154/2808/22

3/154/15/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року                                                         м. Володимир

Суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Кусік І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця: АДРЕСА_1 ,

за ст. 130 ч.1 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 072515 від 13.08.2022 року, 13.08.2022 року о 23.50 год. в с. Володимирівка по вул. Нова водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Шкода Фабіа, д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у стані алкогольного сп`яніння, огляд зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням приладу «Драгер», чим порушив п.2.9 а) ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення ОСОБА_1 приходжу до висновку, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, з наступних підстав.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, підлягає встановленню чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з вимогами ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діянь, які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого цим кодексом, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Судовий розгляд справи повинен проводитись у межах визначених у протоколі обставин про адміністративне правопорушення, який є фактичним обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення.

У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходам впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку встановленому законом, а застосування заходів адміністративного впливу проводиться в межах компетенції того органу, який його застосовує у точній відповідності із законом.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Обов`язок щодо збирання доказів, відповідно ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Сам протокол про адміністративні правопорушення, за відсутності інших доказів, не є, на думку суду, належним і допустимим доказом в розумінні ч.1 ст.251 КУпАП.

Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17. Суд не має права самостійно відшуковувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1  пояснив, що13 серпня 2022 року о 23 год. 50 хв. його зупинили патрульні поліцейські, звинуватили у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та запропонували дихнути в Алкотестер. У той день він не вживав спиртних напоїв, знав що тверезий тому погодився. Після цього поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що той перебуває у стані алкогольного сп`яніння і показник тесту становить 1,82 проміле при дозволеному показнику до 0,2 проміле. ОСОБА_1 одразу повідомив, що не згоден з результатом тесту, сказав поліцейському, що сталася якась помилка, проте належної реакції не отримав, поліцейські почали оформляти документи. Після складання сказали, що йому потрібно написати у протоколі та поставити підпис про згоду в акті огляду. ОСОБА_1 відмовлявся, тоді поліцейські прямо сказали, що заберуть посвідчення водія і не видадуть тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом. ОСОБА_1 був переляканий та зробив все так, як йому сказали, але ознайомившись з відеозаписом він виявив, що на ньому немає всіх подій, які відбулися вночі 13 та 14 серпня 2022 року, а обставини, які його виправдовують, на відеозаписі відсутні.

