справа № 336/6559/22

пр. № 1-кп/336/444/2023

У Х В А Л А

іменем України

20 січня 2023 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082080000840 від 07 червня 2022 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України,

за участі:

прокурора: ОСОБА_7 ,

обвинувачених – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників – адвокатів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

встановив:

25 листопада 2022 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082080000840 від 07 червня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України. До обвинувального акту додано: реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки підозрюваних та захисників про отримання вказаних документів.

Під час досудового розслідування кримінального провадження за № 12022082080000840 до обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Ухвалою судді від 28 листопада 2022 року призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29 листопада 2022 року обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27 січня 2023 року.

Обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 27 січня 2023 року.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, в яке викликати обвинувачених, захисників та потерпілого.

Крім того, прокурор просив продовжити запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оскільки продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, визначені в ухвалах слідчого судді при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовженні. Надав до суду клопотання в письмовому вигляді.

Прокурор також просив продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, визначені в ухвалах слідчого судді при обранні запобіжного заходу та продовженні. Надав до суду клопотання в письмовому вигляді.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_8 , не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Заперечували проти клопотання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважають його необґрунтованим, а заявлені прокурором ризики надуманими та недоведеними, оскільки до клопотання жодних доказів не надано. Надали до суду письмові заперечення проти клопотання прокурора.

Крім того, захисником подано заперечення на ухвали слідчого судді, які постановлені під час досудового розгляду та захисник просить їх враховувати під час судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_9 , не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважають його необґрунтованим, а заявлені прокурором ризики надуманими та недоведеними. Зазначили, що є всі підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки ОСОБА_4 має купу захворювань, і потребує належного медичного лікування, а в умовах слідчого ізолятору йому не можуть належну медичну допомогу, про що до суду надано відповідне клопотання до якого долучено адвокатський запит, відповідь на нього та фотографії стані ніг обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_5  та його захисник адвокат  ОСОБА_10 , не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, проте захисник зауважив, що у обвинуваченого обвинувальний акт відсутній та просив зобов`язати прокурора вручити обвинувальний акт. Заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважають його необґрунтованим, а заявлені прокурором ризики надуманими та недоведеними. Зазначили, що є всі підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який. ОСОБА_5 зазначив, що доводи прокурора, про те, що він перебуваючи на волі може покинути території України та виїхати до РФ, є надуманими, останній зазначив, що в`їзд йому заборонено, що є загальновідомим, він є патріотом та не збирається покидати місце проживання. Крім того в нього є дитина, яку необхідно утримувати, і яка наразі перебуває з іншими людьми.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_11 , не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, вважають його необґрунтованим, а заявлені прокурором ризики надуманими та недоведеними. Зазначили, що є всі підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який, зокрема особисте зобов`язання. Захисник зазначив, що обвинувачений надав відповідні документи, які наявні у справі, що він є головою громадської організації, волонтером, позитивні характеристики.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд роз`яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.

Судом роз`яснено обвинуваченим право на колегіальний розгляд, однак клопотань про колегіальний розгляд обвинуваченими не заявлено.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Під час підготовчого судового засідання підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, не встановлено.

Суд вважає за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні за участі прокурора, обвинувачених їх захисників та потерпілого у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.

Заслухавши думку учасників процесу, при вирішенні клопотання прокурора відносно обвинувачених щодо запобіжного заходу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України, зокрема ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.

Відповідно до обвинувального акта  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні, зокрема незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 раніше судимий, 14 лютого 2014 року звільнений з Вільнянської ВК № 11 по відбуттю покарання, з 2017 року в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя на розгляді перебуваються обвинувальні акти щодо ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 раніше судимий, ОСОБА_5 , раніше судимий, ОСОБА_6 раніше не судимий, проте на розгляді Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває обвинувальний акт, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого та нетяжкого злочину.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути арештований або утримуватися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р.(із змінами) «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадії досудового розслідування», тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені законом, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбачених КПК України.

За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України про його продовження, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Відповідно до ст. 197, 199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" зазначив про те, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а у справі "Летельє проти Франції" наголосив на тому, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У справі "Амбрушкевич проти Польщі" (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкцією якої передбачено покарання від восьми до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому особливо тяжкий злочин.

Суд вважає, що приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватись від органів досудового розслідування або суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.

Також суд вважає, що у кримінальному провадженні існує ризик того, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_3 матиме змогу незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки останній обізнаний про анкетні дані та місце мешкання потерпілого, свідків, які наразі ще не допитані.

Перевірка доведеності пред`явленого обвинувачення здійснюється судом під час його розгляду по суті. За змістом ст.ст. 23, 95 КПК показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні суд отримує усно безпосередньо в судовому засіданні і саме такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки.

Оскільки наразі триває підготовче судове засідання, то залишається існувати ризик незаконного впливу ОСОБА_3 на свідків та потерпілого, який, на переконання суду, з урахуванням конкретних обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є суттєвим. Потерпілий ще не допитувався.

