КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №22-а-16634/08 Головуючий суддя у суді 1-ї інстанції: Негода А.М.,
Суддя-доповідач: Дурицька О.М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
16 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Дурицької О.М.
суддів: Літвіної Н.М., Маслія В.І,
при секретарі: Леонтовичі М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Ічннської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення разової щорічної грошової допомоги,-
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області - задовольнити частково.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2008 року в частині стягнення з управління праці і соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 недоплаченої разової щорічної допомоги до 5 травня за період 2005-2006 року-скасувати, прийнявши в цій частині нову про відмову в задоволенні позову.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя: Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №22-а-16634/08 Головуючий суддя у суді 1-ї інстанції: Негода А.М.,
Суддя-доповідач: Дурицька О.М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Дурицької О.М.
суддів: Літвіної Н.М., Маслія В.І,
при секретарі: Леонтовичі М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Ічннської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення разової щорічної грошової допомоги,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до УПСЗН Ічнянської РДА про стягнення грошової допомоги в сумі 3153 грн. 18 копійок, вказуючи на те, що являється учасником війни, згідно ст.. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їй до 5 травня щорічно повинні виплачувати разову грошову допомогу у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, однак в порушення вимог даного закону відповідач в 2005 році виплатив 50 гривень, в 2006 році - 50 гривень і в 2007 році 50 гривень, і недоплачена сума допомоги складає 3153 гривень 18 копійок, яку і просить з відповідача.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2008 року - позовні вимоги позивачки задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач, управління праці і соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2008 року скасувати, та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач є ветераном війни-учасником війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34) та Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30), учасникам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зазначені Закони України в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивачі могли отримати грошову допомогу, не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем разова грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 КАС України, без поважних причин, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Що стосується вимог позивача в частині стягнення з відповідача грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік, то судова колегія вважає, що вказана вимога підлягає задоволенню.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам та встановлено інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Проте, пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
За таких обставин рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст.202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області - задовольнити частково.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2008 року в частині стягнення з управління праці і соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 недоплаченої разової щорічної допомоги до 5 травня за період 2005-2006 року-скасувати, прийнявши в цій частині нову про відмову в задоволенні позову.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя: Судді: