ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/9211/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу уповноваженої особи засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвоката Балика Ігоря Миколайовича

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 про відмову у відкритті апеляційного провадження

у справі № 910/9211/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "КАНТІЄРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксекспрес-ІІ"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/9211/20 про банкрутство ТОВ "Люксекспрес-ІІ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі № 910/9211/20 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 42 139 458,74 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20 ТОВ "Люксекспрес-ІІ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Не погоджуючись з ухвалою попереднього засідання та постановою про визнання боржника банкрутом, адвокат Балик І.М. як уповноважена особа засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" Іваненко Л.М. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 910/9211/20 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2022 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 910/9211/20 про відмову у відкритті апеляційного провадження - скасовано. Справу № 910/9211/20 направлено до Північного апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвоката Балика І.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 апеляційну скаргу уповноваженої особи засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвоката Балика І.М. на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20 залишено без руху на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 260 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 (колегія суддів: Остапенко О.М. - головуючий, Пашкіна С.А., Пантелієнко В.О.) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвоката Балика І.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20.

Ухвалюючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені заявником апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, уповноважена особа засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвокат Балик І.М. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 у справі № 910/9211/20; справу направити для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

Підставою для скасування оскаржуваної ухвали заявник касаційної скарги зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права - п. 1 ч. 2 ст. 261 ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.09.2019 у справі № П/811/13/17 (адміністративне провадження № К/9901/19801/19) та від 11.08.2020 у справі № 404/4551/19 (2-а/404/262/19) (адміністративне провадження № К/9901/7347/20).

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, уповноважена особа засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвокат Балик І.М. зазначає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, а суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, обмежив Іваненко Л.М. як засновника боржника у доступі до правосуддя.

Скаржник доводить, що апелянт - засновник боржника Іваненко Л.М. не повідомлялася про розгляд справи про банкрутство ТОВ "Люксекспрес-ІІ" та не залучалася до участі в ній, проте, суд ухвалив рішення про її права та інтереси.

При цьому, уповноважена особа засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" посилається на те, що Іваненко Л.М. з 2012 року по цей час перебуває у Сполучених Штатах Америки, де отримала політичний притулок і лише після ознайомлення 19.01.2022 адвоката Балика І.М. з матеріалами справи № 910/9211/20 про банкрутство ТОВ "Люксекспрес-ІІ" дізналась про існування ухвали Господарського суду м. Києва від 01.10.2020 і постанови Господарського суду м. Києва від 27.10.2020 у цій праві, та 29.01.2022 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, неправильно послався на ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", оскільки ОСОБА_1 не була учасником справи про банкрутство ТОВ "Люксекспрес-II" та не мала встановленого законом обов`язку слідкувати за Єдиним державним реєстром судових рішень, при цьому за правилами ч. ч. 11,12 ст. 242 ГПК України судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а відтак, суд дійшов помилкового висновку про неповажність причин пропуску строку апеляційного оскарження вказаних вище судових рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 905/3071/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою уповноваженої особи засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвоката Балика І.М. на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/9211/20; призначено розгляд касаційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відзиви на касаційну скаргу уповноваженої особи засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвоката Балика І.М. від учасників справи до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, засновником ТОВ "Люксекспрес-ІІ" Іваненко Л.М. через уповноважену особу - адвоката Балика І.М. було оскаржено в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі № 910/9211/20 про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Люксекспрес-ІІ" та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20 про визнання боржника банкрутом.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до матеріалів справи, повний текст оскаржуваної ухвали попереднього засідання складено та підписано 07.10.2020, а оскаржуваної постанови - 29.10.2020, відтак, з урахуванням вихідних днів, останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 є 19.10.2020, а на постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 - 18.11.2020.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга на зазначені судові рішення була подана адвокатом Баликом І.М. як уповноваженою особою засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" Іваненко Л.М. лише 29.01.2022, що підтверджується відповідною відміткою на конверті, тобто з пропуском встановленого ст. 256 ГПК України процесуального строку на їх апеляційне оскарження.

Водночас, заявник апеляційної скарги просив поновити строк на апеляційне оскарження вказаних судових рішень, посилаючись на те, що наявність ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанови Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20 засновник ТОВ "Люксекспрес-ІІ" Іваненко Л.М. дізналась лише 20.01.2022 після ознайомлення 19.01.2022 її представника (уповноваженої особи) - адвоката Балика І.М. з матеріалами цієї справи, будь-яких повідомлень чи судових рішень у справі № 910/9211/20 про банкрутство ТОВ "Люксекспрес-ІІ" Іваненко Л.М. як засновник боржника не отримувала.

Крім того, адвокатом Баликом І.М. як уповноваженою особою засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" Іваненко Л.М. разом з апеляційною скаргою було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по суті Північним апеляційним господарським судом.

У зв`язку з поданням апеляційної скарги з пропуском установленого ст. 256 ГПК України строку, неповажністю зазначених скаржником причин пропуску такого строку, а також у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 апеляційну скаргу уповноваженої особи засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвоката Балика І.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20 залишено без руху на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 260 ГПК України; надано уповноваженій особі засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" Іваненко Л.М. - адвокату Балику І.М. строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали; попереджено скаржника про передбачені ч. 4 ст. 174 та ч. 4 ст. 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений п. 2 її резолютивної частини строк.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 у справі № 910/9211/20 про залишення апеляційної скарги без руху, у встановлений судом строк, скаржником подано лист про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги та викладено додаткові пояснення стосовно причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанови Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ч. 1 ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Дослідивши обставини справи та надавши належну оцінку доводам, наведеним адвокатом Баликом І.М. як уповноваженою особою засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" Іваненко Л.М. в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що було подане на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанови Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20.

Так, як встановлено апеляційним судом та було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 за заявою ТОВ "ФК "КАНТІЄРО" відкрито провадження у справі № 910/9211/20 про банкрутство ТОВ "Люксекспрес-ІІ". Також вказаною ухвалою суду заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі № 910/9211/20 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 42 139 458,74 грн, до якого включено вимоги ТОВ "ФК "КАНТІЄРО" на суму 42 041 469,93 грн та ГУ ДПС у м. Києві на суму 97 988,81 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20 ТОВ "Люксекспрес-ІІ" визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Беркута М.С. Даною постановою також припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 27.10.2020.

Зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї доказів вбачається, що апеляційну скаргу адвокатом Баликом І.М. від імені засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 , частка якої у статутному капіталі товариства боржника складає 100%, подано на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Люксекспрес-ІІ" від 20.12.2021 про призначення адвоката Балика І.М. уповноваженою особою засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" Іваненко Л.М.

Відповідно до ст. 211 ГК України, засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Таким чином, обов`язок здійснення контролю за діяльністю виконавчих органів та товариства покладено саме на учасників (засновників) цього товариства з метою запобігання порушень їх прав.

Виходячи з аналізу наведених норм та встановивши зазначені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 як засновник ТОВ "Люксекспрес-ІІ" не була обізнана як щодо фінансового та майнового стану товариства, так і стосовно відкриття відносно нього судової процедури банкрутства.

Також апеляційний суд виходив з того, що інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

В силу приписів ст. ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що боржник, як учасник провадження у справі та, відповідно, і засновники (засновник) боржника, мають можливість своєчасно ознайомитись з відповідним судовими рішеннями у справі про банкрутство боржника в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження, стосовно боржника.

У справі, що розглядається, згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі № 910/9211/20 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.10.2020, а постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 - 30.10.2020.

У свою чергу, можливість отримання копій оскаржуваних ухвали та постанови з часу підписання повного їх тексту або ознайомлення з матеріалами справи та подальше подання апеляційної скарги в установлений законом строк залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржником до апеляційної скарги не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подати апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20 протягом тривалого часу (більше 1 року) з дати їх оприлюднення.

У контексті зазначеного Верховний Суд акцентує, що боржник як учасник провадження у справі та, відповідно, і засновники такого боржника, зобов`язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Водночас, звертаючись із заявою про усунення недоліків поданої апеляційної скарги, уповноважена особа засновника боржника ОСОБА_1 - адвокат Балик І.М. на підтвердження поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали попереднього засідання та постанови про визнання боржника банкрутом, надав суду копію закордонного паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_1 з відміткою про перетин державного кордону у серпні 2012 року, копію журналу ознайомлення зі справами Господарського суду міста Києва та копію розписки про ознайомлення, а також посилається на внесені до ГПК України зміни щодо продовження строку на апеляційне оскарження на строк дії введеного на території України карантину.

При цьому, відхиляючи за результатами розгляду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги доводи уповноваженої особи засновника боржника ОСОБА_1 - адвоката Балика І.М., апеляційний суд зазначив, що перетин державного кордону у серпні 2012 року не може однозначно свідчити про неможливість ОСОБА_1 як засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ", брати участь у діяльності товариства, здійснювати контроль за його діяльністю та діяльністю його виконавчих органів, а відтак, і про її необізнаність як щодо фінансового та майнового стану ТОВ "Люксекспрес-ІІ", так і стосовно відкриття відносно нього судової процедури банкрутства, оскільки Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" дозволяє засновникам (учасникам) товариства брати участь у діяльності товариства, зокрема, у загальних зборах учасників як через своїх представників, так і, за певних умов, за межами території України.

Також, як правильно зазначено апеляційним судом, з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Учасники справи, незалежно від їх статусу (сторона у справі чи її представник/представники), повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов`язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржником не надано доказів вжиття ним всіх можливих та залежних від нього заходів задля якнайшвидшого ознайомлення з матеріалами справи та подання відповідної апеляційної скарги, а відтак, твердження апелянта про ненадання йому відповідальною особою суду матеріалів справи для ознайомлення правильно відхилено апеляційним судом з огляду на недоведеність цих тверджень належними та допустимими доказами.

Отже, за встановлених обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що несвоєчасне оскарження судових актів місцевого господарського суду, з огляду на наведені скаржником доводи, зумовлене не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.

Разом з цим, апеляційним господарським судом правильно визнано помилковими посилання адвоката Балика І.М. на внесені до ГПК України зміни щодо продовження строку на апеляційне оскарження на строк дії введеного з 12.03.2020 на території України карантину, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX , який набрав чинності 17.07.2020, скасовано правову норму щодо автоматичного продовження процесуальних строків на час дії карантину та встановлено, що відповідні строки, які автоматично продовжувались на час дії карантину, закінчуються через 20 днів після набрання цим законом чинності, тобто 06.08.2020.

До то ж скаржник жодним чином не обґрунтовував та не надавав доказів того, що неможливість подання апеляційної скарги в установлений законом строк була зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Таким чином, дослідивши подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанови Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20, з урахуванням поданої на виконання вимог ухвали суду від 22.08.2022 у якості усунення недоліків апеляційної скарги заяви з додатковим обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, суд апеляційної інстанції визнав наведені в ній доводи та причини в її обґрунтування неповажними.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що за своєю суттю заява про усунення недоліків апеляційної скарги містить лише детальне обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які вже були розглянуті судом та визнані неповажними. Інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, ніж ті, що були зазначені в первісному клопотанні про поновлення пропущеного строку, скаржником зазначено не було.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відтак, визнавши неповажними наведені на виконання вимог ухвали від 22.08.2022 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції, керуючись нормами п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/9211/20.

Аргументи уповноваженої особи засновника боржника ОСОБА_1 - адвоката Балика І.М. про наявність підстав для поновлення строку на подання апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду.

Доводи заявника касаційної скарги, які охоплюються підставою касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, щодо неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.09.2019 у справі № П/811/13/17 (адміністративне провадження № К/9901/19801/19) та від 11.08.2020 у справі № 404/4551/19 (2-а/404/262/19) (адміністративне провадження № К/9901/7347/20), відхиляються колегією суддів, оскільки не є релевантними до правовідносин справі, яка розглядається.

Водночас, посилання адвоката Балика І.М. як уповноваженої особи засновника боржника Іваненко Л.М. на те, що суд апеляційної інстанції, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, позбавив Іваненко Л.М. у доступі до правосуддя, відхиляються Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, одними із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі "Брумареску проти Румунії") та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії").

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

До того ж, за висновками Європейського суду з прав людини, "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух" (рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (ст. 256 ГПК України).

Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо подання апеляційної скарги у визначений ГПК України строк, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Таким чином, наведені уповноваженою особою засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвокатом Балика І.М. у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами, не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали.

Відтак, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 у справі № 910/9211/20 про відмову у відкритті апеляційного провадження прийнята судом у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу уповноваженої особи засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксекспрес-ІІ" Іваненко Лариси Миколаївни - адвоката Балика Ігоря Миколайовича - залишити без задоволення.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 у справі № 910/9211/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Жуков С.В.

Огороднік К.М.