Справа № 0301/988/2012 Провадження №11/0390/555/2012 Головуючий у 1 інстанції:Лященко О.В.

Категорія:ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 309 КК України Доповідач: Матат О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

Головуючого-судді Матата О.В.,

суддів Міліщука С.Л., Борсука П.П.,

з участю прокурора Старчука В.М.,

засудженого ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_2 на вирок Володимир-Волинського міського суду від 05 червня 2012 року,-.

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, непрацюючий, інвалід другої групи, раніше судимий:

- 17 липня 1996 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ст. 141 ч. 1 КК України (в редакції 1960 року) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

*28 грудня 1998 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ст. 140 ч. 3 КК України ( в редакції 1960 року) на 3 роки З місяці позбавлення волі;

*06 лютого 2003 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

*23 жовтня 2006 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ст.185 ч. 3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 23 квітня 2010 року по відбуттю строку покарання;

*31 січня 2012 року Апеляційним судом Волинської області за ст.185 ч. 3 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,

засуджений за ч.2 ст.308 КК України із застосуванням ч. 1 ст.69 КК України на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі;

- за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ч. 1 ст.69 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.309 КК України із застосуванням ч. 1 ст.69 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити за цим вироком покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Апеляційного суду Волинської області від 31 січня 2012 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначити до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 постановлено обчислювати з моменту постановлення вироку, з 05 червня 2012 року, зарахувавши до цього строку час його тримання під вартою з 20 січня 2012 року по 05 червня 2012 року, та за вироком Апеляційного суду Волинської області від 31 січня 2012 року з 22 листопада 2010 року по 02 грудня 2010 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 10 січня 2012 року, в період з 9 год. 00 хв. до 09 год. 30 хв. у м. Володимирі-Волинську по вул. Павлова, 20 Волинської області, будучи наркотично залежною особою та учасником програми замісної - підтримувальної терапії із застосуванням рпіатного анальгетику «Метадон» знаходячись під час планової видачі препарату "Метадол" (метадон) наркозалежним особам палати № 2 прийомного відділення Володимир-Волинської ЦРЛ, шляхом висловлювання словесних погроз побиття і застосування насильства, котре не є небезпечним для життя чи здоров'я та яке виразилось у відштовхуванні й вириванні з рук медсестри вказаного лікувального закладу - ОСОБА_5 ємкості, в якій містились таблетки наркотичного засобу метадол (метадон), в кількості 24 штуки масою по 10 мг кожна та 5 штук масою по 5 мг кожна, відкрито викрав зазначений наркотичний засіб загальною масою 265 мг, котрий згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05,2000 року, віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Він же, 10 січня 2012 року в період з 09 год. 30 хв. до 09 год. 45 хв., в м. Володимирі-Волинському по вул. Павлова, 20, Волинської області, після викрадення таблеток наркотичного засобу метадол (метадон) у приміщенні Володимир-Волинської ЦРЛ, знаходячись на території вказаного лікувального закладу, незаконно зберігав при собі й збув, надавши безоплатно ОСОБА_6, одну таблетку наркотичного засобу метадол (метадон), масою 10 мг, котрий згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року, віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Він же, 10 січня 2012 року в період з 09 год. 30 хв. до 09 год. 45 хв., в м. Володимирі-Волинському по вул. Павлова, 20, Волинської області, після викрадення таблеток наркотичного засобу метадол (метадон) у приміщенні Володимир-Волинської ЦРЛ, знаходячись на території вказаного лікувального закладу, повторно незаконно зберігав при собі й збув, надавши безоплатно ОСОБА_7, одну таблетку наркотичного засобу метадол (метадон), масою 10 мг, котрий згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року, віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Він же, 11.01.2012 року, частину викрадених 10.01.2012 року у Володимир-Волинській ЦРЛ таблеток наркотичного засобу метадол (метадон) незаконно зберігав і перевіз рейсовим автобусом із м. Володимира-Волинського в м. Луцьк, Волинської області, де в період із 12 год. 00 хв. по 12 год. 30 хв., знаходячись у палаті № 14, Волинського обласного територіального медичного протитуберкульозного об'єднання, розташованого по вул. Львівська, 50, повторно, незаконно збув, надавши безоплатно ОСОБА_8, 1 таблетку наркотичного засобу метадол (метадон), масою 10 мг, котрий згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року, віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Крім того, в період із 10.01.2012 року по 11.01.2012 року, знаходячись у м. Володимирі-Волинському, ОСОБА_2 незаконно зберігав з метою власного вживання - 21 таблетку масою по 10 мг кожна та 5 таблеток масою по 5 мг кожна - наркотичного засобу метадол (метадон), викраденого ним 10.01.2012 року у Володимир-Волинській ЦРЛ, загальною масою 235 мг, котрий згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року, віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, де частину вказаного наркотичного засобу вжив, а частину перевіз автобусом із м. Володимира - Волинського в м. Луцьк, Волинської області, де продовжував незаконного його зберігати без мети збуту, а у подальшому вжив їх особисто.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції подав апеляцію. Вважає призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.69 КК України надто м'яким, і таким, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі винного. Просить вирок суду скасувати та постановити новий.

