_1 від 29.04.2020 року.

14 травня 2021 року, ОСОБА_1 , подано на імя директора Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Ковача Є.В заяву про зміну умов трудового договору, з клопотанням продовжити його дію до 27 серпня 2023 року. В межах діапазону строків встановлених перехідними положеннями та ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту». Усно директор гімназії запевнив, що заява ОСОБА_1 задоволена, і остання в 2021 році продовжила викладати хімію та біологію в школі.

Наказом № 33-к від 17 червня 2021р. директора Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області ОСОБА_3 , строковий трудовий договір з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 , на виконання клопотання викладеного в її заяві від 14.05.2021р. продовжено, але тільки до 31.08.2022р., лише на один рік.

В подальшому наказом директора Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області ОСОБА_3 за №59-к від 31.08.2022 р. ОСОБА_1 , звільнено з посади вчителя хімії та біології, у зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У пункті 2 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України,трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ (далі Закон № 463-ІХ) - педагогічні працівники мають права, визначені Законом України "Про освіту", цим Законом, законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти. Педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю. Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підпунктом 2 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 Закону № 463-ІХ педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Згода педагогічного працівника на подальшу роботу за строковим трудовим договором - обов`язкова. Її педагог висловлює одним із трьох способів: подає відповідну заяву; ознайомлюється з наказом про укладання строкового трудового договору; пише, що згоден на примірнику повідомлення, яке залишилося у директора.

Так, підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт). Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Таким чином, порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір. (Висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 26.05.2021 р. у справі № 457/295/20).

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачка ОСОБА_1 діючи в межах трудових відносин, керуючись ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» звернулася 14.05.2021 р. до директора Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Ковача Є.В. з заявою про продовження строку дії трудового договору на два роки до 27 серпня 2023 р. (а.с.54).

Так, на підставі вищевказаної заяви ОСОБА_1 від 14.05.2021 р. було винесено наказ № 33-к від 17 червня 2021 р. «Про продовження строкового трудового договору з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 » яким, строковий трудовий договір з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 , на виконання клопотання викладеного в її заяві від 14.05.2021р. продовжено, у період з 01.07.2021 р. по 31.08.2022 р., тобто терміном на один рік.(а.с. 55).

Досліджуючи цей наказ судом з`ясовано, що позивачку із наказом не ознайомлено, про що свідчить відсутність підпису позивачки про ознайомлення її із змістом наказу, в тому числі зі строком його дії на один рік.

Диспозиція статті 23 КЗпП України встановлює, що трудовий договір може бути укладено на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Частиною 2 статті 9 КЗпП України, передбачено, що забороняється примушення працівника до укладення трудового договору, який містить умови, щодо яких між працівником та роботодавцем не досягнуто взаємної згоди.

Позиція Верховного Суду у постанові від 27.04.2021 р. у справі № 536/232/19: «При укладенні трудового договору сторонами було узгоджено строк дії трудового договору…., а також умови про те, що договір припиняється, зокрема, у зв`язку із закінченням строку його дії). Таким чином, волевиявлення особи на укладення строкового трудового договору підтверджується його заявою, особистими підписами позивача на кожній сторінці трудового договору, в якому зазначений строк його дії, а також на виданому на підставі укладеного трудового договору наказі роботодавця, в якому вказано, що працівника прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору із зазначенням відповідного строку його дії, з яким позивача ознайомлено під підпис.»

Однак, всупереч вищезазначеному, судом констатовано, що між сторонами ОСОБА_1 та директором Тишівської гімназії Ковач Є.В. було узгоджено строк дії трудового договору тільки в усній формі до 27.06.2023 року (оскільки останній запевнив позивачку що її заява задоволена, чим самим створив удавані умови праці, не повідомивши працівницю про лише часткове задоволення її заяви, лише на половину строку дії договору), однак в письмовій формі директор Тишівської гімназії в односторонньому порядку без досягнення взаємної згоди із ОСОБА_1 , прийняв рішення про укладення такого на один рік, не ознайомивши позивача під підпис із умовами строкового договору у частині відповідного строку його дії. Доказів протилежного стороною відповідача суду не надано.

       Крім цього, судом встановлено, що позивач мала справедливі очікування на працевлаштування в 2022-2023 навчальних роках у Тишівській гімназії, оскільки протягом кінця 2021, першої половини 2022р. вона прийняла участь в пілотному проекті Міністерства освіти і науки України, з реформування дньої освіти в школах. Пройшла сертифікацію вчителів, мета якої, як задекларовано міністерством - виявити та стимулювати вчителів з високим рівнем професійної майстерності, які володіють методиками компетентнісного навчання і новими освітніми технологіями та сприяють їх поширенню, що підтверджується: Сертифікатом від 24.12.2021р., яким підтверджено кваліфікацію вчителя на реалізацію державного стандарту освіти у 2022-2023 навчальних роках, Свідоцтвом про підвищення кваліфікації від 04.02.2022р., гнням атестаційної комісії від 06.04.2022р., про присвоєння вчителю категорії «спеціаліст вищої категорії».

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов`язкових яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким актом національного законодавства України, є зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 22.06.1982, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року №3933-XII.

Однією з головних гарантій від незаконного звільнення, яка ґрунтується на положеннях Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 22.06.1982 (далі Конвенція МОП №158), є те, що роботодавець не може діяти довільно, на власний розсуд визначаючи як підстави, так і процедуру звільнення.

Стаття 9 Конвенції № 158 Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року» покладає на роботодавця тягар доказування законності підстав звільнення працівника.

Приймаючи до уваги вищевикладене, в тому числі, відсутність доказів погодження з позивачкою строку дії укладеного з нею згідно наказу №33-к від 17.06.2021 р. трудового договору, суд приходить до висновку, що звільнення позивачки на підставі п.2 ст.36 КЗпП України відбулось з порушенням трудових прав позивачки.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, про позовні вимоги щодо визнання трудового договору, укладеного відповідно до наказу 33-к, від 17 червня 2021р. Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 , у частині строку його дії, з 01 липня 2021 року по 27 серпня 2023 року, визнання недійсним та скасування наказу № 59-к від 31.08.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». і поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог у частині про стягнення на користь позивача середнього заробітку за період незаконного звільнення, тобто час вимушеного прогулу, суд зазначає.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі № 501/2316/15-ц (провадження № 61-37956св18) вказано, що:

«статтею 235 КЗпП передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.»

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що позивач ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі, суд дійшов висновку, що з відповідача Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на користь позивачки підлягає стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

Згідно з довідкою виданою бухгалтерією Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області , вих. №67 від 20.10.2022 р. вчителю Тишівської гімназії ОСОБА_1 в тому що її заробітна плата складає, зокрема за останніми двома відпрацьованими місяцями роботи позивача:

- за липень 2021 року заробітна плата становить 17702,04 гривень (в місяці 22 робочий день).

- за серпень 2021 року заробітна плата становить 4864,85 гривень (в місяці 21 робочий день).

Таким чином, за липень 2021 року та серпень 2021 року 43 робочі дні. Середня заробітна плата складає (17702,04+4864,85 /43 робочі дні) 524,81 гривень за один робочий день.

За період з 31.08.2022 р. по 12.12.2022 р. 73 робочих днів (серпень 2022 – 1 день, вересень 2022 - 22 дні, жовтень 2022 – 20 днів, листопад – 22 днів, грудень – 8 днів).

Сума виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.08.2022 року по 12.12.2022 року становить 38 311, 13 гривень(524,81 * 73 робочих днів).

Враховуючи наведене, суд визначив позивачці точну грошову суму середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу за період з 31.08.2022 року по 12.12.2022 р. що становить 38 311, 13 гривень, яку слід стягнути із відповідача Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на її користь.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19).

Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п.269).

З матеріалів справи вбачається, що разом із позовною заявою представником позивача було надано: 1) копію договору про надання правничої допомоги від 29.08.2022 р; 2) рахунок-фактура № 1/09/22 від 30.09.2022 р. із детальним описом наданих послуг адвокатом на підставі зазначеного договору; 3) акт виконаних робіт згідно договору про надання правової допомоги від 30.09.2022 р. у розмірі 8000,00 грн. У позовній заяві було зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. та у звязку із роглядом справи витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 гривень. Всього разом 14 000,00 гривень.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) адвокатом Талапа Я.В. надано наступні послуги ОСОБА_1 , а саме: 1) первинна правова консультація 29.08.2022 р. вартістю 1000,00 грн; правова консультація 02.09.2022 р. вартістю 1000,00 грн; підготовка подання позову вартістю 4000,00 грн; підготовка звернення в інспекцію праці в З/О вартістю 2 000,00 гривень. Крім того, адвокат брав участь у трьох судових засіданнях по даній справі, захищаючи інтереси позивачки.

Проаналізувавши детальний опис наданих позивачу адвокатом Талапа Я.В. послуг, а також подані документи, суд приходить до висновку, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Враховуючи викладене, зважаючи на складність справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт адвокатом Талапа Я.В., принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Крім того, на підставі статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на користь держави слід стягнути судовий збір.

Керуючись статтями  10, 11, 12, 13, 141,  258,  259,  263,  264,  265, 352, 354 ЦПК України, суд, -          

вирішив:

Позов  представника позивача адвоката Талапа Ярослава Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання строку дії трудового договору, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за період незаконного звільнення, - задовольнити.

Визнати трудовий договір, укладений відповідно до наказу №33-к від 17.06.2021 р. Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 , у частині строку його дії, з 01 липня 2021 року по 27 серпня 2023 року.

Визнати недійсним та скасувати наказ директора Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області № 59-к від 31.08.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » щодо звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя хімії та біології Тишівської гімназії днем 31 серпня 2022 року у звязку із закінченням строку трудового договору (п.2 ст. 36 КЗпП України).

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя хімії та біології Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області днем 31 серпня 2022 року.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя хімії та біології Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області днем 31 серпня 2022 року підлягає до негайного виконання.

Стягнути з  Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я  Нижньоворітської сільської  ради Мукачівського  району Закарпатської  області середній  заробіток за  час вимушеного прогулу,  за період з 31 серпня 2022  року по 12 грудня 2022 року в сумі 38 311 (тридцять вісім тисяч триста одинадцять) гривень 13 копійок  з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць.

Стягнути з Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на користь держави судовий збір в розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 19.12.2022 р.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Тишівська гімназія Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області: місцезнаходження: 89112, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Тишів, б. 63;

Відповідач: Відділ освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району, місцезнаходження: с. Нижні Ворота, вул. Центральна,114, Мукачівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 43978815.

Суддя Пелих О.О.