Захисник Кромський М.В. надав суду письмові пояснення по справі, наголосив, що працівники поліції порушили процедуру проведення огляду обвинуваченого на встановлення стану алкогольного сп`яніння.  Так, у протоколі не зазначені ознаками алкогольного стану водія, на підставі яких було прийнято рішення про проведення огляд у за допомогою приладу Драгер. З правами ОСОБА_1 не ознайомлювали і що саме головне, не ознайомили з тим, що він має право на проходження медичного огляду. ОСОБА_1  не погоджувався з результатом огляду на місці події і цей результат насправді не міг бути його, бо новий мундштук поліцейський перед проведенням огляду не вставляв. Двох свідків під час складання протоколу залучено не було, а відеозапис проводився на мобільний телефон одного з поліцейських, що заборонено. Захисник наголосив, що коли ж водій незгідний на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, тобто огляд на стан сп`яніння не закінчується, а продовжується у зв`язку з чим або продовжується проводитись відеозапис, або свідки і в подальшому мають бути присутні до встановлення чи спростування стану сп`яніння у відповідному закладі охорони здоров`я з оформленням результатів такого огляду. Вказаної процедури дотримано теж не було. Тест №5457 від 13 серпня 2022 року захисник вважає недопустимим доказом, так як огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився газоаналізатором ”Alcotest 6810”, який не містить оцінки відповідності та державної реєстрації та який, як наслідок не відноситься до числа дозволених до застосування на території України. До того ж, у зв`язку із поганою читабельністю тесту неможливо встановити номер приладу та інформацію про те, коли проводилися останнє калібрування даного засобу. Таким чином, огляд ОСОБА_1  на стан сп`яніння проводився невідкаліброваним та можливо неповіреним спеціальньним технічним засобом. Також прилад ”Dra?er Alcotest 6810” не є спеціальним технічним засобом, дозволеним до застосування МОЗ та Держспоживстандартом та є несертифікованим приладом. Тому вина  ОСОБА_1  є недоведеною, оскільки показники зазначеного вище приладу не можуть вважатись допустимим доказом, а  роздруківка тесту №5457 від 13 серпня 2022 року. Захисник вказав і на невідповідності складеного протоколу нормам закону, оскільки у останньому не вказано: посаду, вірне найменування органу поліції та ім`я і по батькові (повні, без скорочень) посадової особи, яка склала протокол; не міститься відомостей про те, який саме огляд на стан сп`яніння був проведений; не вказано ознак сп`яніння у водія; не зазначено результатів огляду, проведеного поліцейським. Відеофіксація правопорушення також була здійснена з порушенням, так як у наявному у справі відеозаписі відсутня вся процедура огляду поліцейським на стан алкогольного сп`яніння, а саме: повні відомості про огляд водія на стан алкогольного сп`яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу; про складання матеріалів; про незгоду з результатами показника тесту на стан алкогольного сп`яніння та інше; відеозйомка велась не портативним відеореєстратором, а мобільним телефоном одного з поліцейських; орган поліції провів самовільне видалення відеозаписів та змінив їх системні дату та час, оскільки на обох відеозаписах фігурує змінена системна дата з 13.08.2022р. на 14.08.2022р., на першому відеозаписі фігурує змінений системний час як «08.39.09», на другому відеозаписі фігурує змінений системний час як «08.39.16», час на обох відеозаписах є завмерлим; відеозапис не є повним та безперервним, а є фрагментарним; також про здійснення відеозапису мене ніхто не повідомляв. Враховуючи вищевикладене, захисник просив суд визнати відеозапис, наявний в матеріалах справи недопустимим доказом. З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на численні порушення працівниками поліції порядку проведення огляду та процедури оформлення адміністративних матеріалів, з-захисник просив закрити провадження у вказаній справі.

До матеріалів справи долучено DVD-диск. З дослідженого судом відеозапису вбачається, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. На відео наявний лише короткий момент, коли попереду патрульного автомобіля рухається авто ОСОБА_1 та зупиняється. Тобто, із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити.

У своїй правовій позиції Верховний Суд у постановах № 686/11314/17 та 161/7068/16а вказав, що якщо поліцейським не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ПДР, то вимога інспектора до водія про пред`явлення документів або проходження огляду на визначення стану сп`яніння є неправомірною.

На відео не зафіксовано й роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав та суті його правопорушення.

Крім цього, відеозаписом, який не є безперервним, не зафіксовано розпаковки муштука та підготовки приладу Драгер до проведення тестування, що дає підстави вважати про використання мундштука ще до проведення тесту.

Таким чином, на відео відсутня інформація про причину зупинки транспортного засобу, роз`яснення поліцейським прав ОСОБА_1 , зазначення наявності у водія ознак алкогольного сп`яніння, момент розпаковки мундштука та підготовки приладу до тестування, пропозиція пройти огляд у медичному закладі у разі незгоди з результатом алкотесту. Фактично, долучений до матеріалів справи фрагментований відеозапис є фіксацією складення адміністративного протоколу, а не доказом керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Події, відображені на відеозаписі, повністю відповідають поясненням ОСОБА_1 .

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано ознак алкогольного сп`яніння у водія, які б давали поліцейському підстави наполягати на проведенні подальшого його огляду, відсутні відомості про результати пройденого алкотесту, відсутні й дані про здійснення відеофіксації правопорушення.

Долучений до матеріалів справи результат алкотесту не є читабельним, частина тексту дописана кульковою ручкою.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням позиції ОСОБА_1 , його захисника, вивчивши та оцінивши матеріали провадження та надані докази в їх сукупності, зважаючи на презумпцію невинуватості особи, суддя приходить до висновку, що будь-яких фактичних даних про те, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння матеріалами справи не доведено і в судовому засіданні не встановлено. Оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, вважаю, що провадження у справі, відповідно до ст.247 п.1 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 9, 247, 256, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП - закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя                                                                Ірина КУСІК