ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/17017/22Головуючий у 1-й інстанції Делікатна Л.В.

Провадження № 33/817/14/23 Доповідач - Коструба Г.І.

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2023 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І., розглянувши 05 січня 2023 р. у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2022 р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови складає 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі особа, що притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду скасувати, закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Мотивуючи свої вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно нього, апелянт зазначає, що п. 5 ст. 8 Віденської конвенції «Про дорожній рух» від 08 листопада 1968 року, ратифікованої Українською РСР 25 квітня 1974 року, визначено, що «у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0.50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0.25 мг на літр повітря, що видихається (0.25 проміле)».

Таким чином, беручи до уваги те, що відповідно до результату тестування в нього виявлено 0.29 грамів етилового спирту на літр крові та положення Віденської конвенції «Про дорожній рух», просить суд врахувати, що рівень алкоголю був зафіксований на рівні 0.29 проміле, що було нижчим за допустиму Віденською конвенцією норму 0.50 г чистого алкоголю на літр крові, у зв`язку з чим у його діях відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Вважає, що у даній справі потрібно було застосувати принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права), який запозичено з кримінального судочинства та загальноприйнято розуміти наступним чином: у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права). Вказує, що Верховним Судом цей принцип неодноразово був застосований з метою захисту суб`єкта приватного права у його спорі з суб`єктом владних повноважень, зокрема, у постановах від 09.07.2020 у справі №823/647/17, від 17.06.2020 у справі №826/17578/15, від 29.04.2020 у справі №826/2338/17, від 29.04.2020 у справі №826/18792/16, від 11.02.2020 та від 11.02.2020 у справі №816/502/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, прихожу до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, оскільки прийняте судом рішення є законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що суд першої інстанції під час розгляду справи забезпечив у відповідності до вимог Конституції України та ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення та навів докази, на основі яких визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_1 15 листопада 2022 року о 23 год. 09 хв. в м. Тернополі по вул. 15-го Квітня, 7 керував транспортним засобом “Ford Fiesta”, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою технічного приладу — газоаналізатора “Alcotest 7510 OIML” №ARLM-0285 (повірка дійсна до 20 травня 2023 року), на табло якого висвітило результат 0.29 проміле.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 “а” Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №6177161 від 15 листопада 2022 року, винесеної поліцейським 1 батальйону 4 роти УПП в Тернопільській області Кулик Н. О., ОСОБА_1 15 листопада 2022 року о 23 год. 09 хв. в м. Тернополі по вул. 15-го Квітня, 7 керував транспортним засобом марки “Ford Fiesta”, д.н.з. НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Враховуючи те, що вищенаведена постанова вступила в закону силу, вважати, що працівники поліції діяли без достатніх на це підстав, причин немає.

При цьому дані обставини підтверджуються рапортом від 15 листопада 2022 року, складеним інспектором взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області Старченком І. В., відповідно до якого під час несення служби у складі екіпажу “Юпітер-104” спільно із капралом поліції ОСОБА_2 15 листопада 2022 року близько 23 год. 10 хв. в м. Тернополі по вул. 15-го Квітня, 7 ними був зупинений транспортний засіб “Ford Fiesta”, д.н.з. НОМЕР_1 , в якого в темну пору доби не світила лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

В ході спілкування з водієм, яким виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в останнього були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нечітка мова. Водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу — газоаналізатора “Alcotest 7510 OIML” №ARLM-0285 (повірка дійсна до 20 травня 2023 року), на що водій погодився. Прилад показав результат 0.29 проміле. З результатом водій був згідний. На ОСОБА_1 було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ААД №388472 та винесено постанову за ч. 1 ст. 121 КУпАП серії ЕАР №6177161. Також водія було відсторонено від керування. Автомобіль залишився припаркований на місці зупинки, так як водій проживає неподалік.

Що стосується порушення Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена в тому числі КУпАП, керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 2.9 “а” Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

В свою чергу дії поліцейських повинні відповідати вимогам закону.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС 09 листопада 2015 р. № 1452/735, /далі-Інструкція/ огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 3 ознаками алкогольного сп`яніння є:

запах алкоголю з порожнини рота;

порушення координації рухів;

порушення мови;

виражене тремтіння пальців рук;

різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п. п. 6, 7 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

В ході спілкування з працівниками поліції у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нечітка мова, тобто ті, які зазначені у п. 3 Інструкції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на технічному приладі - газоаналізаторі “Alcotest 7510 OIML” №ARLM-0285 (повірка дійсна до 20 травня 2023 року), на табло якого висвітився показник — 0.29 проміле, з яким він був згідний, проїхати в найближчий медичний заклад в для проходження огляду відмовився.

Відтак, поліцейськими був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №388472 від 15 листопада 2022 року, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також долучено до матеріалів справи роздруківку з технічного приладу “Драгер”, за допомогою якого і проходив тест на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 .

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення всупереч доводам апелянта відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і сумнівів у його достовірності не викликає.

Так, будь-які зауваження з приводу складеного поліцейськими адмінпротоколу чи інших матеріалів ОСОБА_1 не надавались та в матеріалах справи не містяться.

Відомості, які зазначені у протоколі про адмінправопорушення, підтверджуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера "Драгер", з результатом якого був згідний, на пропозицію інспектора поліції пройти такий огляд в найближчому медичному закладі відмовився.

Таким чином, на даному відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об`ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Із урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що наявний відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, приймаючи рішення про встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції дослідив наявні у справі матеріали, а також відеоматеріали, якими і обґрунтував свої висновки.

Тому, на думку судді апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним вказаного адміністративного правопорушення є обґрунтованими та узгоджуються як з відеозаписом із нагрудних камер поліцейських, так із матеріалами справи.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що за результатами проведеного тестування вміст алкоголю у повітрі, що було видихнутий ним у газоаналізатор, становив 0.29 проміле, тобто в межах норми, передбаченої Конвенцією про дорожній рух, слід врахувати, що даний довід був належним чином досліджений судом першої інстанції та спростований під час судового розгляду.

Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974, зі змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух від 01.05.1971, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0.50 г чистого алкоголю на літр крові або 0.25 мг на літр повітря, що видихається.

Згідно з п. 7 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0.2 проміле алкоголю в крові.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що наведена вище норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп`яніння. Однак, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0.25 мг у видихуваному повітрі, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0.2%.

З огляду на вищезазначене, порушень норм міжнародного законодавства при розгляді справи в суді першої інстанції, як про це стверджує ОСОБА_1 , не вбачаю.

Відповідно приходжу до остаточного висновку про те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стаття 8 КУпАП передбачає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

При накладенні адміністративного стягнення судом належним чином виконані вимоги ст. 33 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

За таких обставин постанова судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2022 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - відмові у її задоволенні, оскільки будь-яких інших переконливих доводів, які б безумовно спростували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування постанови суду, скаржником не наведено і апеляційною інстанцією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Тернопільського

апеляційного суду Г. І. Коструба