Справа № 132/1573/21

Провадження № 2/132/76/22

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" жовтня 2022 р. м. Калинівка  

Калинівський районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді - Ставнійчук С.В.,

за участю секретаря судового засідання Лисюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калинівка Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області та ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно,

встановив:

В травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Калинівської міської ради, ОСОБА_2 , який обґрунтовувала тим, що згідно з договором дарування частки квартири від 17.12.2008 року вона є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . На підставі рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30.06.2020 року за нею було визнано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування, як спадкоємцю першої черги за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Калинівка Вінницької області. Після набрання вказаним рішенням законної сили позивачка звернулася до Центру надання адміністративних послуг Калинівської міської ради з метою державної реєстрації визнаного за нею права власності, однак у проведенні реєстрації було відмовлено у зв`язку із тим, що Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно Ѕ частина вищевказаної квартири зареєстрована за ОСОБА_2 , яка зареєструвала за собою право власності на Ѕ частину зазначеної квартири 21.12.2016 року на підставі дублікату Свідоцтва про право власності від 02.09.1997 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Калинівської міської ради №11 від 23.01.2008 року.

На даний час вищевказане рішення виконавчого комітету Калинівської міської ради №11 від 23.01.2008 року про видачу дублікату Свідоцтва про право власності від 02.09.1997 року на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасовано на підставі рішення Калинівської міської ради № 24 від 16.01.2020. Оскільки реєстрація права власності за ОСОБА_2 на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 здійснена на підставі рішення виконавчого комітету міської ради, яке на даний час скасовано, а тому є незаконною та порушує її права та законні інтереси як власника квартири. Неправомірність набуття ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно встановлена рішенням Калинівської міської ради від 16.01.2020, наслідком скасування правової підстави виникнення у ОСОБА_2 права власності на Ѕ частки квартири є припинення речового права та внесення відомостей у державний реєстр прав.

З цих підстав просила скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запис про право власності 18187363 від 15.12.2016 р, вчинений державним реєстратором КП «Вінницьке ООБТІ» Горденко О.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу) , індексний номер 33070472 від 21.12.2016 про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно – Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 у зв`язку з припиненням права власності.

Представником відповідачки ОСОБА_2 –адвокатом Коцурак Т.Ю. було подано відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечила, з підстав його необґрунтованості. Відповідно до свідоцтва по право власності на житло від 02.09.1997 року квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про 1/2 частки. Після розірвання шлюбу відповідач змінила прізвище на ОСОБА_2 . 17.12.2008 ОСОБА_3 подарував свою частку квартири ОСОБА_1 . В подальшому 15.12.2016 ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в Державному реєстрі прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.09.1997 року, а тому доводи позовної заяви, що відповідачка зареєструвала своє право власності на підставі дубліката свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Калинівської міської ради №11 від 23.01.2008 року, яке на даний час скасоване, не відповідають дійсності. Крім того, як вбачається з самого рішення виконавчого комітету №11 від 23.01.2008 року, дублікат свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 видавався саме ОСОБА_3 і під час укладення договору дарування від 17.12.2008 нотаріус встановив, що відчужувана ОСОБА_3 Ѕ частка квартири належить йому саме на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Вінницькою квартирно-експлуатаційною частиною 02.09.2008 року, дублікат якого виданий виконавчим комітетом Калинівської міської ради Вінницької області 23.01.2008, тобто даний дублікат видавався саме ОСОБА_3 і жодного відношення до реєстрації права власності за ОСОБА_2 не має. Водночас на даний час рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30.06.2020, яким за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 оскаржується в апеляційному порядку. Позивачкою не доведено обставин, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Ухвалою суду від 12.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13.10.2021 визнано обов`язковою явку ОСОБА_2 . Витребувано з Калинівського РСП КП ВОО БТІ інвентаризаційну справу на квартиру АДРЕСА_1 ; з Калинівської міської ради реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна – квартиру АДРЕСА_1 . Відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Шимотюк О.В. про долучення до матеріалів справи доказів: копії довідки КП «ВООБТІ» від 30.10.14, копії заяви ОСОБА_1 від 03.10.2019, копії Свідоцтва про право власності від 02.09.1997 та копії Свідоцтва про право власності на житло від 02.09.1997 року з дописками -1/2.

Ухвалою суду від 18.11.2021 витребувано з Хмільницької райдержадміністрації реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16.06.2022 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 22.09.2022 повторно витребувано з Хмільницької районної військової адміністрації реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Шимотюк О.В. позовні вимоги підтримала. Пояснила, що 02.09.1997 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на житло по АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване в Вінницькому ОБТІ 12.09.1997 року, за ним одним. Дане свідоцтво видане Вінницькою КЕЧ Прикарпатського військового округу на підставі наказу №165 від 02.09.1997 року. У вказаному наказі зазначено лише ОСОБА_3 , тобто квартира була приватизована однією особою – ОСОБА_3 . Також посилалася на копію довідки КП «ВООБТІ» від 30.10.2014 року, згідно з якою право власності станом на 02.09.1997 було зареєстровано за ОСОБА_3 . Оригінал свідоцтва був у ОСОБА_3 , який потім зник, і як вважає позивачка, що його забрала ОСОБА_2 . На підставі рішення виконавчого комітету Калинівської міської ради від 23.01.2008 було видано дублікат свідоцтва про право власності на житло, у якому вказані вже дві особи – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Тобто дублікат свідоцтва видано неповноважним органом, оскільки виконавчий комітет Калинівської міської ради такого свідоцтва не видавав, а тому на підставі рішення Калинівської міської ради від 16.09.2020 рішення про видачу дублікату свідоцтва від 23.01.2008 було скасовано, а як наслідок дублікат виданого свідоцтва також був скасований. При оформленні спадкових прав ОСОБА_1 виявила, що ОСОБА_2 у 2016 році вперше зареєструвала нібито свою Ѕ частку квартири. Також посилалася на наявність у справі трьох копій свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 02.09.1997 року. Оскільки дублікат оригіналу свідоцтва скасований, а відтак вважається, що він відсутній, а два інших не містять напису «Дублікат», і які відрізняються між собою, позивачка вважає, що копії цих свідоцтв містять ознаки підроблення. На даний час дублікат свідоцтва про право власності скасований, а відтак реєстрація цієї Ѕ частки за ОСОБА_2 підлягає скасуванню. В подальшому представник позивача додала, що Калинівською міською радою внесено зміни до оригіналу свідоцтва, а саме дописано «1/2» на підставі дубліката свідоцтва, виданого 23.01.2008 року, оскільки дублікат скасований є підстави для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на Ѕ частку квартири. Приватизація квартири була здійснена лише на одну особу – ОСОБА_3 , що підтверджується штампом БТІ та довідками, наявними в матеріалах справи. Крім того представник позивача зазначила, що скасування запису про право власності на нерухоме майно є тотожним скасуванню державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні. Пояснила, що між нею та ОСОБА_3 , був зареєстрований шлюб. ОСОБА_3 приватизував квартиру на них обох, питанням приватизації займався винятково ОСОБА_3 , і віддав їй документи. Жили в цій квартирі 17 років, потім вона поїхала закордон у 1999 році. В подальшому шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано. У 2016 році у зв`язку зі зміною законодавства вона зареєструвала право власності на свою Ѕ частку квартири на підставі наявних у неї документів, в тому числі оригіналу свідоцтва про право власності на житло від 02.09.1997 року. Жодних дублікатів у Калинівській міській раді не оформляла.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Мороз І.В. проти задоволення позову заперечила. Пояснила, що у 1988 році між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, подружжя спільно проживало і було зареєстроване у квартирі АДРЕСА_1 і у 1997 році разом його приватизували. У 2001 році шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. 23.01.2008 року саме ОСОБА_3 звертався у виконавчий комітет Калинівської міської ради за видачею дубліката свідоцтва про право власності на квартиру. Крім того 17.12.2008 року ОСОБА_3 подарував свою Ѕ ОСОБА_1 і як свідчить договір дарування, правовстановлюючим документом, яке підтверджує право власності дарувальника на Ѕ частки цієї квартири вказано саме дублікат свідоцтва. ОСОБА_3 ні саме свідоцтво, ні частку власності не оскаржував і дане свідоцтво є чинним. ОСОБА_1 звернулася з позовом як потенційний власник Ѕ частки на квартиру, яке було за нею визнано на підставі рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30.06.2020 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 і яке остання не може зареєструвати за собою у зв`язку з наявним записом про реєстрацію права на Ѕ частки за ОСОБА_2 , однак підставу, на якій ОСОБА_1 набула право власності на Ѕ частку цієї квартири - рішення суду першої інстанції скасовано постановою Вінницького апеляційного суду від 18.08.2021, а відтак позивачка не наділена правом звернення з даним позовом до суду з підстав, зазначених у позові – а саме порушення права спадкоємця зареєструвати свою частку у спадщині, оскільки таке право позивачкою не отримано.

Представник відповідача Калинівської міської ради Вінницької області в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, заяв та клопотань не подавав.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, суд першої інстанції встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у 1988 році було зареєстровано шлюб.

Згідно з довідкою Вінницької КЕЧ Прикарпатського військового округу від 29.04.1990 року № 67 ОСОБА_3 дійсно зареєстрований і проживає в АДРЕСА_2 на території домоуправління №5, сім`я складається з двох чоловік, дружина ОСОБА_2 (а.с.214).

Наказом №165 від 02.09.1997 року Вінницькою КЕЧ Прикарпатського військового округу передано в приватну спільну власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.17).

02.09.1997 року Вінницькою квартирно-експлуатаційною частиною району згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» на підставі наказу №165 від 02.09.1997 видано свідоцтво про право власності на житло: квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 – Ѕ частки та члену його сім`ї ОСОБА_5 -1/2 частки. У свідоцтві наявне застереження Дописаному «1/2» вірити засвідчене підписом ОСОБА_6 (а.с. 69, а. інвентар. справи 135 «а»).

Відповідність копії даного свідоцтва оригіналу, яке було надане представником відповідача ОСОБА_2 , було встановлено судом в судовому засіданні 27.09.2022.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на підставі платіжних доручень №2971, 2972 від 16.10.1997 року здійснювали внески на використання житлових чеків в сумі по 3,06 грн виданих Вінницькою КЕЧ щодо приватизації квартири на підставі договору№153/1 від 12.09.1997 (а.с.217, 218).

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано 15.01.2001 року про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №03 (а.с. 70).

28.04.2001 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 16.09.2008 року у справі № 2-1237/2008, яке набуло законної сили 27.01.2009 року, задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою, що належить на праві спільної часткової власності та вселення. Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , закріпити за ОСОБА_5 право користування квартирою сумісно з ОСОБА_3 КП «Максимум» м. Калинівка виписати окремі рахунки на квартиру на ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з зазначенням кожному по 19,7 кв.м. ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_5 , в користування квартирою АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, оскільки сторони разом приватизували її, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 02.09.1997 року (а.с.215-216).

Згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

23.01.2008 виконавчим комітетом Калинівської міської ради прийнято рішення №11 про видачу дубліката свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (свідоцтво про право власності, видане на підставі рішення від 02.09.1997 року за №165). Калинівському структурному підрозділу КП Вінницького ООБТІ зареєструвати свідоцтва та дублікати про право власності на житло (а.с.14).

На підставі рішення виконавчого комітету Калинівської міської ради №11 від 23.01.2008 року видано дублікат свідоцтва про право власності на житло від 02.09.1997, згідно з яким квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по Ѕ частки (а.с.15, а. інвент. справи 134).

Судом в засіданні було оглянуто інвентаризаційну справу АДРЕСА_3 .

20.02.2008 року Вінницьким ООБТІ видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію за ОСОБА_3 , Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 (підстава свідоцтво про право власності на житло, видане 02.09.1997 року, згідно рішення від 02.09.1997 року № 165, дублікат якого виданий на підставі рішення від 23.01.2008 №11 і записано в реєстрову книгу №5 за № 363/71 (а. інвент. справи 135 «а»).

28.02.2008 року на ім`я начальника КП «ВООБТІ» ОСОБА_3 подав заяву про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. інвент. справи № 137) .

Згідно з довідкою КП «Вінницьке «ООБТІ» №146 від 05.12.2014 право власності на кв. АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 по Ѕ частки на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.09.1997 року, дублікат якого виданий на підставі рішення виконкому №11 від 23.01.2008 року. Калинівською міською радою було внесено зміни в свідоцтво про право власності від 02.09.1997 року, а саме дописано ( ОСОБА_5 -1/2) (а.інвент. справи 165).

Згідно з договором дарування частки квартири від 17.12.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Панкеєвою Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2281 ОСОБА_3 подарував Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 Груші ОСОБА_7 . Згідно з п.2 договору відчужувана частка квартири належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Вінницькою КЕЧ 02.09.1997 року, дублікат якого виданий виконкомом Калинівської міської ради Вінницької області 23.01.2008 року за реєстром №363/17 (а.с.8-9).

На підставі договору дарування від 17.12.2008 Вінницьким ООБТІ 29.12.2008 зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 за реєстровим № 363/71, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 29.12.2008 (а.с.10).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності індексний номер 225492819 від 24.09.2020 за ОСОБА_1 17.09.2020 на праві спільної часткової власності зареєстровано право на Ѕ частку даної квартири (а.с. 11).

Як вбачається з копії реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна – квартиру АДРЕСА_4 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.09.1997 року державним реєстратором КП «Вінницьке обласне об`єднане БТІ» Горденко О.В. 15.12.2016 зареєстровано право приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 112658205216, запис №  8187363 від 15.12.2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 33070472 від 21.12.2016 (а.с. 232-240).

ІНФОРМАЦІЯ_1 Груша ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 30.06.2020 у справі №132/1633/20 визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування як спадкоємицею першої черги за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 ,, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Калинівка Калинівського району Вінницької області (а.с.12-13).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 18.08.2021 рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30.06.2020 у справі № 132/1633/20 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом відмовлено. Підставою для скасування судового рішення стало незалучення до участі у справі ОСОБА_2 , у якої є майновий інтерес щодо спірного майна за наявності реєстрації у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно – на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 (а.с. 92-95).

Рішенням 57-ої сесії 7-го скликання Калинівської міської ради №24 від 16.01.2020 скасовано рішення виконавчого комітету Калинівської міської ради №11 від 23.01.2008 «Про видачу свідоцтв про право власності на житло» в частині видачі дублікату свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Підставою прийняття рішення став наказ №165 від 02.09.1997 виданий Вінницькою КЕЧ Прикарпатського військового округу, лист Калинівського РСП КП «ВООБТІ» №2 від 13.01.2020 з інформацією про те, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи №27 право власності на квартиру станом на 12.09.1997 року зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 02.09.1997 року, як наслідок невідповідність рішення виконавчого комітету чинному законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. У позовній заяві позивач  викладає зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

Таким чином, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Згідно з ч.3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

 Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до практики Європейського суду принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони.

Позивачка звернулася по суду з позовом про скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запису про право власності вчиненого державним КП «ВООБТІ» ОСОБА_9 про реєстрацію права власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 з підстав, що вона як власник Ѕ частки даної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 не має можливості зареєструвати своє право, оскільки наявна реєстрація за ОСОБА_2 на цю ж 1/2 частку квартири, яка проведена на думку позивача на підставі дублікату свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Калинівської міської ради від 23.01.2008 №11 , яке в подальшому було скасовано рішенням Калинівської міської ради №24 від 16.01.2020 року. Оскільки підстава для реєстрації права власності, на думку позивача, скасована – наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності в державному реєстрі за ОСОБА_2 .

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дані обставини не були підтверджені у судовому засіданні та спростовані матеріалами справи, оскільки судом достовірно встановлено, що реєстрація права власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 відбулася на підставі оригіналу свідоцтва про право власності, а не його дублікату, виданого за заявою ОСОБА_3 .

Саме право власності ОСОБА_3 на Ѕ частку даної квартири було зареєстроване на підставі дубліката свідоцтва про право власності від 12.09.1997 року.

Крім того суд зауважує, що скасування органом місцевого самоврядування свого ж рішення про видачу дубліката свідоцтва про право власності на майно, не є підставою для скасування правовстановлюючого документа – самого свідоцтва про право власності на майно.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №  910/15058/18 (ЄДРСРУ № 87056347) досліджував питання щодо правової можливості скасування органами місцевого самоврядування своїх рішень.

В силу положень ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі статтею 151-2 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

В абзаці 3 пункту 3 цього Рішення  зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що   передбачені Конституцією   та законами.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У вказаному рішенні також зазначено, що зі змісту частини другої ст. 144 Конституції України та частини десятої ст. 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи наведене рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009, суди дійшли висновку, що оскільки орган місцевого самоврядування в цілому наділений правом скасовувати свої раніше прийняті акти індивідуального характеру в односторонньому порядку, окрім випадку коли такі рішення були виконані.

У постановах від 20.09.2018 у справі №521/17710/15-а, від 22.01.2019 у справі №371/957/16-а, від 13.03.2019 у справі №542/1197/15-а Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Водночас свідоцтво про право власності на майно, видане 12.09.1997 про право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по Ѕ часток кожного на спірну квартиру є чинним, недійсним не визнавалося, в частині визначення часток співвласників також не оспорювався, зокрема, самим ОСОБА_3 , який отримав дублікат свідоцтва про право власності на підставі рішення виконкому Калинівської міської ради від 23.01.2008 року №11 та зареєстрував своє право саме на Ѕ частку квартири, а не в цілому.

В свою чергу, представник позивача ОСОБА_10 , надаючи пояснення по суті спору просила задовольнити її позовні вимоги з підстав, що приватизація спірної квартири була здійснена на одну особу – ОСОБА_3 , що підтверджується наказом №165 від 12.09.1997, проведеною реєстрацією БТІ виключно за ОСОБА_3 , а внесення змін до свідоцтва про право власності в частині дописок розміру часток співвласників є незаконним, що виходить за межі повноважень Калинівської міської ради, а також що такі дописки в оригінал свідоцтва були внесені на підставі дублікату свідоцтва, від 23.01.2008, яке скасоване.

Тобто представником позивача фактично наведені нові підстави позову, які не були викладені у позовній заяві, у непередбачений процесуальним законодавством спосіб , що порушує баланс процесуальної рівності сторін у цій справі та ставить під сумнів принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства. Оскільки законодавець унормував застереження щодо можливості зміни предмета або підстав позову на певній стадії судового процесу ( у даному випадку на стадії підготовчого судового засідання) у визначеному законом порядку – шляхом подання письмової заяви, що передбачає можливість протилежної сторони надати свої аргументи, заперечення та докази. Також такі пояснення представника позивача не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки вони прямо порушують вимоги ст. 13 ЦПК України щодо меж розгляду судом позовних вимог.

Вказані доводи не є по своїй суті поясненнями , які доповнюють підстави позову, а є фактично новими підставами позову, зокрема, оспорюється таким чином саме право ОСОБА_2 на приватизацію спірної квартири та чинності свідоцтва про право власності від 12.09.1997 року.

Однак, як уже було встановлено, таких підстав у позовній заяві позивач не зазначав, а тому суд керуючись ст. 13 ЦПК України не має права вийти за межі позовних вимог і надавати оцінку таким доводам на предмет їх обґрунтованості.

Крім того, представник позивача у своїх доводах посилалася на докази, які не були предметом дослідження суду, у прийняті яких позивачу було відмовлено ухвалою від 13.10.2021 з процесуальних підстав, а саме копії довідки КП «ВООБТІ» від 30.10.2014.

Доводи ж що зміни в оригінал свідоцтва в частині розміру часток ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були внесені на підставі дублікату цього ж свідоцтва, не підтверджені ні матеріалами справи, та не мають під собою будь-якого нормативного та логічного обґрунтування.

Також суд звертає увагу на те, що позивач просила скасувати державну реєстрацію права власності, а саме запис про право власності 18187363 від 15.12.2016 вчинений державним реєстратором Горденко О.В.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16.01.2020 р., законодавець змінив  ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , виклавши її наступним чином: «У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону».

Із зазначеного вбачається, що законодавець виключив з конструкції статті можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, у зв`язку з чим задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормою воно не передбачене, а реєстратор, у свою чергу, отримуючи судове рішення про скасування запису, не зможе його виконати. Більше того, структурна побудова Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачає випадки, коли запис (наприклад, про іпотеку) залишається, але при необхідності провести певні зміни (наприклад, зміну іпотекодержателя) здійснюється реєстраційна дія на підставі рішення державного реєстратора (без внесення нового чи зміни номера запису).

Саме до таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 р. у справі №352/1021/19 та від 03.09.2020 р. у справі №914/1201/19, де суди зазначили, що починаючи з 16.01.2020 р. скасування запису про проведену державну реєстрацію права не може привести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі.

В контексті зазначеного у постанові Касаційного господарського суду від 28.10.2020 р. у справі №910/10963/19, суд зазначив: «Виконанню підлягають виключно судові рішення:1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З підстав, що позовні вимоги недоведені та необґрунтовані, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України,  судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2 цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати - на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Види та порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу врегульовано ст. 137 ЦПК України.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених судових витрат у вигляді правничої допомоги представником ОСОБА_2 - адвокатом Коцурак Т.Ю., до відзиву було додано детальний опис робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги від 01.07.2021, відповідно до якого розмір витрат на правову допомогу склав 4000,00 грн, а також квитанція №2, відповідно до якої на виконання умов договору сплачено ОСОБА_2 адвокату витрати 4000,00 грн.

Як вбачається з детального опису робіт та наданих послуг, до нього адвокатом Коцурак Т.Ю. включено такий вид послуги як участь в судових засіданнях, вартість якої 500 грн.

Однак адвокат Коцурак Т.Ю. жодного разу участі в судових засіданнях у цій справі не брала, а тому вимоги відповідачки про відшкодування витрат на правову допомогу підлягають до часткового задоволення на суму 3500 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 7, 10, 76, 141, 244-245 ЦПК України, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області та ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3500 гривень (три тисячі п`ятсот гривень)витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач: Калинівська міська рада (Вінницька область, місто Калинівка, вулиця Нестерчука,47, ЄДРПОУ 04326106);

відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя С.В. Ставнійчук