Справа № 132/3113/22

3/132/2/23

ПОСТАНОВА

Іменем України

"03" січня 2023 р. року м. Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Ставнійчук С.В. розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч.2 ст.187 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2022 року в провадження Калинівського районного суду Вінницької області з відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.187 КУпАП, ч.2 ст.187 КУпАП та ч.2 ст.187 КУпАП, які відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2022р. передані на розгляд судді Ставнійчук С.В.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №146775 від 25.11.2022р., ОСОБА_1 – 24.11.2022р. о 22 год 00 хв під час перевірки за місцем проживання був відсутній вдома, чим порушив обмеження та умови адміністративного нагляду, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №146776 від 22.11.2022р., ОСОБА_1 – 20.11.2022р. о 00 год 23 хв під час перевірки за місцем проживання був відсутній вдома, чим порушив обмеження та умови адміністративного нагляду, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №146780 від 22.11.2022р., ОСОБА_1 – 19.11.2022р. о 22 год. 40 хв. під час перевірки за місцем проживання був відсутній вдома, чим порушив обмеження та умови адміністративного нагляду, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КУпАП.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об`єктивно, дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, тобто передбаченої нормами права сукупності об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення, що включає в себе: а) об`єкт; б) об`єктивну сторону; в) суб`єкт; г) суб`єктивну сторону.

Об`єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діяннями й наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.

Диспозиція ч.1 ст. 187 КУпАП передбачає, що особа підлягає адміністративній відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме:

1) неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням правил адміністративного нагляду;

2) неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах;

3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;

4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста);

5) нереєстрація в органі Національної поліції.

Частиною 2 ст. 187 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Адміністративний нагляд - це система тимчасових, примусових, профілактичних заходів спостереження і контролю, що встановлюються: а) на підставі Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 1 грудня 1994 р. (ВВРУ. -1994. - № 52. - Ст. 455); б) ухвалою суду; в) щодо окремих осіб, звільнених із місць позбавлення волі; г) з метою запобігання вчиненню злочинів і здійснення виховного впливу.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується дією або бездіяльністю, які полягають в одній із таких форм поведінки особи, визначених ч.1 ст.187 КУпАП.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення є час його вчинення - протягом строку дії адміністративного нагляду, тривалість якого встановлюється судом на підставі ст.6 Закону України від 1 грудня 1994 р. Межі цього нагляду становлять від одного року до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості.

Нормами ст.278 КУпАП на орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, у тому числі суд першої інстанції, покладений обов`язок на стадії підготовки справи для розгляду перевірити питання, перелічені у цьому законі. Одне з таких питань це питання правильності складання протоколу та інших матеріалів справи.

Згідно з положеннями ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Так, з урахуванням положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, в фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 ЄКПЛ.

Уповноваженою на те посадовою особою, яка склала поданий протокол, формально викладена суть адміністративного правопорушення, а саме не конкретизована його фабула відповідно до диспозиції ч.2 ст.187 КУпАП та не викладені встановлені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, фабула правопорушення не містить посилання на судовий акт, яким було визначено умови адміністративного нагляду та конкретний його пункт, який порушив адмінпіднаглядний. Вищевказана обставина свідчать про грубе порушення вимог Інструкції щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 цього ж Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення не містить жодної інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

Згідно положень п.15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015р. № 1376, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015р. за № 1496/27941, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Свідки, уповноваженою особою, яка склала адміністративний протокол, не залучались. Акти чи будь-які інші документи перевірки факту відсутності за місцем проживання піднаглядного не складались.

До рапортів працівників поліції суд відноситься критично, оскільки інформація викладена в них не підтверджена належними та допустимими доказами. Крім того, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, що відображено у правовій позиції Верховного Суду, що міститься у постанові від 20.05.2020 року у справі №524/5741/16-а.

Таким чином, уповноважений працівник поліції при оформленні матеріалу про вчинення адміністративного правопорушення не долучив до протоколу про адміністративне правопорушення жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених у протоколі.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за  допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.

Суд критично відновиться до письмових пояснень ОСОБА_1 , оскільки замість їх оригіналу в порушення вимог зазначеної вище Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення, долучено копію цього пояснення. Дані письмові пояснення замість ОСОБА_1 написані працівником поліції, та не підтверджені особою, щодо якої складено адміністративний протокол, в судовому порядку. Зміст даних пояснень має суто формальний характер, оскільки не містять належної інформації щодо обставин адміністративного правопорушення.

Крім того, сам факт визнання особою вини у адміністративному порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 08.07.2020р. у справі № 177/525/17.

Без засвідчення фактів, які зазначені у протоколі про адміністративні правопорушення, показами не зацікавлених осіб, понятих, свідків, притягнення до адміністративної відповідальності неприпустимо.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Матеріали справи не містять беззаперечних доказів щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КУпАП.

Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно  до  п.39  постанови  Верховного  Суду  від 08.07.2020р.  у справі №463/1352/16-а,  в силу  принципу  невинуватості, що підлягає  застосуванню  у справах  про адміністративні правопорушення, всі сумніви  щодо події  порушення  та винності особи, що  притягується  до  відповідальності, тлумачяться на  її користь.  Недоведені  подія та вина  особи мають  бути прирівняні  до доведеності невинуватості цієї особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням коригувати обвинувачення, а також збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КУпАП, ч.2 ст.187 КУпАП та ч.2 ст.187 КУпАП.

Враховуючи викладене та керуючись п.1 ст.247, ст.ст.187, 245, 251, 252, 283-285, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КУпАП, ч.2 ст.187 КУпАП та ч.2 ст.187 КУпАП стосовно  ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя С.В. Ставнійчук