2-78/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2010 року

Світловодський міськрайсуд Кіровоградської області в

складі:

головуючого судді Широкоряд Р.В. при секретарі Рудській В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Світловодську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства «Кассіопея», Світловодської міської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПАТ „УкрСиббанк”, - про: Визнання недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно (9/20 частин приміщення магазину); Визнання недійсним з моменту укладання договору купівлі продажу частин приміщення; Визнання права власності на 9/20 частин приміщення; відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до суду 08.01.2008 року із позовом та просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу частини приміщення магазину в сумі 36300 гривень, інфляційні збитки, 3% річних та 5000 гривень моральної шкоди.

Під час судового розгляду змінив та доповнив позовні вимоги, пред’явивши позов також до ОСОБА_4, КП „Кассіопея”, Світловодської міської державної нотаріальної контори, та просить суд

постановити рішення, яким:

Визнати недійсного реєстрацію прав на нерухоме майно, 9/20 частин приміщення магазину ио вул.Лівобережній,7 е.м.т.Власівка м.Світловодська згідно договору купівлі продажу від 06 серпня 2004 року, яка здійснена Світловодським КП «Кассіопея» ;

Визнати недійсним з моменту укладання договору купівлі продажу від 04.02.2008 року 9/20 частин приміщення магазину по вулЛівобережній,? с.м.т.Власівка м.Світловодська;

Визнати за ОСОБА_1, права власності на 9/20 частин приміщення, магазину по вул.Лівобережній,7 е.м.т.Власівка м.Світловодська, відповідно до п.5.8. договору купівлі продажу від 06 серпня 2004 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, 5000 гривень моральної шкоди.

Свій позов позивач мотивує наступними обставинами:

06.08.2004року, він уклав з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі продажу 9/20 частини приміщення магазину по вул. Лівобережній, 7 смт.Власівка м. Світловодська.

Відповідно до умов Даного договору, продаж було вчинено за 102400 грн., з яких 63600 грн., відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сплатили до підписання договору, а решту суми, 38300 гривень, які є еквівалентом 7300 доларів США, повинні були сплатити до 01 січня 2005 року. Відповідно до пункту 5.8 зазначеного договору право власності на частину магазину у покупців виникає з моменту державної реєстрації за умови проведення повного розрахунку.

Відповідачі, умов договору купівлі продажу не виконали, не сплатили решту грошових коштів, тому позивач був вимушений звернутися до суду про стягнення недоплаченої суми грошового зобов’язання..

Ухвалою суду від 15.01.2008 року був накладений арешт в порядку забезпечення позову, на 9/20 частин будівлі, що належала позивачеві.

Під час розгляду справи, позивачеві стало відомо, що 9/20 частин будівлі була продана відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідачу у справі ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Світловодської нотаріальної контори ОСОБА_7

У договорі, зокрема зазначено, що відчужувана частина будівлі належить продавцям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 06.08.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого Світловодським КП «Кассіопея» 22.10.2007 року.

Після чого, ОСОБА_4, будучи вже власником зазначеного приміщення в цілому, відповідно договору купівлі продажу, від 06.02.2008 року, продав зазначене приміщення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частинах.

Позивач вважає, що оскільки право власності за договором купівлі-продажу від 06.08.2004 року виникає за умови проведення повного розрахунку, а розрахунок з ним не було проведено то КП «Кассіопея» повинно було відмовити відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у реєстрації прав на нерухоме майно, а державний нотаріус при посвідченні договору повинен був також пересвідчитись у достовірності права власності продавців на відчужуване майно та відмовити в посвідченні правочину.

На підставі цього просить визнати недійсною реєстрацію прав на нерухоме майно та недійсним договір купівлі-продажу від 04.02.2008 року та визнати за ним право власності на 9/20 частини приміщення магазину по вул.. Лівобережній, 7 смт. Власівка відповідно до п.5.8 договору купівлі-продажу від 06 серпня 2004 року, та стягнути з ОСОБА_3, та ОСОБА_2, моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Ухвалою суду від 12.11.2008 року, позов в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заборгованості за договором купівлі-продажу частини приміщення магазину в сумі 36300 гривень, інфляційних збитків, та 3% річних за заявою позивача залишено без розгляду.

Судом притягнуто в якості другого відповідача, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Володимирівну.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала.

Представник відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_4, позов не визнала, суду пояснила, що між ОСОБА_1, та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю відбувся розрахунок за договором псупівлі-продажу від 06.08.2004 року, а оскільки між ними були дружні стосунки, то відповідно вони не вимагали розписок про отримання коштів за договором купівлі-продажу від 06.08.2004 року. Вважає, що як власник ОСОБА_2 мав право відчужувати належне йому нерухоме майно.

ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась 12.02.2008 року надала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її присутності, повідомила суд, що нею, в листопаді 2007 року, була видана довіреність на ім’я ОСОБА_2 на право розпорядження будівлею магазину, позов визнає в повному обсязі.(т.1 а.с.30, т.2 а.с.32)

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, в судове засіданні не з’явились, надали до суду заяви, в яких просять суд розглянути справу в їх відсутність, позов не визнають.(т.2 а.с.26-27).

Відповідач ОСОБА_9 підприємство «Кассіопея» до зали судового засідання не з’явився, просив справу розглядати без участі представника надав до суду заяву в якій повідомив суд, що 23 липня 2007 року до КЕ «Кассіопея» від ОСОБА_4 надійшла заява про проведення технічної інвентаризації приміщення бару за адресою смт. Власівка вул. Лівобережна 7, яка йому була необхідна для видачі витягу з Реєстру прав на нерухоме майно для оформлення іпотеки. Для цього заявником були надані правовстановлюючі документи, а саме договір дарування від 31.08.2001 року та договір купівлі-продажу частини приміщення магазину віл

06.08.2004року, в пункті 2.1. якого було зазначено, що решту суми 38800 грн., які є еквівалентом 7300І доларів США покупці зобов’язуються сплатити продавцю в строк до 01.01.2005 року. Після оформлення документів з технічної інвентаризації їх було передано до технічного відділу для проведення Державної реєстрації та видано витяги 22.10.2007 року та 04.02.2008 року. І Із КП «Кассіопея» зв’язувались представники банків Укрсіббанк та Прокредитбанк, в яких готувалися документи для оформлення іпотеки. І В реєстрі обтяжень нерухомого майна, зазначене майно під арештом не перебувало. І

Представник відповідача ОСОБА_10 міської державної нотаріальної контори в судовому засідани пояснила, що дійсно нею 04 лютого 2008 року посвідчувався договір купівлі-продажу частини приміщенні укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені якої ділі ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Правовстановлюючимі документами, які посвідчували право власності на відчужуване майно є договір купівлі-продажу вія

06.08.2004року посвідчений приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального окруїі ОСОБА_8 та зареєстрованого Свїтловодськ>ш-|?П «Кассіопея» 22.10.2007 року. Щодо остаточногі розрахунку за договором від 06.08.2004 року пояснила, що за усним повідомленням їй стало відомо, що розрахунок за договором був проведений, а тому у нотаріуса не виникло сумнівів щодо права власності на майно. Той факт, що на час укладання договору майно перебувало під арештом на підставі ухвали Світловодського міськрайонного суду не було відомо, оскільки зазначена інформація надійшла вже після укладання договору купівлі-продажу.

Під час судового розгляду, з’ясувались обставини, а саме, що відповідачами ОСОБА_5, та ОСОБА_6, 26.02.2008 року, було укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідченого державними нотаріусом ОСОБА_7, відповідно до якого, іпотекодавці (ОСОБА_6), передали в іпотеку АКІБ „Уксіббанк” який пізніше, був перейменовано в Публічне акціонерне товариство „Укрсіббанк”, ціле приміщення по вул. Лівобережній, 7 в селищі Власівна м.Світловодська, та яке належить іпотекодавцям на праві власності на підставі Договору купівлі продажу від 06 лютого 2008 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_7

Судом в якості другого відповідача було залучено «УкрСіббанк».

Представник ПАТ «УкрСіббанк», в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що оспорюваний позивачем договір купівлі продажу відповідає всім вимогам, встановленим в ст.203 ЦК України, тому не може бути визнаний недійсним.

ОСОБА_5, та ОСОБА_6, є законними власниками нерухомого майна, яке є предметом спору.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

В судовому засіданні встановлено, що 06.08.2004 року, ОСОБА_1, уклав з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі продажу 9/20 частини приміщення магазину по вул. Лівобережній, 7 смт.Власівка м. Світловодська з розстроченням платежу.

Відповідно до умов Даного договору, продаж було вчинено за 102400 грн., з яких 63600 грн., відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сплатили до підписання договору, а решту суми, 38300 гривень, які є еквівалентом 7300 доларів США, повинні були сплатити до 01 січня 2005 року.

Відповідно до пункту 5.8 зазначеного договору право власності на частину магазину у покупців виникає з моменту державної реєстрації за умови проведення повного розрахунку.

Також судом встановлено, що 9/20 частин будівлі була продана ОСОБА_2, який також діяв за дорученням ОСОБА_3, відповідачу у справі ОСОБА_4 згідно договору купівлі- продажу від 04.02.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Світловодської нотаріальної контори ОСОБА_7

Після чого, ОСОБА_4, будучи вже власником зазначеного приміщення в цілому, відповідно договору купівлі продажу, від 06.02.2008 року, продав зазначене приміщення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частинах.

Після чого, ОСОБА_5, та ОСОБА_6, 26.02.2008 року, було укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідченого державними нотаріусом ОСОБА_7, відповідно до якого, іпотекодавці (ОСОБА_6), передали в іпотеку АКІБ „Уксіббанк” який пізніше, був перейменовано в Публічне акціонерне товариство „Укрсіббанк”, ціле приміщення по вул. Лівобережній, 7 в селищі Власівка м.Світловодська, та яке належить іпотекодавцям на праві власності на підставі Договору купівлі продажу від 06 лютого 2008 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_7

Відповідно до матеріалів справи, позивач, звернувся до суду 08.01.2008 року із позовом.

Відповідач, ОСОБА_2, отримав копію позовної заяви 21.01.2008 року (а.с.13).

Після чого, спірне майно, відповідачами, було відчужено 04.02.2008 року, 06.02.2008 та 26.02.2008 року. Судом встановлено, що Державну реєстрацію відчуженого майна за ОСОБА_2, та ОСОБА_3, було здійснено відповідачем КП «Кассіопея», за заявою ОСОБА_4, який не був стороною правочину по купівлі-продажу спірного майна.

Відповідно інформації Світловодського комунального міжміського бюро технічної інвентаризації, право власності на 9/20 частин спірного приміщення зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого ОСОБА_11 від 31.08.2001 року за реєстром № 1-1050.

По перше, на розсуд суду поставлено питання, щодо виконання умов договору купівлі-продажу від

06.08.2004року 9/20 частин приміщення магазину по вул. Лівобережній, 7 смт.Власівка м.Світловодська., а саме фактичного проведення остаточного розрахунку між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Представник відповідача, заперечуючи позовні вимоги позивача, стверджує, що розрахунки сторонами були проведені в повному обсязі, а лише не підтверджені документально. В судовому засіданні визнала, що факт передачі остаточної суми грошових коштів за приміщення, відповідно до умов Договору, не доведено. Відповідно до ч.З ст.208 ЦК України, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, я встановлена законом не має наслідком його недійсність.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин мо доводитися письмовими доказами, засобами аудіо - , відеозапису, та іншими доказами, але не мож ґрунтуватися на свідченнях свідків.

В судовому засіданні відповідачем не надано суду доказів, які б підтвердили факт сплати позивачеві ре грошових коштів, зазначених в договорі.

Тому, суд вважає, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, який також діяв від іме ОСОБА_3, не виплатив позивачеві 38300 гривень, які є еквівалентом 7300 доларів США, та які повин були сплачені до 01 січня 2005 року.

Відповідно до пункту 5.8 Договору, право власності на частину магазину у покупців виникає моменту державної реєстрації за умови проведення повного розрахунку.

Відповідно до ст.203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.І ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

4.3зазначеної статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.І ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.4ст.334 ЦК України, передбачено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Судом встановлено, що відповідачем, умови договору не були виконані.

Таким чином, судом із достовірністю встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, та ОСОБА_3, не м правових підстав для звернення до державного реєстратора, щодо Державної реєстрації 9/20 час приміщення за собою.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені закон зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконні набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що ОСОБА_2, та ОСОБА_3, неправомірно набули власність на спірне нерухо майно, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно а саме 9/20 частини приміщення магаз по вул. Лівобережній,7 в селищі Власівка м. Світловодська, здійснену Світловодським КП «Кассіопея» договір купівлі-продажу частини приміщення по вул. Лівобережній, 7 в смт.Власівка м.Світловодська від лютого 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Світловодської міської державної нотаріаль контори ОСОБА_7, - необхідно визнати недійсними.

Таким чином суд вважає, що належним власником майна, а саме 9/20 частини приміщення, розташовано за адресою смт Власівка по вул. Лівобережній, 7 в місті Світловодську є ОСОБА_1, відповідно умов п. 5.8 договору купівлі продажу від 06 серпня 2004 року.

З приводу причин та умов, відповідно до яких стало можливим настання зазначених наслідків, а с перепродаж спірного майна під час розгляду справи в суді; розпорядження спірним майном під знаходження його під арештом відповідно до ухвали суду^відповірно посвідчення правочинів Держави

нотаріусом та проведення Державної реєстрації зазначеного майна за новими власниками, суд приходить до наступного:

Суд вважає, що нотаріус, в порушення вимог законодавства, належним чином не перевірив належність відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, спірного майна, не впевнився в виконанні сторонами умов договору купівлі-продажу, відповідно до вимог ЦК України, а саме ч.З ст.208 ЦК України, тобто не отримав

від сторін належних доказів проведення розрахунків.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що в м.Світловодську та Світловодському районі, в порушення вимог 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, на час виникнення спору було зареєстровано два реєструючи органа, якими проводилась реєстрація

нерухомого майна одночасно.

При чому, Світловодське КМБТІ, не має доступу до Державного реєстру обтяжень правочинів заборони та арешту майна.

КП «Кассіопея» має такий доступ.

На час виконання ухвали Світловодського міськрайсуду від 15.01.2008 року про арешт спірного майна, відділ ДВС також не мав доступу до даного реєстру, тому зазначені ухвали в порядку виконання рішень направлялись безпосередньо до державних органів, що проводять відповідну реєстрацію.

Про зазначені обставини достовірно було відомо як ОСОБА_2, так Державному нотаріусу та КП «Кассіопея».

З невідомих суду причин, ухвала суду про арешт спірного майна, була виконана лише

29.02.200® року.

Відповідно до встановленого тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, порядку, відповідач КП «Кассіопея», повинен був установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевірити угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені;

Та відповідне до п. 3.3. Зазначеного тимчасового положення відмовити у реєстрації прав на нерухоме майно, так як об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване;

Всупереч вимогам зазначеної норми відповідач КП «Кассіопея» не перевірив даних обставин та прийняв рішення про реєстрацію права власності на майно, а саме 9/20 частки приміщення, розташованого в с.м.т.Власівка по вул. Лівобережній, 7 за заявою особи, яка не мала ніякого відношення до даного майна а саме ОСОБА_4, за наявності реєстрації прав на дане майно на іншу особу, а саме, що це майно було зареєстроване за ОСОБА_1, та за відсутності письмової заяви продавця за договором купівлі-продажу від 06.08.2004 року ОСОБА_1 згідно якого проводилась реєстрація, про проведення повного розрахунку за договором, що є умовою, за якою виникає право власності на нерухоме майно.

Посилання відповідачів на той факт, що в реєстрі обтяжень нерухомого майна спірне майно не значиться, а тому вони мали право проводити відповідні процесуальні дії, за даних обставин справи не відповідають дійсності, є надуманими і як на думку суду поставлені з метою зняти із себе відповідальність.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено та доведено неправомірні дії з боку ОСОБА_2, відповідачів, КП «Кассіопея» та Державної нотаріальної контори.

