ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2627/22 Справа № 207/3400/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача                 ОСОБА_2 ,

суддів                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі                         ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора                 ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників-адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

потерпілого ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12021041780000238 за апеляційною скаргою прокурора Кам`янської окружної прокуратури  ОСОБА_12 (з доповненнями) на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 липня 2022 року щодо  ОСОБА_7  та ОСОБА_8 , -                             

ВСТАНОВИЛА:

цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, працюючого в АТ «ДніпроТяжМаш» землеробом, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з 20.06.2021 року.

З урахуванням положень п. п. б) п. 1) ч. 1, ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_7 строк його попереднього ув`язнення з 20.06.2021 року по 12.07.2022 року (включно), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, враховуючи, що один день позбавлення волі відповідає двом дням обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, - скасовано, звільнено його з-під варти в залі суду.

Ухвалено вважати ОСОБА_7 таким, що відбув призначене йому покарання.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з 20.06.2021 року.

З урахуванням положень п. п. б) п. 1) ч. 1, ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_8 строк його попереднього ув`язнення з 20.06.2021 року по 12.07.2022 року (включно), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, враховуючи, що один день позбавлення волі відповідає двом дням обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою скасовано, звільнено його з-під варти в залі судового засідання.

Ухвалено вважати ОСОБА_8 таким, що відбув призначене йому покарання.

Цивільний позов ОСОБА_11 , - залишено без розгляду.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.06.2021 року на: фрагмент килиму зі слідом низу взуття, упаковано до паперового пакету НПУ; фрагмент підлогового покриття - лінолеуму з плямами нашарування речовини бурого кольору упаковано до паперового пакету НПУ; одяг ОСОБА_7 : спортивні чоловічі штани сірого кольору з жовтими вставками по боках, виготовлені з синтетичного матеріалу (упаковано до паперового конверту НПУ), кросівки чоловічі зелено-чорно-сірого кольору з синтетичної тканини, без шнурків, на верхній частині мається ярлик з написом «М», підошва візуально схожа на гуму зелено-білого кольору (упаковано до паперової коробки); одяг ОСОБА_8 : спортивні штани сірого кольору, светр темно-червоного кольору, резинові тапки червоного кольору, носки сірого кольору (упаковано до паперової коробки); ніж кухонний з дерев`яною рукояткою коричневого кольору.

Вирішено долю судових витрат та речових доказів.

Вказаним вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні наступного.

Приблизно о 16 год. 40 хв. 20.06.2021 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зайшли на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , де проживає раніше їм знайомий ОСОБА_11 , для з`ясування особистих стосунків, та підійшли до вхідних дверей будинку.

В цей час, ОСОБА_11 почув, що в його дворі хтось ходить та відчинив вхідні двері свого будинку, щоб вийти на подвір`я і побачив перед собою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . В ході розмови у них виник конфлікт. Під час раптово виниклої сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин між потерпілим та обвинуваченими, у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник умисел на спричинення потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень.

Після чого, реалізуючи свій прямий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, ОСОБА_8 наніс ОСОБА_11 один удар кулаком лівої руки в лобну частину голови, від якого останній сів на підлогу, спершись спиною на стіну в коридорі будинку.

Продовжуючи свої злочинні дії, діючи умисно, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зайшли в коридор вищевказаного будинку та почали спільно наносити потерпілому ОСОБА_11 по голові, рукам та тулубу множинні удари руками та ногами, завдавши не менше десяти ударів. Після чого, ОСОБА_7 вийшов з будинку у двір домоволодіння, а потерпілий в цей час встав на ноги та виштовхав ОСОБА_8 з коридору свого будинку та зачинив вхідні двері на замок.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , шляхом пошкодження вікна, розташованого зліва від вхідних дверей будинку, за допомогою невстановленого предмету, зовні схожого на палицю, проник до будинку, розташованого за вищевказаною адресою, та тим же предметом в коридорі будинку наніс один удар по голові потерпілому ОСОБА_11 , від якого останній сів на підлогу, спершись спиною на стіну в коридорі будинку. Перебуваючи всередині будинку, ОСОБА_7 , відчинивши вхідні двері впустив в будинок ОСОБА_8 та вони спільно продовжили наносити потерпілому ОСОБА_11 множинні удари ногами, руками та невстановленим предметом, зовні схожим на палицю по голові та рукам потерпілого ОСОБА_11 . Після чого, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перетягли потерпілого ОСОБА_11 з коридору до спальні будинку.

