Справа № 204/3/23

Провадження № 1-кп/204/2/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 62022050010001104, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.11.2022, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Галузія Маневицького району Волинської області, українця, громадянина України, з професійно- технічною освітою, військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, гранатометника 1 відділення охорони взводу охорони роти забезпечення пальним та мастильними матеріалами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.

У судовому засіданні 03.01.2023 прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 . Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, останній може переховуватися від суду, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних дій та рішень в розумні строки. ОСОБА_5 наразі володіє інформацією стосовно свідків у цьому кримінальному провадженні, які є його співслужбовцями, у зв`язку з чим, перебуваючи на волі, останній матиме можливість безперешкодно на них впливати шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від показів з метою уникнення кримінальної відповідальності. ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин у якому обґрунтовано обвинувачується як військовослужбовець, може вчинити самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство чи ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом. Обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави необхідне задля забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотань прокурора та просив обрати відносно обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, посилаючись на те, що жодних об`єктивних обставин, окрім тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не встановлено. При вирішення клопотання прокурора просив врахувати особу обвинуваченого та обставини кримінального правопорушення.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію захисника.

Дослідивши клопотання прокурора, вислухавши позиції учасників судового засідання, суд доходить наступних висновків.

Частиною 3 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178 КПК України визначено, що застосування запобіжного заходу здійснюється з метою, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків на підставі наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, для запобігання яких здійснюється запобіжний захід.

Положеннями статей 131-132, 176 КПК України, визначено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених у тому числі ст. 402 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.

Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Продовження строку тримання під вартою, як підстава для втручання в право особи на свободу, має містити його обґрунтування, доцільність, аналіз ризиків у конкретних обставинах та інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. («W проти Швейцарії», «Тейс проти Румунії» та ін.).

При розгляді цього клопотання, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення дійсних ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання особи під вартою, при наявності обґрунтованої підозри.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, отже, у разі незастосування до останнього запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою, останній буде змушений повернутися до місця несення служби, де він у зв`язку з отриманням доступу до матеріалів досудового розслідування, може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані в судовому засіданні, з метою зміни їх показань. З метою уникнення від кримінальної відповідальності, яка загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винуватим у вчинені інкримінованого йому злочину, враховуючи те, що останній є мешканцем відмінної від несення служби області та у нього є можливість там переховуватися, існує ризик переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Водночас, враховуючи наявність встановленого судом ризику переховування від суду, вчинення останнім зазначених дій, з огляду на те, що обвинувачений є військовослужбовцем, може мати наслідком вчинення іншого військового кримінального правопорушення.

Відтак, з огляду на доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у вчиненні злочину, суд, з урахуванням положень ч. 6 ст. 176 КПК України доходить висновку, що існує необхідність у продовженні застосованого стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, дані про його особу, ризики кримінального провадження, суд вважає за доцільне визначити розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 53 680 гривень, яка буде достатньою для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого та у відповідності до ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 5 цієї статті.

При цьому судом враховані доводи захисника та обвинуваченого щодо обрання відносно останнього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, та оцінені судом у сукупності із іншими обставинами. Однак зазначені обставини не є достатніми для переконання щодо застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки міцність соціальних зв`язків та позитивні характеристики обвинуваченого в даному конкретному випадку не є підставами, за яких до обвинуваченого можливо було б застосувати більш м`який запобіжний захід.

На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 331, 369- 372, 376, 392-393 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченомуОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті в ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 днів до 03 березня 2023 року включно.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який - відмовити.

Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в кримінальному провадженні у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.

У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеної застави у розмірі 53 680 гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 03.03.2023 виконувати наступні обов`язки: прибувати до прокурора або суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити ІНФОРМАЦІЯ_2 для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 06.01.2023.

Суддя ОСОБА_1