Постанова

Іменем України

09 січня 2023 року

м. Київ

справа № 472/48/20

провадження № 61-7079св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану в його інтересах адвокатом Венделем Олегом Михайловичем, на ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06 травня

2022 року у складі судді Чаричанського П. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у складі колегії суддів:

Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог та судових рішень судів попередніх інстанцій

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу дубліката судового наказу, яку обґрунтовувала тим, що 23 січня 2022 року Веселинівський районний суд Миколаївської області видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 889,50 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 січня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Посилаючись на те, що вказаний судовий наказ вона не пред`явила до виконання, оскільки направлену судом копію отримав та знищив її чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , просила видати дублікат судового наказу від 23 січня 2020 року № 472/48/20.

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 червня 2022 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Видано дублікат судового наказу від 23 січня 2020 року № 472/48/20 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 889,50 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання заявником не пропущено, рішення суду не виконано, оригінал судового наказу втрачений, а тому його відсутність унеможливлює виконання рішення суду та порушує права дитини на отримання аліментів.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Вендель О. М., на ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06 травня

2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 червня

2022 року, в якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката судового наказу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме:

- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - судові рішення ухвалені без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 607/21808/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі

№ 127/2-3538/10, від 10 квітня 2020 року у справі № 752/23921/17,

від 11 жовтня 2021 року у справі № 2-683/09;

- пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суди не дослідили зібраних у справі доказів.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна ОСОБА_2 , подана в його інтересах адвокатом Венделем О. М., не підлягає задоволенню з таких підстав.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню судові накази.

Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом (частина третя статті 161 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України установлено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу за наявності достатніх доказів на підтвердження того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах строку, встановленого для пред`явлення його до виконання. Натомість, коли строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа, суд відмовляє у її задоволенні.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 23 січня 2020 року Веселинівським районним судом Миколаївської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 889,50 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 січня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Строк пред`явлення судового наказу до виконання в частині стягнення аліментів - до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Установивши, що судовий наказ від 23 січня 2020 року не перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби, достовірні відомості про отримання виконавчого документа ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що виконавчий лист втрачено. Заперечуючи наявність підстав для видачі дубліката виконавчого документа, ОСОБА_2 не довів, що судовий наказ від 23 січня 2020 року не втрачений та перебуває на виконанні.

Відхиляючи доводи ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не перевірив чи не виконаний судовий наказ, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що за загальним правилом судове рішення про стягнення аліментів не може вважатись виконаним, за винятком припинення права на аліменти або зміни порядку виплати (статті 181, 190 СК) протягом всього періоду, на який присуджені ці платежі, тобто до досягнення сином повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду викладених у постановах від 07 червня 2018 року у справі № 607/21808/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі № 127/2-3538/10, від 10 квітня 2020 року у справі № 752/23921/17, від 11 жовтня 2021 року

у справі № 2-683/09 про те, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази є необґрунтованими, оскільки оскаржувані судові рішення не суперечать наведеним висновкам Верховного Суду, а ухвалені за інших встановлених судами фактичних обставин.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, на законність судових рішень не впливають, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин щодо видачі дубліката виконавчого документа та наявних у справі доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави

для задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 , поданої в його інтересах адвокатом Венделем О. М.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану в його інтересах адвокатом Венделем Олегом Михайловичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06 травня

2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 червня

2022 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник