Справа № 192/1775/22

Провадження № 1-в/192/2/23

Ухвала

іменем України

10 січня 2023 року

Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,

представника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№ 21)» ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області заяву засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку, на даний час відбуває покарання у Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)», засудженого:

29 травня 2018 року вироком Волноваського районного суду Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки,

11 жовтня 2018 року вироком Волноваського районного суду Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України суд частково приєднав до призначеного покарання не відбуту частину покарання за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 29 травня 2018 року та остаточно призначив до відбуття 5 (п`ять) років позбавлення волі;

початок строку відбування покарання: 08 червня 2018 року,

кінець строку відбування покарання: 08 червня 2023 року

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, просить застосувати до нього ст. 81 КК України, оскільки йому було відмовлено комісією СВК № 21, зазначає, що має три заохочення, одне стягнення, яке погашене, працював у промисловій зоні, на теперішній час є старшим днювальним у відділенні.

У судовому засіданні клопотання підтримав, на обґрунтування клопотання пояснив, що хоче звільнитись через стан здоров`я, більшу частину покарання відбув, вину визнав, виправився.

Представник ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» проти умовно-дострокового звільнення засудженого заперечувала, вважає, що засуджений став на шлях виправлення, проте не довів свого виправлення.

Прокурор також проти задоволення клопотання заперечував, вважає, що засуджений не довів свого виправлення, до нього не доцільно застосовувати умовно-дострокове звільнення.

Суд, заслухавши засудженого, представника ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)», прокурора, дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, вважає, що заява засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на теперішній час відбуває покарання у Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)». Початок строку відбування покарання: 08.06.2018, кінець строку відбування покарання: 08.06.2023.

Був засуджений:

02.09.2005 Пролетарським районним судом м. Донецька за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі; 11.12.2007 звільнився умовно-достроково на невідбутий термін 2 роки 5 місяців 1 день;

23.01.2009 Волноваським районним судом Донецької області за ч. 4 ст. 296 КК України до 4 років позбавлення волі; 30.01.2012 звільнився умовно-достроково на невідбутий термін 10 місяців 2 дні;

25.07.2013 Куйбишевським районним судом міста Донецька за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, за ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 21.10.2016 звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 5 місяців 5 днів позбавлення волі;

29 травня 2018 року Волноваським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

11 жовтня 2018 року вироком Волноваського районного суду Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України суд частково приєднав до призначеного покарання не відбуту частину покарання за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 29 травня 2018 року та остаточно призначив до відбуття 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На час звернення до суду із заявою про умовно-дострокове звільнення засуджений відбув більше 2/3 строку покарання.

Суд зазначає, що за правилами, встановленими п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку та ставлення до праці за весь час відбування покарання, у тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.

Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.

Так, за період відбування покарання засуджений має три заохочення, та нього було застосоване одне стягнення, яке натепер є погашеним.

Відповідно до характеристики, складеної у грудні 2022 року, в установах виконання покарань знаходиться з 11.06.2018. За період перебування у Маріупольському слідчому ізоляторі характеризувався посередньо, порушень режиму утримання не допускав, стягнень та заохочень не мав.

У Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)» знаходиться з 14 лютого 2019 року. Працевлаштований старшим днювальним відділення СПС № 11. До праці ставиться добре.

Відповідно до характеристики на засудженого, складеної у грудні 2022 року, за час відбування покарання характеризується задовільно, допустив одне порушення режиму утримання, за що мав одне стягнення, погашене за плином часу. Три рази отримував заохочення для стимулювання правослухняної поведінки. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Утримує у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд. Приділяє увагу необхідності дбайливого ставлення до майна установи та предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду, використання їх тільки за призначенням. Приймає участь у виконанні робіт із благоустрою установи. Дотримується вимог пожежної безпеки і безпеки праці під контролем адміністрації. Засуджений бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Освіта», навчається у Привільнянській СЗШ при установі, бере участь у роботі самодіяльних організацій, проявляє соціально-корисну активність в організації їх роботи, входить до складу ради колективу засуджених, підтримує зв`язки з рідними.

Разом з тим засуджений до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість.

Відповідно до характеристики, наданої засудженому Державною установою «Солонянська виправна колонія № 21» у лютому 2020 року (а.о.с. 36), він характеризувався посередньо, у взаємовідносинах з іншими засудженими був конфліктним, не завжди дотримувався правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, не приділяв уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи та предметів, якими користувався при виконанні дорученої роботи, здійсненню за ними належного догляду, використанню їх тільки за призначенням, до виконання передбачених законом вимог персоналу ставився не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, безвідповідально ставився до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачав суспільної необхідності у їх виконанні. Не брав особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, у реалізації програм диференційованого виховного впливу, не прагнув до підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок, не брав участь у роботі самодіяльних організацій, не проявляв соціально-корисну активність в організації їх роботи.

Згідно з характеристикою, складеною у грудні 2020 року, засуджений характеризувався задовільно, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставився не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, не брав участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу, не прагнув до підвищення наявного загальноосвітнього рівня (а.о.с. 40).

Згідно з характеристикою, складеною у листопаді 2021 року, засуджений також характеризувався задовільно, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставився не завжди сумлінно через особисту неорганізованість (а.о.с. 57).

28 лютого 2020 року комісія ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» відмовила засудженому у переведенні до дільниці соціальної реабілітації (ст. 101 КВК) як такому, який не стає на шлях виправлення (а.о.с. 38).

11 грудня 2020 року комісія виправної установи відмовила засудженому у направленні матеріалів до суду щодо заміни невідбутої частини покарання більш м`яким (ст. 82 КК України), як такому, який не став на шлях виправлення (а.о.с. 42).

05 листопада 2021 року комісія виправної установи відмовила засудженому у направленні матеріалів до суду щодо умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України як такому, який не довів свого виправлення (а.о.с. 59).

Вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_3 , надаючи оцінку його поведінці та ставленню до праці за весь період відбування покарання, суд звертає увагу, що в установах виконання покарань засуджений знаходиться з червня 2018 року, відбув більше ніж 2/3 частини строку покарання.

Відповідно до матеріалів особової справи протягом строку відбування покарання характеризується посередньо або задовільно. Заохочення почав отримувати лише із січня 2021 року, до нього було застосовано лише три заохочення, у лютому, серпні та жовтня 2021 року. У 2022 році заохочень не мав.

Як вбачається із матеріалів особової справи засудженого, суттєві позитивні зміни у його поведінці мають місце лише починаючи з кінця 2020 року. Однак у 2022 році заохочення до нього вже не застосовувались. Тому суд не може зробити висновок, що такі зміни є сталі та незворотні та що засуджений виправився.

Суд враховує, що засуджений не порушує режим утримання, але при цьому суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України неухильне додержання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов`язком засудженого, і виконання даного обов`язку є лише одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.

Саме по собі відбуття двох третин строку покарання засудженим, працевлаштування та навчання, певні позитивні зміни у поведінці засудженого, без врахування поведінки за весь період відбування покарання, не є достатніми підставами для умовно-дострокового звільнення засудженого.

Таким чином, оцінивши у сукупності досліджені докази, суд дійшов висновку, що засуджений не довів свого виправлення сумлінною поведінкою, а тому у задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовляє.

Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.

Суддя ОСОБА_1