Обговорюючи питання з приводу доведеності вини з боку відповідача, ОСОБА_3, та солідарного грошового зобов’язання з ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог необхідно відмовити за недоведеністю, так, як в судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_3, приймала будь які дії з реалізації спірного майна, достовірно знаючи, що остаточний розрахунок за майно не проведено. Відповідач ОСОБА_2, діяв за довіреністю ОСОБА_3 на свій розсуд.

Шлюб між ними було розірвано 08 листопада 2006 року. ОСОБА_2, та ОСОБА_3, проживають окремо в різних містах.

З приводу заперечень представника відповідачів, щодо неможливості задоволення позовних вимог позивача з тих підстав, що позивач не поставив перед судом питання, щодо інших правочинів, де відповідачі були добросовісними набувачами, суд вважає зазначені заперечення такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі док сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Таким чином, суд вважає, що позивач не зобов’язаний ставити в судовому засіданні питання, щодо визн недійсним наступних правочинів, які відбулись за участю інших осіб, які не були учасниками первинного

правочину.

Позивач може вимагати повернення йому майна в порядку ст.387-388 ЦК України.

Відповідно до вимог процесуального законодавства, суд притягнув до участі в справі всіх зацікавлених осі

В судовому засіданні позивач не ставив питання про повернення йому його майна в натурі.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд поновлює порушені права позивача та встановлює прав наслідки, які існували на час укладання договору купівлі продажу 9/20 частини приміщення магазину вул. Лівобережній, 7 смт.Власівка м.Світловодська, 06.08.2004 року, між ОСОБА_1 з ОСОБА_3 Т, та ОСОБА_2

Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди з відповідачів, суд виходить до висновку, що в частині позовних вимог, позов підлягає задоволенню.

Як вбачається з обставин встановлених в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2, завідомо знаю що він не набув права власності на нерухоме майно за договором від 06.08.2004 року звернувся до «Кассіопея», де було проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно та вчинив правочин, за я неправомірно розпорядився зазначеним майном, чим порушив законні права та інтереси влас ОСОБА_1

Суд вважає, що за даних обставин, позивачеві безумовно було завдано моральних страждань.

Компенсація моральної шкоди, 5000 гривень, є достатньою та відповідає розміру завданим моральн стражданням позивача.

Тому з ОСОБА_2, необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 ОСОБА_11 5000 гривень моральної шкоди.

Також з ОСОБА_2, необхідно стягнути на користь позивача 30 гривень за сплачені витрати інформаційно-технічне забезпечення.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за недоведеністю.

Також з ОСОБА_2, необхідно стягнути в прибуток бюджету м.Світловодська 8,50 гривень судово збору.

На підставі ст.ст.П,23,203,208,215,216,236,317,328,334,386,388,640,1167 ЦК України, «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, п. 61 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року, Договором купівлі-продажу частини приміщення магазину і розстрочення платежу від 06.08.2004 року, керуючись ст.ст. 10,11,209,213-218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсною державну реєстрацію права власності на нерухоме майно а саме 9/20 част приміщення магазину по вул. Лівобережній,7 в селищі ; Власівка м.Світловодська здійснено

Світловодським КП «Кассіопея» згідно договору купівлі-продажу від 06 серпня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу ОСОБА_8.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу частини приміщення по вул. Лівобережній, 7 в смт.Власівка м.Світловодська від 4 лютого 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Світловодської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_7

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 9/20 приміщення по вул. Лівобережній, 7 в селищі Власівка міста Світловодська відповідно до п. 5.8 договору купівлі продажу від 06 серпня 2004

року.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 5000 гривень моральної шкоди та 30 гривень за сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в прибуток бюджету м.Світловодська 8,50 гривень судового збору.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду, може бути подана протягом десяти днів з дня його

проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.

Суддя: Р.В. Широкоряд

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

м. Світловодськ, вул. Приморська, 48, 27501, (05236) 2-25-94