ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7661/22 Справа № 199/8960/19 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2022 року        Дніпровський Апеляційний суд у складі:                головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

               суддів        - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

               за участю секретаря – Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , треті особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Новомосковська районна державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Вільнянської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, правонаступником якого є Губиниська селищна рада, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, зміну черговості спадкування

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє як у своїх інтересах, так і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулися з позовом до ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, зміну черговості спадкування.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що із 2000 року по 22.04.2008 рік вона проживала разом із ОСОБА_10 та в цивільному шлюбі народилося троє дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Їх сім`я проживала в квартирі АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності в цілому належала ОСОБА_10 .

У 2007 році ОСОБА_10 здійснив обмін квартири АДРЕСА_1 , в якій мешкала їх родина, на будинок у АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_8 .

Оформленням договору займався ОСОБА_10 , однак через брак часу для підготовки документів та оформлення договору міни (чи іншого договору), він надав довіреність ОСОБА_7 на продаж його квартири. У свою чергу, власниця будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_8 повинна була продати ОСОБА_10 вищезазначений будинок шляхом оформлення договору купівлі-продажу у нотаріуса. Ці домовленості було скріплено розпискою про обмін квартири у АДРЕСА_2 . При цьому ОСОБА_10 отримав доплату за обмін у розмірі 20 000 доларів США. Усі усні домовленості щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу квартири та будинку ОСОБА_10 не встиг здійснити, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Фактичний обмін на момент його смерті вже було здійснено.

24.06.2008 ОСОБА_7 по довіреності від ОСОБА_10 , який та той час був померлим, здійснила продаж спірної квартири на користь ОСОБА_8 та малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які там зареєстрували своє місце проживання та проживають і зареєстровані до цього часу.

За позовом доньки ОСОБА_10 від першого шлюбу – ОСОБА_12 договір купівлі-продажу спірної квартири було визнано недійсним, а також за нею — ОСОБА_13 визнано в судовому порядку право власності на 1/4 частину спірної квартири в порядку спадкування за законом. При цьому, розглядаючи справу та приймаючи рішення про визнання права власності в порядку спадкування на 1/4 частини спірної квартири за ОСОБА_12 , суд не взяв до уваги, що спадкоємцями цієї квартири є не тільки малолітні діти спадкодавця: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а й дружина померлого ОСОБА_10 - ОСОБА_2 .

Так, ОСОБА_2 у позові зазначила, що у 2007 році вони разом із чоловіком та малолітніми на той час дітьми - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , переїхали в будинок АДРЕСА_2 , а власниця будинку ОСОБА_8 разом із малолітньою донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , переїхали в квартиру АДРЕСА_1 .

05.05.2008 року був укладений договір купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку між продавцем ОСОБА_8 та покупцем ОСОБА_2 , яка діяла від себе особисто, а також як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До теперішнього часу ОСОБА_2 із дітьми мешкають в будинку АДРЕСА_2 . Після укладення шлюбу з ОСОБА_17 , у них народилося іще троє дітей: ОСОБА_18 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_19 - ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_20 - ІНФОРМАЦІЯ_9 .. Усі шестеро дітей проживають разом з матір`ю ОСОБА_2 та її чоловіком у вищевказаному будинку, про що свідчить довідка Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 16.09.2019 року №698, яка зазначає повний склад сім`ї, які зареєстровані та проживають в будинку АДРЕСА_2 .

Позивачка ОСОБА_2 у позові вказує, що за життя її цивільний чоловік ОСОБА_10 фактично розпорядився своєю власністю, здійснив обмін квартири в м. Дніпрі на будинок у селі, але не встиг оформити цей обмін документально, підписати у нотаріуса договори купівлі-продажу на квартиру та на будинок. Фактично обмін був здійснений. До цього часу ОСОБА_8 разом із донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкають та зареєстровані в спірній квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №128099453 від 19.06.2018 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано лише на 1/4 частину за відповідачкою ОСОБА_5 . Підставою виникнення права власності зазначено рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області №22-ц/774/9173/13 від 15.10.2013 року. Вид спільної власності зазначено - спільна часткова власність. Інших співвласників квартири на сьогоднішній день не має.

Оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1 від 20.06.2008 року, укладений між ОСОБА_7 (за довіреністю від імені ОСОБА_10 ) та ОСОБА_8 , яка діяла від себе особисто та за малолітню доньку ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було визнано недійсним в судовому порядку, а за позивачем по даній справі ОСОБА_12 визнано право власності на 1/4 частину спірної квартири в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , та державна реєстрація права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасовано, позивачка ОСОБА_2 вважає, що їх спільні з ОСОБА_10 діти та вона мають право на спадкування спірної квартири.

Позивачка ОСОБА_2 вказує, що ухвалюючи рішення про визнання права власності в порядку спадкування на 1/4 частину спірної квартири за ОСОБА_12 , Апеляційний суд Дніпропетровської області не врахував те, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_10 є також і дружина померлого ОСОБА_2 , а тому визначена частка у спадкуванні є невірною.

ОСОБА_10 заповіту не залишив та на момент його смерті шлюб між ним та ОСОБА_2 не був укладений в органах РАЦС, хоча вони разом зі своїми спільними трьома дітьми проживали у будинку АДРЕСА_2 .

Рішенням Новомосковського міжрайонного суду Дніпропетровської області від 15.01.2010 року встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 , без шлюбу з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також цим рішенням встановлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка ОСОБА_2 вказує, що вона, відповідно до вимог ст.1258 ЦК України є спадкоємцем 4 черги за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_10 , та згідно з положеннями статті 1259 ЦК України має право одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Так, вона з померлим чоловіком проживала однією сім`єю з 2000 року, вони мали трьох спільних дітей. Позивачка не працювала, виховуючи та піклуючись малолітніми дітьми, та єдиним джерелом доходу сім`ї були доходи ОСОБА_10 .. У 2008 році чоловік тяжко захворів, ОСОБА_2 піклувалася, лікувала, надавала підтримку та допомогу в його тяжкому стані. Після його смерті саме ОСОБА_2 займалася похованням.

З посиланням на усі вищевказані обставини ОСОБА_2 просила визнати за нею та за її дітьми право власності за кожним на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_2 просила визнати за відповідачкою ОСОБА_5 право власності на 1/5 частину квартири в порядку спадкування після батька ОСОБА_10 .

Під час розгляду справи ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , досягла повнолітня та звернулася із самостійними вимогами про визнання за нею ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

18.12.2020 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклала шлюб з ОСОБА_22 та змінила прізвище на « ОСОБА_23 » (т.2, а.с.29).

В обґрунтуванні своїх позовних вимог ОСОБА_24 зазначила, що спадщину після смерті батька прийняли: вона (на той час неповнолітня), її мати ОСОБА_2 , неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також донька ОСОБА_10 від першого шлюбу ОСОБА_12 . При цьому її батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі, однак мати ОСОБА_2 опікувалася батьком ОСОБА_25 під час його хвороби. Новомосковське районне СМЕ повідомило, що у ОСОБА_10 були наступні хвороби: атеросклеротичний кардіосклероз, різко виражений панкріосклероз, а також смерть настала від цирозу печінки, який супроводжувався асцитом та жовтяницею, що привело до печінкової недостатності та інтоксикації. У зв`язку з цим є підстави для того, аби мати ОСОБА_2 , хоча і є спадкоємцем 4 черги за законом, однак має спадкувати 1/5 частину квартири нарівні зі спадкоємцями 1 черги.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , треті особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Новомосковська районна державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Вільнянської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, правонаступником якого є Губиниська селищна рада, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, зміну черговості спадкування, - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 , право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В іншій частині позову, - відмовлено. Судові витрати покладено на сторону, яка їх понесла (том 2 а.с.206-209).

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Просила скасувати рішення суду в частині відмови ОСОБА_2 у зміні черговості спадкування та визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування та ухвалитинове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (том 3 а.с.2-12).

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася із апеляційною скаргою, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Просила скасувати рішення суду в частині відмови ОСОБА_2 у зміні черговості спадкування та визнання права вланості на частину квартири в порядку спадкування. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_11 у повному обсязі (том 3 а.с.45-51).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 із 2000 року по 22.04.2008 року проживала разом із ОСОБА_10 та в цивільному шлюбі народилося троє дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Їх сім`я проживала в квартирі АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності в цілому належала ОСОБА_10 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_10 помер.

Під час розгляду справи ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , досягла повнолітня та звернулася із самостійними вимогами про визнання за нею ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

18.12.2020 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклала шлюб з ОСОБА_22 та змінила прізвище на « ОСОБА_23 » (т.2, а.с.29).

ОСОБА_10 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 : 1/3 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпропетровським заводом валків 01.09.1995 року; 1/3 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.11.2007 року після смерті матері ОСОБА_26 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 ; 1/3 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.11.2007 року після смерті батька ОСОБА_27 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.01.2010 року, встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 , 1982 року народження, з померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_10 , 1968 року народження; та встановлено, що ОСОБА_10 , 1968 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є батьком дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1. а.с. 20-22).

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_27 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 , є його діти, які на час відкриття спадщини були неповнолітніми, а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також спадкоємцем першої черги за законом є донька спадкодавця від першого шлюбу ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , яка прийняла спадщину згідно з ч.4 ст.1268 ЦК України.

У зв`язку з цим, спадщину прийняли спадкоємці першої черги за законом – діти ОСОБА_10 , по 1/4 частині кожен.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 року визнано за ОСОБА_28 (яка є донькою від першого шлюбу ОСОБА_10 ) право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1. а.с. 23-27).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.10.2019 року, виданими державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П., за заявами ОСОБА_3 (т.1. а.с.139), ОСОБА_11 (т.1. а.с. 138), ОСОБА_2 – законного представника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (т.1. а.а.140), у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено з тих підстав, що спадкоємцями не представлений документ, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкову квартиру, що не дає можливості видати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта від 25.02.2019 року №157457047 відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за спадкодавцем відсутні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що оскільки нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу на спадкову квартиру, яка на час смерті належала спадкодавцю, тому суд, згідно з вимогами ч.4 ст.1268 ЦК України, визнав спадкоємцями першої черги за законом: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності за кожним на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про зміну черговості спадкування та визнання за нею права власності за законом на 1/5 частину спадкової квартири, нарівні зі спадкоємцями першої черги, суд 1 інстанції виходив із того, що позивачка ОСОБА_2 не надала до суду передбачених ст.ст. 77, 78 ЦПК України належних та допустимих доказів того, що за життя ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , через похилий вік чи тяжку хворобу або каліцтво, перебував у безпорадному стані, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зміни черговості у спадкуванні та визнання за ОСОБА_2 права власності на частину спадкового майна нарівні зі спадкоємцями першої черги і, відповідно, визнання за кожним з них права власності на 1/5 частину спадкового майна.

В частині задоволених позовних вимог рішення суду не оскаржується, а тому апеляційним судом не ревізується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга – це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої – п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

Згідно положень частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для правильного застосування у даній справі положення частини другої статті 1259 ЦК України суду необхідно установити чи відповідний спадкоємець протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який був у безпорадному стані.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2022 року у справі №522/10915/17-ц (провадження № 61-20239св21).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_10 не був особою похилого віку, а доказів неможливості ним самостійно забезпечити умови свого життя, потреби в постійному сторонньому догляді, допомоги та піклуванні, а також тривалості надання позивачем спадкодавцю допомоги матеріали справи не містять, тому відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України та, відповідно, для задоволення позовних вимог.

Факт перебування особи в безпорадному стані має бути підтверджений медичним висновком, проте позивач такого висновку не надала.

Оскільки ОСОБА_2 не надано належних і допустимих доказів про наявність сукупності обставин, з якими закон пов`язує право зміни черговості на спадкування, а саме здійснення опіки над спадкодавцем, матеріальне забезпечення його та надання будь-якої іншої допомоги, що має матеріалізоване вираження, тривалий час здійснення цих дій, а також безпорадний стан спадкодавця, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні вимоги про зміну черговості одержання права на спадщину за законом.

Доводи апеляційних скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Аргументи про порушення норм процесуального права, а саме суддя не прочитала уважно, не вивчила додані до матеріалів справи документи, є безпідставні, оскільки за правилами пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, вказний апелянтами аргумент не передбачений нормами ЦПК України, як підстава скасування рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованих висновків. Рішення суду першої інстанції, в частині, що оскаржується винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 — залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2022 року в оскаржуваній частині — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: