Справа № 529/1660/22

Провадження № 1-кп/529/105/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2023 року Диканський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в смт Диканька Полтавської області у режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22022220000002261 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Диканського районного суду Полтавської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022220000002261 стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2022 року ОСОБА_4 було востаннє продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 06 січня 2023 року включно.

Станом на 06 січня 2023 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 за ч. 7 ст. 111-1 КК України ще не розглянуто по суті.

До суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В обґрунтування клопотання вказано, що розгляд кримінального провадження ще не завершений, на теперішній час ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, зокрема є об`єктивні причини вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, так як обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років. Крім цього, враховуючи те, що обвинуваченому відоме місце проживання свідків у кримінальному провадженні, з якими він проживає в одному населеному пункті, обвинувачений може незаконно впливати на свідків, в тому числі фізично, психологічно, шляхом погроз та залякувань, щоб ті відмовилися від наданих на досудовому розслідуванні показань та надавали при судовому розгляді вигідні для нього показання з метою уникнення покарання за вчинений злочин. Застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_4 не можливо, оскільки вони передбачають можливість перебування на волі та не зможуть у повній мірі усунути наявні ризики і забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків. Прокурор просив в порядку ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати ОСОБА_4 розмір застави.

Прокурор, беручи участь у підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції, підтримав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив його задовольнити з підстав, вказаних у клопотанні та в судовому засіданні. Вказав, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, відповідає вимогам ст. 277 КПК України та була перевірена в судовому порядку.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на його необґрунтованість, так як не наведено жодних об`єктивних даних, які б свідчили про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 , та існування ризиків, зазначених в клопотанні. Прокурором не надано жодних доказів, що свідчить причетність обвинуваченого до колобораційної діяльності.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та змінити тримання під вартою на домашній арешт, умов якого він буде дотримуватися. Обвинувачений вказав, що не буде вчиняти ніякого впливу свідків, оскільки останні вже допитанні, та жоден з них не підтвердив, що він причетний до колобораційної діяльності. Також, вказав, що в розшуці не перебував, не знав, що його викликали до слідчого, оскільки відповідних викликів не отримував. Зазначив, що він має сталі соціальні зв`язки, тому не буде переховуватися від суду, вчасно з`являтиметься на всі судові виклики.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши доводи учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 12.11.2022, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.11.2022 підозрюваному ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою на 29 днів, в межах строку досудового розслідування, до 08.12.2022.

Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.12.2022 підозрюваному ОСОБА_4 було продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 06 січня 2023 року включно.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

В матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують суд у тому, що обвинувачений міг вчинити інкримінований йому злочин, висунуте обвинувачення є обґрунтованим. При цьому, судом при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

При цьому, слід зауважити, що суд на етапі підготовчого судового засідання не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , обставини кримінального правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, беручи до уваги суворість покарання за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 обвинувачується, суд дійшов висновку, що є підстави вважати, що останній дійсно може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності або затягування судового розгляду кримінального провадження.

Також, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, дійсно може вплинути на свідків, які разом з ним проживають в одному населеному пункті, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Перебуваючи на волі, обвинувачений не буде позбавлений можливості з використанням мобільного телефона, інших засобів зв`язку здійснювати незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні в умовах воєнного стану особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вищевказані обставини в їх сукупності, беручи до уваги, що на теперішній час кримінальне провадження ще не розглянуте по суті, не досліджені докази та не допитані свідки, суд дійшов висновку, що доводи прокурора є обґрунтованими, а заявлені в клопотанні ризики, а саме можливість переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконний вплив на свідків, не зменшилися та існують на час розгляду клопотання, у зв`язку із чим необхідність застосування до цього обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпала.

Більш м`які запобіжні заходи стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема і цілодобовий домашній арешт, на якому наполягав обвинувачений, не можливо застосувати, оскільки вони передбачають можливість перебування на волі, що не виключає можливість переховування від суду, незаконний вплив на свідків, що ускладнить повне та об`єктивне встановлення істини у кримінальному провадженні, зважаючи на те, що судовий розгляд кримінального провадження ще триває.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри стосовно ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 7 ст. 111-1 КК України суд не бере до уваги, виходячи з наступного.

У розумінні положень, що наведені у рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Матеріали кримінального провадження, на які посилався прокурор в обґрунтування клопотання, свідчать про достатню обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а обставини ймовірного здійснення останнім конкретних дій та доведеність його безперечної причетності до інкримінованого злочину, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час судового розгляду.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011, рішення "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000, рішення "Летельє проти Франції" від 26.06.1991).

Враховуючи викладені вище обставини у їх сукупності, які з переконливістю свідчать про обґрунтованість наявності ризиків, вказаних у клопотанні прокурора, які можуть бути усунені лише при триманні обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у скоєнні злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, враховуючи те, що строк дії ухвали слідчого судді про продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується, а судовий розгляд кримінального провадження ще не завершено, не досліджено докази та не допитано свідків, з метою об`єктивного та всебічного розгляду кримінального провадження у розумні строки, суд дійшов висновку, що саме тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 унеможливить переховування останнього від суду, його незаконний вплив на свідків та продовження ним вчинення кримінальних правопорушень, усуне наявні ризики неналежної процесуальної поведінки цього обвинуваченого і буде сприяти належному проведенню судового розгляду кримінального провадження.

Враховуючи вказані вище встановлені у підготовчому судовому засіданні обставини у їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06 березня 2023 року включно.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , обставини кримінального правопорушення, те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні в умовах воєнного стану особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 205, ч. 3 ст. 315, ст. ст. 370, 372, 376, 392, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою за даною ухвалою суду обчислювати з 06 січня 2023 року, тобто з дня продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Дія цієї ухвали закінчується 06 березня 2023 року включно.

На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави обвинуваченому ОСОБА_4 не визначати.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Ухвала суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 та прокурору негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий ОСОБА_1