В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 почали наносити множинні удари ногами, руками в область голови, тулубу, кінцівок потерпілого ОСОБА_11 , який сидів на підлозі. Крім того, ОСОБА_8 наніс потерпілому удар по голові невстановленим предметом, зовні схожим на скляну банку, від чого ОСОБА_11 втратив свідомість. Після чого ОСОБА_11 через невеликий проміжок часу прийшов до тями та ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 витягли потерпілого у двір вказаного домоволодіння, де продовжили наносити удари руками, ногами, а також невстановленими предметами по тулубу та голові останнього. Потім ОСОБА_7 за допомогою ножа, який знайшов у дворі домоволодіння потерпілого, наніс ОСОБА_11 два удари в область правої та лівої гомілок, а ОСОБА_8 , в свою чергу, за допомогою невстановленого предмета, зовні схожого на ніж, наніс йому один удар в ліве передпліччя, чим спричинили йому тілесні ушкодження у виді: відкритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з ранами на голові; рани на лівому передпліччі, 2-му пальці лівої кісті, рани на правій та лівій гомілці-кожна в окремості та в сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, як викликавши розлад здоров`я більше 6, але менше 21 дня.

Оцінивши всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинувачених, потерпілого, свідків, дослідивши запропоновані докази, висновки експертиз, перевіривши доводи учасників процесу, з`ясувавши у них, чи всі докази вони подали на підтвердження своїх доводів, суд прийшов до переконання, що жоден з доказів запропонований стороною обвинувачення і перевірений в судовому засіданні, як окремо так і всі в сукупності, не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження вини обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на досудовому розслідуванні за ч. 3 ст. 187 КК України кваліфіковано неправильно та перекваліфікував скоєне на ч. 2 ст. 125 України.

В апеляційній скарзі (з доповненнями):

- прокурор просить вказаний вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Вважає, що зазначений вирок винесено незаконно та необґрунтовано через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених.

На думку прокурора, суд, ухвалюючи вирок, не дав належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_11 , зазначивши, що оцінює їх критично, як надані помститися обвинуваченим через заподіяння йому тілесних пошкоджень, тоді як показання потерпілого, як в ході досудового розслідування, так і в ході судового розгляду кримінального провадження, були послідовними.

Вказує, суд зазначив, що критично оцінює показання неповнолітнього свідка ОСОБА_13 , яка є падчеркою потерпілого ОСОБА_11 та перебуває під його впливом, а також не попереджалась про кримінальну відповідальність. При цьому, суд взяв до уваги показання неповнолітнього свідка ОСОБА_14 , яка також не попереджалась про кримінальну відповідальність, не вмотивувавши при цьому, на думку сторони обвинувачення, чому саме показання свідка ОСОБА_14 приймаються судом до уваги, а показання свідка ОСОБА_13 , - ні. Також, ухвалюючи вирок, суд прийняв до уваги і показання свідка ОСОБА_15 , які на думку суду, спростовують показання, потерпілого ОСОБА_11 , тоді як свідок є бабусею обвинуваченого ОСОБА_7 та є зацікавленою особою.

Крім того, прокурор вважає, що суд залишив поза увагою досліджені в судовому засіданні наступні докази: протокол проведення слідчого експерименту від 27.07.2021 року за участю потерпілого ОСОБА_11 ; протокол пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 21.06.2021 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_16 впізнав ОСОБА_8 , який 20.06.2021 року бив чоловіка на ім`я ОСОБА_17 , після чого виніс з його будинку телевізор і прохав віднести його додому до ОСОБА_7 ; протокол пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 21.06.2021 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_16 впізнав ОСОБА_7 , який 20.06.2021 року бив чоловіка на ім`я ОСОБА_17 , після чого виніс з його будинку телевізор. Вказані матеріали, на думку прокурора, містять факти, які мають суттєве значення при вирішенні питання щодо доведеності вини обвинувачених за пред`явленим у ході досудового розслідування обвинуваченням.

На думку прокурора, оскільки допущені судом порушення є суттєвими та можуть бути виправлені лише при новому судовому розгляді, оскаржуваний вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинувачених та їх захисників, які просили вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора, - залишити без задоволення, потерпілого, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що суд першої інстанції ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не дотримався вказаних вимог закону.

Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, та зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку, у разі визнання особи винуватою, зокрема зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Положеннями ч. 1 ст. 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченій. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Як свідчить зміст оскаржуваного вироку, за результатами судового розгляду обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії обвинувачених на досудовому розслідуванні кваліфіковано неправильно, перекваліфікував їх на ч. 2 ст. 125 України та визнав їх винними за вказаною нормою кримінального закону.

Висновок суду про доведеність вини особи, повинен ґрунтуватися на досліджених з дотриманням вимог закону та детально проаналізованих доказів по справі, належній їх оцінці, як кожного окремо доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення про доведеність вини обвинуваченого в обсязі пред`явленого обвинувачення.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).

Відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що існує невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Так, всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, в мотивувальній частині вироку, суд першої інстанції не сформулював обвинувачення, яке було визнано судом доведеним за результатами судового розгляду, не зазначив докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів та мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, та прийшов до висновку, що за обставинами, які повідомили в судовому засіданні потерпілий, свідки та обвинувачені, а також із поданих сторонами письмових доказів підтверджується те, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Аналіз матеріалів кримінального провадження, протоколу судових засідань та ухваленого судового рішення свідчать про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам чинного законодавства провів судовий розгляд однобічно та неповно, оскільки не дослідив такі обставини, з`ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

В суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_11 пояснив, що він не згоден з вироком суду, та зазначив, що в день події на порозі його дому з`явились обвинувачені, почали його бити, надрізали кінцівки. Вважає, що відносно нього обвинувачені скоїли розбійний напад.

Вказані пояснення потерпілого були послідовними на протязі всього досудового слідства та в суді першої інстанції, підтверджуються і іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на які суд першої інстанції належної уваги не звернув та прийшов до передчасного висновку про необхідність перекваліфікації скоєного з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України. При цьому, суд першої інстанції у вироку не виклав конкретне обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України.

Допущені судом першої інстанції порушення вимог ст. 374 КПК України не можуть бути усунені шляхом зміни вироку, або ухваленням нового вироку апеляційним судом, оскільки відповідно до вироку суду, зокрема його мотивувальної частини, не вбачається які обставини, зокрема який обсяг обвинувачення було встановлено судом першої інстанції за результатами судового розгляду.

Колегія суддів зазначає, що відсутність конкретного формулювання обвинувачення, яке визнано судом першої інстанції доведеним за результатами судового розгляду в оскаржуваному вироку, не зазначення доказів на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів та мотиви зміни обвинувачення, є порушенням прав обвинувачених, які регламентовані ст. 42 КПК України, що в силу положень ст. 412 КПК України також визнається апеляційним судом істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Встановлені порушення, які були допущені судом першої інстанції при ухвалені вироку, з урахуванням положень ст. ст. 2, 7, 9, 409, 412, 415 КПК України, є істотними та такими, що тягнуть за собою скасування даного вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

При цьому, апеляційний суд враховує положення ч. 1 ст. 412 КПК України, відповідно до яких істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Водночас згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другою статті 412 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати загальні засади кримінального провадження, а саме верховенство права.

Відповідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При цьому апеляційний суд також виходить з положень ч. 1 ст. 9 КПК України, з яких вбачається, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.

В той же час, у відповідності до положень ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Тобто, значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, скасовуючи вирок та призначаючи новий судовий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Разом з цим, з огляду на приписи ч. ч. 1, 2 ст. 416 КПК України, після скасування судом апеляційної інстанції вироку, при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Тобто вказана норма закону містить в собі посилання на передбачену діючим КПК України можливість скасування вироку суду першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, що в сукупності з іншими наведеними вище доводами, на думку апеляційного суду, з урахуванням обставин кримінального провадження, є також законною та обґрунтованою підставою для скасування вироку суду та призначення нового розгляду.

Оцінюючи характер виявлених порушень, суд апеляційної інстанції наголошує, що доводи апеляційної скарги прокурора повинні бути враховані під час ухвалення рішення за результатами нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.

При цьому, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та призначення покарання. Тому, під час нового розгляду, суду першої інстанції, неухильно дотримуючись вимог КПК України, необхідно звернути увагу на встановлені під час апеляційного розгляду та зазначені в ухвалі суду факти порушення вимог кримінального процесуального закону, з дотриманням прав учасників кримінального провадження та вимог процесуального закону, належно встановити обставини скоєння (чи не скоєння) злочину, чітко встановити ролі кожного з обвинувачених, мотив та направленість умислу, детально перевірити усі докази по справі, які були надані учасниками судового розгляду, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, співставити їх з наявними у кримінальному провадженні доказами, яким дати належну юридичну оцінку з огляду на їх допустимість, достовірність та достатність, провести судове провадження у відповідності до вимог КПК України та прийняти за його результатами законне і обґрунтоване рішення, яке буде відповідати вимогам закону, та забезпечить неухильне виконання положень ст. ст. 2, 7 КПК України.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок, - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 411-415, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_12 (з доповненнями), - задовольнити.

Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

        ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4