Засуджений ОСОБА_2 у своїй апеляції не погоджується з вироком суду. Просить його скасувати, прийняти справедливе та законне рішення. Засудження за ч.2 ст.308 КК України не оспорює. Вважає, що за ч.2 ст.307 та ч.2 ст.309 КК України його засуджено незаконно, а справа сфальсифікована працівниками міліції, які застосовували до нього незаконні методи дізнання. Стверджує, що органом досудового слідства порушено його право на захист, а саме всі слідчі дії проводились без адвоката. Зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які виправдовують його, а показання свідків, на підставі яких його було засуджено, є суперечливими.

Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, прокурора, який просив постановити новий вирок, засудженого та його захисників, які просили вирок суду скасувати, виправдати ОСОБА_2 за ч2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають.

Винність ОСОБА_2 у злочинах, вчинених за викладених у вироку обставин, доведена об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом. Його вина за ч. 2 ст. 308 КК України ніким не оспорюється.

Доводи в апеляції засудженого про необ'єктивність розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставні. Заперечення ОСОБА_2 проти звинувачення детально розглядалися місцевим судом і спростовані наведеними у вироку доказами.

Обґрунтовуючи винність ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК України, суд послався на показання потерпілої ОСОБА_5 Згідно з її показаннями, саме ОСОБА_2, який є учасником програми замісної підтримувальної терапії із застосуванням опіатного анальгетику «Метадон», знаходячись під час планової видачі препарату «Метадол»(метадон) наркозалежним особам у приміщенні діагностичної палати № 2 приймального відділення Володимир-Волинської ЦРЛ, де вона проводила видачу препарату, намагався винести належну йому дозу препарату за межі лікарні, що суворо заборонено, переливши приготовлений розчин з метадоном у пластиковий одноразовий стакан, який знаходився у внутрішній кишені його куртки. Після того, як вона присікла цю його спробу, забравши цей стакан, він висловив в її адресу погрози розправою, вирвав у неї з рук пластикову баночку з рештою ліків «Метадол», в якій знаходились таблетки в кількості 24 штуки масою по 10 мг кожна та 5 штук масою по 5 мг кожна, відштовхнув її та вибіг з палати. На її крик за ОСОБА_2 побігли інші учасники програми, щоб затримати його, однак не догнали. Після цього вона повідомила міліцію та керівництво лікарні про дану подію.;

- показаннями ОСОБА_9 та ОСОБА_12, які є родичами ОСОБА_13 про те, що 10 січня 2012 року вранці до них прийшов ОСОБА_2, який був втомлений і важко дихав. Він попросив води щоб випити вітаміни. При цьому мав при собі пластикову баночку, в якій продають ліки. Він відібрав приблизно 7-8 таблеток зеленого кольору і випив. Через деякий час випив ще 8-9 таблеток;

*показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на досудовому слідстві про те, що саме ОСОБА_2 збув їм безоплатно по одній таблетці кожному «Метадолу»масою по 10 мг зеленого кольору вранці 10 січня 2012 року біля 9 год. 30 хв. неподалік приміщення ЦРЛ (а.с.95, 94);

*показаннями свідка ОСОБА_8 на досудовому слідстві про те, що саме ОСОБА_2 11 січня 2012 року в м. Луцьку в приміщенні обласного тубдиспансеру збув йому безоплатно одну таблетку «Метадолу»масою по 10 мг зеленого кольору (а.с.98);

*показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про те, що саме на ОСОБА_2 ні фізичного ні психологічного тиску не чинилось, показання та явки з повинною він давав добровільно.

*протоколами явок з повинною ОСОБА_2, в ході яких він добровільно зізнавався про вчинені ним злочини та повідомив про обставини, за яких їх було вчинено (а.с.56, 58, 61,64);

*протоколом допиту ОСОБА_2 "в якості обвинуваченого з участю

захисника та протоколом додаткового допиту, яким стверджується що ОСОБА_2

визнавав на досудовому слідстві свою винність у пред'явленому обвинуваченні

та давав визнавальні показання (а.с.174,175, 176);

*Показання підсудного ОСОБА_2 в суді про те, що явки з повинною та визнавальні показання по епізодах збуту викрадених ним таблеток Метадол він написав під психологічним тиском працівника СБНОН ОСОБА_15 та слідчого Куліша І.М., спростовані показаннями цих осіб а також свідка ОСОБА_16 в суді, та крім заяв підсудного не підтверджені належними доказами. В ході перевірок звернень за скаргами ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_17 в прокуратуру, відомостей про недозволені методи під час дізнання чи досудового слідства не здобуто.

Зміну показань ОСОБА_2 в суді першої інстанції, суд вірно розцінив, як обраний ним спосіб захисту від обвинувачення.

Суд критично розцінив показання свідків захисту ОСОБА_9 та ОСОБА_12, які є родичами ОСОБА_2, в частині кількості вжитих ним таблеток метадолу, оскільки вони кількість цих таблеток визначали візуально і не рахували їх.

Також суд критично розцінює показання свідка ОСОБА_11 про те, що весь день 11 січня 2012 року ОСОБА_2 провів в його будинку і нікуди не відлучався, оскільки дана особа є родичем підсудного, його показання спростовані доказами, дослідженими судом та оціненими в їх сукупності, а саме протоколом явки з повинною ОСОБА_2, протоколами допиту ОСОБА_2 як обвинуваченого та допиту свідка ОСОБА_8, а також його заявою з установи де він проходить курс лікування в установленому порядку, якими стверджується факт збуту однієї таблетки метадолу ОСОБА_1 в м Луцьку.

Показання свідка ОСОБА_6 в суді про те, що він побачив в приміщенні Володимир-Волинського МВ УМВС затриманого ОСОБА_2, самого в службовому кабінеті, без кайданок, з яким розмовляв і в ході розмови ОСОБА_2 його попросив погодитись підтвердити епізод збуту йому таблетки метадолу масою 10 мг, і він сам на прохання ОСОБА_2 придумав свою версію про обставини збуту, про яку зазначив слідчому під час допиту в якості свідка, суд розцінює критично, оскільки вони є суперечливими за своїм змістом та спростовуються всіма здобутими доказами.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

У матеріалах справи немає даних, які б викликали сумніви в достовірності показань потерпілої та свідків на які у своєму вироку послався суд першої інстанції, тому суд правильно поклав їх в основу вироку, оскільки вони послідовні й переконливі, узгоджуються з іншими доказами у справі.

Суд дав оцінку й показанням усіх свідків, допитаних у справі, докладно вказав причини прийняття до уваги одних показань і відхилення інших.

Вищенаведеними доказами спростовуються доводи засудженого про те, що кримінальна справа в частині обвинувачення його за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України є сфабрикованою.

Твердження прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно, з дотриманням вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, обрав і призначив покарання засудженому ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст.69 КК України за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції частини статті.

У вироку суд навів обставини, які він врахував при призначені ОСОБА_2В покарання та чому дійшов висновку про можливість призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статей КК України.

Обставинами, що пом'якшують покарання засудженого визнано активне сприяння у розкритті злочину, з'явлення із зізнанням, обставиною, що його обтяжує - рецидив злочинів.

Суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, один з яких є злочином середньої тяжкості, а інші два - тяжкими, обставини їх вчинення та наслідки, особу винного, який раніше неодноразово судимий, після звільнення з міць ув'язнення не став на шлях виправлення, а продовжив злочинну діяльність. Врахував також і те, що ОСОБА_2 тяжко хворіє, переніс операцію, потребує тривалого лікування, є інвалідом II групи.

Такі обставини, які в сукупності з вищенаведеними пом’якшуючими обставинами істотно знижують тяжкість вчиненого ним злочину на думку суду, стали підставами для призначення ОСОБА_2 меншого строку позбавлення волі, ніж передбачений санкціями статей КК України за які його засуджено. З таким висновк ами погоджується і колегія суддів.

Ті обставини, на які посилається прокурор в апеляції, фактично враховані судом при визначенні засудженому виду покарання. Для досягнення мети, передбаченої у ч. 2 ст. 50 КК України, ОСОБА_2 визначено реальне відбування покарання у виді позбавлення волі. Такий вид покарання і його строк сприятимуть виправленню засудженого, а також запобігатимуть вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Вирок Володимир-Волинського міського суду від 05 червня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

Головуючий

Судді