ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/801/23 Справа № 182/4040/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2023 року м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.12.2022 року, якою було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

на шістдесят днів, тобто до 18.02.2023 року включно, -

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.12.2022 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 18.02.2022 року включно.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ухвала незаконна та підлягає скасуванню. Зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення не підтверджені та не обґрунтовані. Звертає увагу, що його підзахисний тривалий час перебуває під вартою, попри міцні соціальні зв`язки. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити та застосувати інший запобіжний захід.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань під час судового розгляду суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи 22.12.2022 року під час судового розгляду кримінального провадження клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 до спливу строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, суд дійшов висновку про доцільність продовження цього запобіжного заходу, обґрунтувавши його у судовому рішенні. При цьому, суд врахував те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрювався, а наразі обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.

Обвинувачений ОСОБА_8 не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, що вказує на недостатньо міцні соціальні зв`язки.

Відносно позиції сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_8 колегія суддів вказує на наступне.

Ризик впливу обвинуваченого ОСОБА_8 на свідків та потерпілого в рамках даного кримінального провадження залишається сталим, адже вони всі мешкають у одній місцевості, свідки та потерпілий не були допитані судом безпосередньо, тож обвинувачений може впливати на вищевказаних учасників кримінального провадження з метою зміни їх показів під час судового розгляду.

Ризик переховування є актуальним з огляду на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, тому з метою уникнення відбування покарання, останній може вжити заходів до переховування. Крім того, обвинувачений мешкає у м. Нікополь, що розташований на близькій відстані з лінією ведення бойових дій, тож у випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу, останній може скористатися даною обставиною та перейти на окуповану територію.

Суд першої інстанції обгрунтовано вирішив, що обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст.ст. 3, 27 Конституції України права людини на життя і здоров`я є беззастережне виконання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.

Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я людини, які ст. 3 Конституції Україні визнані найвищою соціальною цінністю в Україні.

Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 р. № 7рп зазначив, що кримінальну відповідальність слід розглядати як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.

Крім того, висновок суду першої інстанції щодо законності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який посилаючись на практику застосування ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях Кудла проти Польщі та МакКей проти Сполученого Королівства констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Проте, безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_8 під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Отже, на даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна або застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 і виключити ризики, пов`язані із звільненням його з-під варти.

Попри постійне проживання ОСОБА_8 у м. Нікополі та наявність в цьому місці реєстрації, поблизу м. Нікополь тривають дії з оборони України від агресії Російської Федерації у зв`язку з чим на території даного міста триває евакуація місцевого населення до інших міст України, тож застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту колегія суддів вважає недоцільним. Застосування застави неможливе, оскільки дана категорія злочинів дозволяє суду не визначати заставу. Особисте зобов`язання є очевидно недостатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Таким чином, застосування іншого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 наразі неможливо.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності у обвинуваченого матері, яка відвідує кожне судове засідання не мають окремого процесуального значення при вирішенні питання про застосування запобіжних заходів, а розглядається в контексті наявності міцних соціальних зв`язків. Так, наявність матері не стало підставою, яка зупинила обвинуваченого від ймовірних протиправних дій, в яких обвинувачується, а тому і не буде стримуючим засобом і наразі.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.12.2022 року, якою було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 на шістдесят днів, тобто до 18.02.2023 року включно - залишити без змін.

Судді: