КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/4985/19-ц головуючий у І інстанції: Новак Р.В.

провадження 22-ц/824/10648/2022 доповідач: Сліпченко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Олійника В.І.

за участю секретаря: Даньшиної І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання припиненим та таким, що втратив чинність.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася з вищенаведеним позовом, який обґрунтовувала тим, що 05 вересня 2016 року, між нею та її тіткою ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 . Після смерті останньої 21 липня .2017 року, вона як спадкоємець прийняла спадщину. Посилаючись на те, що відповідачем ОСОБА_4 умови договору довічного утримання не виконувалися, оскільки останній проживав за межами України, перед смертю ОСОБА_3 лікуванням та похованням померлої займалися інші особи, - вважає, що є всі підстави для припинення договору довічного утримання.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року В задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, яку обґрунтовувала тим, що її права безумовно порушені, оскільки вона є єдиним спадкоємцем. Договір довічного утримання припинився в зв`язку з смертю відчуджувача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказував, що договором довічного утримання права ОСОБА_1 не порушуються та саме право звернення із визначеним позовом у позивача відсутнє. Оскільки остання не є стороною оспорюваного договору та не є спадкоємцем.

В судовому засіданні представники сторін підтримали позиції своїх довірителів.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно не вбачав правових підстав для задоволення позовних вимог та прийшов до висновку про їх недоведеність.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 грудня1995 року між ОСОБА_3 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) було укладено договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_2 одержав у власність квартиру АДРЕСА_1 .

За умовами договору ОСОБА_3 передала відповідачу у власність належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого відповідач зобов`язався по життєво повністю утримувати ОСОБА_3 , забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, ліками, платити квартплату і комунальні послуги і зберігати в її безкоштовному по життєвому користуванні квартиру. Вартість матеріального забезпечення визначається сторонами у розмірі 3000000 карбованців.

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання з підстав того, що він не виконує свої обов`язки за укладеним між ними договором.

Справа слухалась неодноразово. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2016 року, позов задоволено.

23 серпня 2016 року ОСОБА_3 зареєструвала своє право власності на зазначену квартиру. Реєстрацію права власності провів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іценко О.Г.

05 вересня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір дарування квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 22 липня 2017 року Деснянським районним в м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, постановою Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 02 травня 2018 року рішення Печерського районного суду від 23 березня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання відмовлено.

Постанова касаційного суду обґрунтована тим, що законодавством України та договором довічного утримання не встановлено обов`язку набувача щодо саме особистого догляду за відчужувачем, тому суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про задоволення позову та розірвання договору довічного утримання.

Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувана утриманням та (або) доглядом довічно. Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу (стаття 748 ЦК України).

Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року у справі №757/49502/19-ц, яка залишена без змін постановою Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 07 грудня 2022 року було витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Варто зазначити, що стаття 755 ЦК України встановлює, що договір довічного утриманння (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

При цьому, позивач не є стороною договору довічного утримання від 09 грудня 1995 року.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Місцевий суд вірно зазначив, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження свого порушеного права відповідачем.

У зв`язку із вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги являються припущенням позивача та не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «28» грудня 2022 року.

Головуючий

Судді: