ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1024/23 Справа № 210/1762/21 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року                                                                м.Кривий Ріг

справа № 210/1762/21

провадження № 22-ц/803/1024/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засідання – Євтодій К.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

третя особа – Криворізьке районне управління Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області,

третя особа – Дніпропетровська обласна прокуратура,

третя особа – Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 210/1762/21 за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України, треті особи – Криворізьке районне управління Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровська обласна прокуратура, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області,

на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2022 року (суддя Сарат Н.О.), повне судове рішення складено 27 вересня 2022 року,–

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що 03.11.2010 року працівниками слідчого відділу розслідування особливо важливих справа та злочинів, учинених організованими групами та злочинними організаціями СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу № 36101107 за частиною 3 статті 301 КК України. ОСОБА_1 24.01.2011 року по даній кримінальній справі був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. В подальшому, 01.02.2011 року їй було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину за частиною 3 статті 301 КК України. 04.03.2011 року кримінальна справа № 36101107 від 03.11.2010 року, за обвинуваченням її та інших осіб, направлена на розгляд в Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Постановою судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Свистунової О.В. від 19.11.2012 року, кримінальну справу за обвинуваченням її та інших осіб у вчиненні злочину за частиною 3 статті 301 КК України, направлено прокурору Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування. Залишено попередній запобіжний захід – підписка про невиїзд. Дане кримінальне правопорушення відносно неї було внесено 11.06.2013 року до ЄРДР за № 12013040000000366 за частиною 3 статті 301 КК України. Постановою слідчого СВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Лопух Г.В. від 31.03.2014 року, закрито кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12013040000000366 за статтею 301 частини 3 КК України, відносно неї, у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого статті 301 частини 3 КК України. Отже, з 03.11.2010 року по 31.03.2014 року, вона знаходилась під слідством, та обвинувачувалась у вчиненні злочинів, а це означає що 3 роки 4 місяці 28 днів (41 місяць) поспіль постійно принижувалась її честь, людська гідність. Завдана її моральна шкода полягає у тому, що вищезазначені обставини викликали у неї сильні нервові стреси, дуже сильні душевні переживання та моральні страждання.

Враховуючи вищезазначене, вважала, що внаслідок незаконних дій та рішень органу досудового слідства та прокуратури міста Кривого Рогу, їй була завдана значна моральна шкода, яку вона оцінює в 410 000,00 гривень.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України передбачених на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 410 000,00 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що позивач довела належними та достатніми доказами факт заподіяння їй моральної шкоди, причинний зв`язок між надмірною тривалістю досудового розслідування, бездіяльністю органу досудового розслідування та настанням певних негативних наслідків, зокрема обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, постійна участь протягом більше сорока місяців в слідчих діях та судових процесах, приниження у зв`язку з тим, що позивач повинна була з`являтися до слідчого за першим викликом. Надмірна тривалість кримінального провадження призвели до моральних страждань позивачки, зумовлених тривалою невизначеністю, необхідністю неодноразово з`являтися до органів досудового розслідування для проведення слідчих дій та до суду, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, перебуванні у напруженому психологічному стані. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок незаконних дій посадових осіб органів досудового розслідування позивачці завдано моральну шкоду, тягар відповідальності за відшкодування якої покладається на державу Україну. При цьому, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б могли довести в суді розумність та об`єктивність такої тривалості досудового розслідування. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував практику ЄСПЛ, принципи розумності та справедливості та вважав за необхідне задовольнити її в розмірі 410 000,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, Державна казначейська служба України посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Криворізьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване судове рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Дніпропетровська обласна прокуратура в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду першої інстанції від 23 вересня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСІБ, ЯКІ ПОДАЛИ АПЕЛЯЦІЙНІ СКАРГИ

Апеляційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що Департамент патрульної поліції не входить до переліку органів, зазначених в Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а тому дія закону про відшкодування шкоди на орган патрульної поліції не поширюється. Крім того, на думку скаржника, позивачем не доведено факту спричинення їй моральної шкоди, не надано розрахунки та належні докази. Отже, стягнення моральної шкоди на користь позивача, всупереч відсутності в матеріалах справи доказів наявності такої шкоди та доказів незаконності дій слідчого, становить втрати державного бюджету та є незаконним.

Апеляційна скарга Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області обґрунтована тим, що позивачка не надала суду доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями органів досудового розслідування, прокуратури та спричинення останній моральної шкоди у визначеному нею розмірі. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Зазначає, що з моменту порушення кримінальної справи № 36101107 за частиною 3 статті 301 КК України 03.11.2010 по 31.03.2014 року (закрито кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12013040000000366 за частиною 3 статті 301 КК України, відносно обвинуваченої ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення) пройшло 40 місяців. Таким чином, вважає, що вимоги ОСОБА_1 про відшкодування їй моральної шкоди в розмірі 410 000,00 грн є безпідставними, завищеними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Дніпропетровська обласна прокуратура апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення їй моральної шкоди. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. На думку скаржника, з огляду на те, що позивачка перебувала під досудовим слідством та судом в період з 03.11.2010 року до 31.03.2014 року, тобто повних 40 місяців та, враховуючи вимоги статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір мінімальної моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 , становить 260 000,00 грн.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення суду першої інстанції від 23 вересня 2022 року залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, із зазначеною апеляційною скаргою не погоджується в повному обсязі, вважає її безпідставною та необґрунтованою.

ОСОБА_1 в судове засіданні не з`явилась про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник Державної казначейської служби України в судове засіданні не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Криворізьке районне управління Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області в судове засіданні не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник Дніпропетровської обласної прокуратури в судове засіданні не з`явилась про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

03.11.2010 року працівниками слідчого відділу розслідування особливо важливих справа та злочинів, учинених організованими групами та злочинними організаціями СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу № 36101107 за частиною 3 статті 301 КК України.

ОСОБА_1 24.01.2011 року по даній кримінальній справі був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

В подальшому, 01.02.2011 року позивачу було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину за частиною 3 статті 301 КК України.

04.03.2011 року кримінальна справа № 36101107 від 03.11.2010 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , та інших осіб, направлена на розгляд в Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Постановою судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Свистунової О.В. від 19.11.2012 року, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 та інших осіб у вчиненні злочину за частиною 3 статті 301 КК України, направлено прокурору Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування. Залишено попередній запобіжний захід – підписка про невиїзд.

Постановою слідчого СВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Лопух Г.В. від 31.03.2014 року, закрито кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12013040000000366 за частиною 3 статті 301 КК України, відносно обвинуваченої ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 301 КК України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Криворізького районного управління Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури задоволенню не підлягають.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела належними та достатніми доказами факт заподіяння їй моральної шкоди, причинний зв`язок між надмірною тривалістю досудового розслідування, бездіяльністю органу досудового розслідування та настанням певних негативних наслідків, зокрема обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, постійна участь протягом більше сорока місяців в слідчих діях та судових процесах, приниження у зв`язку з тим, що позивач повинна була з`являтися до слідчого за першим викликом. Надмірна тривалість кримінального провадження призвели до моральних страждань позивачки, зумовлених тривалою невизначеністю, необхідністю неодноразово з`являтися до органів досудового розслідування для проведення слідчих дій та до суду, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, перебуванні у напруженому психологічному стані. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок незаконних дій посадових осіб органів досудового розслідування позивачці завдано моральну шкоду, тягар відповідальності за відшкодування якої покладається на державу Україну. При цьому, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б могли довести в суді розумність та об`єктивність такої тривалості досудового розслідування. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував практику ЄСПЛ, принципи розумності та справедливості та вважав за необхідне задовольнити її в розмірі 410 000,00 грн.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала (пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша та друга статті 1176 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини перша, п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Колегія суддів виходить з того, що оцінка моральної шкоди є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62, заява № 68490/01).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Цим законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», яким передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні зазначеного питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, який є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17, від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, максимальної межі розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено. Відшкодування моральної шкоди у цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

В постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Проте, визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичний біль, душевні і психічні страждання тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, часу та зусиль, потрібних для відновлення попереднього стану, і самої можливості такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тож суд повинен з`ясувати усі доводи позивача, наведені ним на обґрунтування як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17, від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц.

Задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, суд першої інстанції, застосувавши правило частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», визначив суму відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі, ніж мінімальний розмір такого відшкодування.

Визначаючи розмір відшкодування завданої позивачу шкоди, суд першої інстанції керувався принципами розумності та справедливості, забезпечивши позивачеві відшкодування завданої їй моральної шкоди в розмірі, який є співмірним з понесеними моральними стражданнями, враховуючи встановлені фактичні обставини справи.

Так, суд першої інстанції зазначив, що держава є відповідальною за ефективність тієї системи органів, що створені нею для виконання тієї чи іншої публічно-каральної функції. В даному випадку, посадові особи слідчих органів допустили затягування розслідування кримінального провадження більше, ніж на 40 місяців. Суд дійшов висновку, що надмірна тривалість кримінального провадження призвели до моральних страждань позивачки, зумовлених тривалою невизначеністю; необхідністю неодноразово з`являтися до органів досудового розслідування для проведення слідчих дій та до суду; неможливістю здійснювати щоденну діяльність; перебуванні у напруженому психологічному стані.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що під час досудового розслідування були порушені нормальні життєві зв`язки позивача, а також їй було створено об`єктивні перешкоди в реалізації особистих прав, свобод, інтересів, для відновлення яких потрібно докласти значні зусилля. ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з 24 січня 2011 року.

За вищезазначених обставин, у суду першої інстанції були підстави для виходу за межі граничного мінімального розміру відшкодування моральної шкоди, визначеного законодавством, і додаткової компенсації з Державного бюджету України грошових коштів на користь позивача.

Судом першої інстанції також було враховано, що розслідування кримінальної справи № 58069329 стосовно ОСОБА_1 тривало з 03 листопада 2010 року по 31 березня 2014 року, тобто 40 місяців і 28 днів. У зв`язку з зазначеним, посилання в апеляційних скаргах на те, що суд помилково визначив розмір моральної шкоди більше ніж за 40 місяців, є безпідставними.

Таким чином, суд першої інстанції, надавши оцінку зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві, є більшим, ніж гарантований державою. В свою чергу, доводи апеляційних скарг щодо наявності підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до мінімального розміру, гарантованого державою, зводяться до необхідності переоцінки зібраних у справі доказів.

Посилання в апеляційних скаргах на те, що позивачем не доведено спричинення їй моральної шкоди, не можуть бути прийняті судом, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 410 000,00 грн.

Наведені в апеляційних скаргах доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий                                                                О.О.Тимченко

Судді:                                                                        О.А. Мірута

                                                                               Я.В. Хейло

Повне судове рішення складено 18 січня 2023 року.

Головуючий :                                                                О.О. Тимченко