Крім цього, ОСОБА_3 раніше неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі. На теперішній час на розгляді районного суду щодо нього перебуває ряд кримінальних проваджень в тому числі й щодо тяжких злочинів проти життя і здоров`я особи. Маючи статус обвинуваченого за цими провадженнями і перебуваючи під домашнім арештом, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нового умисного особливо тяжкого злочину, що в сукупності свідчить про наявність високого ризику можливості вчинення інших злочинів.

Слідчим суддею було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , у зв`язку з чим є підстави вважати, що заявлені прокурором ризики, які обґрунтовують тримання ОСОБА_3 під вартою, не зменшилися і він, перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність.

Саме ці обставини у сукупності із обґрунтованістю підозри і складають ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Судом не встановлено даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні при вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу вів себе агресивно, погрожував, висловлювався нецензурною лайкою.

Згідно ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. У зв`язку з чим запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 слід продовжити.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України суд вважає за необхідне, при застосуванні вказаного запобіжного заходу не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства та погрози його застосування.

Клопотання адвоката та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який, є необґрунтованим, оскільки поведінка обвинуваченого в судовому засіданні, доводить протилежне.

Крім того, як з`ясовано в судовому засіданні до обвинуваченого обирався домашній арешт, але маючи статус обвинуваченого за цими провадженнями і перебуваючи під домашнім арештом, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нового умисного особливо тяжкого злочину.

Клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не підлягає задоволенню.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкцією якої передбачено покарання від восьми до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому особливо тяжкий злочин.

Суд приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватись від органів досудового розслідування або суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.

У кримінальному провадженні існує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_4 матиме змогу незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки останній обізнаний про анкетні дані та місце мешкання потерпілого, свідків, які наразі ще не допитані.

Перевірка доведеності пред`явленого обвинувачення здійснюється судом під час його розгляду по суті. За змістом ст.ст. 23, 95 КПК показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні суд отримує усно безпосередньо в судовому засіданні і саме такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки.

Оскільки наразі триває підготовче судове засідання, то залишається існувати ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків та потерпілого, який, на переконання суду, з урахуванням конкретних обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є суттєвим. Потерпілий ще не допитувався.

Крім цього, ОСОБА_4 неодноразово судимий, відбував покарання в місцях позбавлення волі, офіційно не працевлаштований, на теперішній час єдиним джерелом доходу є протиправна діяльність, є другом та спільником ОСОБА_3 , який позиціонує себе як «кримінальний авторитет», що в сукупності свідчить про наявність вкрай високого ризику можливості вчинення інших злочинів та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчим суддею було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , у зв`язку з чим є підстави вважати, що заявлені прокурором ризики, які обґрунтовують тримання ОСОБА_4 під вартою, не зменшилися і він, перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність.

Ці обставини у сукупності із обґрунтованістю підозри і складають ризики, передбачені ст.177 КПК, що свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Судом не встановлено даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. У зв`язку з чим запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 слід продовжити.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України суд вважає за необхідне, при застосуванні вказаного запобіжного заходу не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства та погрози його застосування.

Клопотання адвоката та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який є необґрунтованим, як на підставу для зміни запобіжного заходу захисник посилався на те, що обвинувачений має купу захворювань, і потребує належного медичного лікування, а в умовах слідчого ізолятору йому не можуть належну медичну допомогу, про що до суду надано адвокатський запит, відповідь на нього та фотографії стану ніг обвинуваченого.

З такими доводами сторони захисту суд не може погодитися, оскільки відповідно до відповіді на запит захисника, обвинуваченому надають належне та в повному обсязі лікування. В умовах Запорізької міської медичної частини надається необхідна загальна, спеціальна та фахова медична допомога, у разі необхідності відповідно до наказів про співпрацю до надання медичної допомоги залучаються спеціалісти лікувальних закладів МОЗ. Так, стороною захисту не доведено не можливості утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора внаслідок наявних захворювань. Надані стороною захисту докази підтверджують, що обвинувачений отримує належне лікування. На час розгляду клопотання суду не надано доказів про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_4 в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я.

Клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не підлягає задоволенню.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкцією якої передбачено покарання від восьми до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому особливо тяжкий злочин.

Суд приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватись від органів досудового розслідування або суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.

У кримінальному провадженні існує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_5 матиме змогу незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки останній обізнаний про анкетні дані та місце мешкання потерпілого, свідків, які наразі ще не допитані.

Перевірка доведеності пред`явленого обвинувачення здійснюється судом під час його розгляду по суті. За змістом ст.ст. 23, 95 КПК показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні суд отримує усно безпосередньо в судовому засіданні і саме такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки.

Оскільки наразі триває підготовче судове засідання, то залишається існувати ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків та потерпілого, який, на переконання суду, з урахуванням конкретних обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є суттєвим. Потерпілий ще не допитувався.

ОСОБА_5 є особою підвищеного злочинного впливу, неодноразово судимий, відбував покарання в місцях позбавлення волі, на теперішній час єдиним джерелом доходу є протиправна діяльність, є другом та спільником ОСОБА_3 , який позиціонує себе як «кримінальний авторитет», що в сукупності свідчить про наявність вкрай високого ризику можливості вчинення інших злочинів та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчим суддею було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , у зв`язку з чим є підстави вважати, що заявлені прокурором ризики, які обґрунтовують тримання ОСОБА_5 під вартою, не зменшилися і він, перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність.

Ці обставини у сукупності із обґрунтованістю підозри і складають ризики, передбачені ст.177 КПК, що свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Судом не встановлено даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. У зв`язку з чим запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України суд вважає за необхідне, при застосуванні вказаного запобіжного заходу не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства та погрози його застосування.

Клопотання адвоката та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який є необґрунтованим, оскільки стороною захисту не доведено, що обвинувачений має постійне місце проживання, оскільки відповідного до обвинувального акту адреса реєстрації в іншій області, місце проживання зазначено в м. Запоріжжя, проте належних доказів постійного місця проживання стороною захисту не надано.

Клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не підлягає задоволенню.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Геращенко проти України» від 07.11.2013 р. Суд зазначив,що пункт 4 статті 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових та процесуальних умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою(також Рішення у справі «Буткевичюс проти Литви»).

У Рішенні «Тимошенко проти України»(2013 рік) Європейський суд з прав людини зазначив: щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, самого факту, що цей захід застосовується згідно з національним законодавством, що відповідає визначеним стандартам, ще недостатньо-він також повинен бути необхідним за даних обставин (також рішення у справах «Нештяк проти Словаччини», від 27.02.2007 р., «Хайредінова проти України» від 14.10.2010 р.)

За змістом обвинувального акту обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, за попередньою змовою групою осіб, незаконно заволоділи транспортним засобом, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, спричинивши останньому значну майнову шкоду, є раніше судимими особами.

Обґрунтованість підозри відносно обвинувачених підтверджується відомостями з Реєстру матеріалів досудового розслідування про результати проведення слідчих та процесуальних дій, висновками судових експертиз, речовими доказами тощо.

Крім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Тобто, на даному етапі судового розгляду підозра цілком обґрунтована, доводи заявлені на захист обвинувачених про невинуватість останніх, лише будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкцією якої передбачено покарання від восьми до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 раніше не судимий, проте на розгляді Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває обвинувальний акт, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого та нетяжкого злочину.

Слідчим суддею було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_6 при цьому слідчим суддею було враховано тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 8 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна), також враховано обставини, перераховані у ст.178 КПК України, та характеризуючи матеріали.

Судом не встановлено даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжити.

Клопотання адвоката та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу і застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 раніше не судимий, проте на розгляді Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває обвинувальний акт, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого та нетяжкого злочину.

Надані суду докази того, що ОСОБА_6 є волонтером та очолює громадську організацію, позитивні характеристики тощо, надані документи датовані червнем, вереснем, березнем 2022 року, вони були наявні під час вирішення питання слідчим суддею про застосування запобіжного заходу і враховані при обранні саме такого запобіжного заходу. Будь яких інших доказів стороною захисту не надано, а тому клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на особисте зобов`язання не підлягає задоволенню.

Будь-яких інших клопотань від учасників судового провадження не надійшло.

Керуючись ст.ст. 181-183, 197, 199, 314-316, 372 КПК України, суд -

постановив:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за № за № 12022082080000840 від 07 червня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України, у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 117-А) на 27 січня 2023 року об 11 годині 00 хвилин, суддею одноособово.

Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді: прокурор, обвинувачені, захисники, потерпілий.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, щодо обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , у вигляді цілодобового домашнього арешту – задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , на строк 60 днів до 20 березня 2023 року включно, без права внесення застави.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , на строк 60 днів до 20 березня 2023 року включно, без права внесення застави.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , на строк 60 днів до 20 березня 2023 року включно, без права внесення застави.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 20 березня 2023 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-        не відлучатися за межі м. Запоріжжя, без дозволу слідчого, прокурора або суду, що обґрунтовується необхідністю полегшення працівникам поліції профілактичного нагляду за ОСОБА_6 задля недопущення вчинення ним інших кримінальних правопорушень;

-        повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання, що обґрунтовується необхідністю полегшення для органів досудового розслідування можливості виклику ОСОБА_6 для проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій;

-        утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженню: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

В задоволенні клопотань ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на менш м`який – відмовити.

Клопотання ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу на більш м`який у виді особистого зобов`язання – відмовити.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню, в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її винесення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду, обвинуваченими, які тримаються під вартою-в той же строк з дня вручення копії ухвали.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Повний текст ухвали складено 20 січня 2023 року.

Суддя: