УХВАЛА

12 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/1248/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський електромеханічний завод"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022

у складі колегії суддів: Грека Б.М. (головуючий), Панталієнка В.О., Полякова Б.М.,

у справі за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

до Акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа за заявою Акціонерного товариства "Сбербанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк", до Акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" про визнання банкрутом.

07.07.2022 ухвалою Господарського суду Черкаської області, серед іншого: Пункт 20. Заяву Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" від 19 листопада 2021 року № б/н задовольнити частково.

Пункт 21. Визнати додаткові кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів до боржника в розмірі:

- 589 грн 30 коп. (перша черга погашення);

- 9 546 631 грн 06 коп. (четверта черга погашення).

У решті додаткові кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в розмірі 64 010 417,09 грн - відхилити.

Відмову Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" від частини забезпечення, а саме від застави за договором застави № 4, укладеним 29 квітня 2013 року між АТ "Сбербанк" та Акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод", за яким предметом застави є право вимоги на отримання грошової виручки за поставлені товари, заставною вартістю в розмірі 50 000 000 грн - прийняти.

Вимоги Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" до боржника в розмірі 50 000 000 грн, що складаються з частини простроченої заборгованості за тілом (сумою) кредиту за договором про відкриття кредитної лінії № 76-В/13/35/ЮО/КЛ в розмірі 42 878 468 грн 45 коп. та інфляційних втрат за невиконання боржником зобов`язання з повернення тіла (суми) кредиту за договором про відкриття кредитної лінії № 76-В/13/35/ЮО/КЛ в розмірі 7 121 531 грн 55 коп. та визнані ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року є такими, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів (четверта черга погашення).

Вимоги Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" до боржника в розмірі 169 328 988 грн 65 коп., що визнані ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року як забезпечені, є такими, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо.

Решта кредиторських вимог Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" до боржника, що визнані ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року, підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до встановленої в ухвалі черговості.

08.11.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.07.2022 у справі № 925/1248/21 змінено. Викладено пункт 20 та абзац 1 пункту 21 резолютивної частини ухвали Господарського суду Черкаської області від 07.07.2022 у справі № 925/1248/21 в такій редакції:

"20. Заяву Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" від 19 листопада 2021 року № б/н задовольнити.

21. Визнати додаткові кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів до боржника в розмірі:

- 4 540 грн (перша черга погашення);

- 53 521 921 грн 93 коп. (четверта черга погашення);

- 10 488 495 грн 16 коп. (шоста черга погашення)".

Абзац 2 пункту 21 резолютивної частини ухвали Черкаської області від 07.07.2022 у справі № 925/1248/21 виключено.

У решті ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.07.2022 у справі № 925/1248/21 залишено без зміни.

16.12.2022 ТОВ "Смілянський електромеханічний завод" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 925/1248/21 та направити справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

При цьому, 21.12.2022 суддею Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Пєсковим В.Г. подано заяву про самовідвід у розгляді справи № 925/1248/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" у порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 заяву судді Пєскова В.Г. б/н від 21.12.2022 про самовідвід у розгляді справи № 925/1248/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" за вх. № 6446/2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 задоволено.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/1248/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський С.В., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 23.12.2022.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, визначених пунктами 1, 3 та 4 частини 2 статті 287, частини 3 статті 310 ГПК України.

Визначивши підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що апеляційним судом при винесенні оскаржуваного судового рішення допущено неправильне застосування матеріального права, а саме статей 39, 45, 47 Кодексу України з питань банкрутства без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 25.05.2018 у справі №910/1238/17, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Проте, як зазначалося вище у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.

Суд звертає увагу скаржника на те, що зазначення у скарзі загальної вказівки на те, що касаційна скарга подається на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України без належного обґрунтування обраної підстави касаційного оскарження, недостатньо для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.

Скаржник також вважає наявність випадків, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме частини 3 статті 310 цього Кодексу, проте не конкретизує порушення пунктів зазначеної статті.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК України та їх змістовне обґрунтування.

Так, у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому слід враховувати, що за приписами частини другої статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

До того ж, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

У касаційній скарзі всупереч приписам частини третьої статті 310 ГПК України не наведено обґрунтування підстав для скасування судового рішення у разі порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є можливим лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент подання касаційної скарги, ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі заяви з грошовими вимогами), за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору становила 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 становив 2 270 грн.

Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022, прийняту за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Черкаської області від 07.07.2022 у справі №925/1248/21 в частині розгляду кредиторських вимог акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", заявленими у дану справу про банкрутство у 2021 році, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 9080,00 грн. (2270 * 2 * 200%).

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником сплачено судовий збір у розмірі 4540,00грн. Таким чином недоплачена сума судового збору становить 4540,00 грн.

Отже, подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми.

Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

З огляду на таке, касаційна скарга ТОВ "Смілянський електромеханічний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 у справі №925/1248/21 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків касаційної скарги, а саме - надати суду оригінал документа, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 4540, 00 грн., надати письмові пояснення в якому обґрунтувати підстави касаційного оскарження, а саме (1) чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин у яких цей висновок відсутній, (2) зазначити в чому саме полягало неправильне застосування цієї норми права судами попередніх інстанцій у даній справі, (3) обґрунтувати необхідність формування касаційним судом висновку щодо застосування цієї норми для правильного вирішення саме тієї справи, у якій подано касаційну скаргу.

При цьому слід враховувати, що такі пояснення касатора за змістом мають лише конкретизувати підстави касаційного оскарження в межах раніше наведених доводів касаційної скарги, позаяк доповнення або зміна касаційної скарги згідно з приписами частини першої статті 298 ГПК України допускаються виключно протягом строку на касаційне оскарження.

Копії цих пояснень належить надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому для надіслання копій касаційної скарги.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення або неповне (неналежне) усунення зазначених недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291 Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Смілянський електромеханічний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 у справі №925/1248/21 залишити без руху.

2. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Васьковський