УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/374/15-к Суддя 1 інстанції Літвіненко Н. А.

Номер провадження 11-кп/774/412/К/15 Суддя-доповідач Мажара С.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мажари С.Б.

суддів Яценко Т.Л., Русакової І.Ю.

при секретарі Горбачевській І.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 та доповнення до неї на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 14 грудня 2014 року за № 12014040710003451, за яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець с. Синиця Черкаської області, громадянин України, з середньою

технічною освітою, не працює, не одружений, раніше засуджений:

1)01.09.1978 року Дніпропетровським обласним судом за ч. 3 ст. 117, ч. 2 ст. 206,

ст. 42 УК України до позбавлення волі строком на 8 років. Звільнився 16.05.1986 року по відбуттю строку покарання;

2)26.04.1989 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 107, ч. 2 ст. 106, ч. 1 ст. 145, ст. 42 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки. Звільнився 16.01.1993 року по відбуттю строку покарання;

3)07.02.1994 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 106, ст. 42 КК України до позбавлення волі строком на 5 років. Звільнився 19.09.1998 року по відбуттю строку покарання;

4)15.11.1999 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 206

КК України до позбавлення волі строком на 3 роки;

5)01.06.2006 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області за ст. 124 КК України до обмеження волі строком на

1 рік 6 місяців;

6)06.09.2007 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу в розмірі 1700 гривень;

7)22.02.2010 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки. Звільнений 25.06.2011 року, на підставі ст. 81 КК України, згідно постанови Уманського міського суду Черкаської області від 17.06.2011 року умовно-достроково на невідбутий термін 5 місяців 19 днів;

8)24.06.2014 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області за ч. 2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, згідно ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строком на 1 рік,

проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,

обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Буйленкова І.М.

обвинувачений ОСОБА_2

захисник обвинуваченого, адвокат Ільченко І.В.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок, матеріали кримінального провадження направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року ОСОБА_2 було визнано винним за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за наступних обставин.

Обвинувачений ОСОБА_2 13.12.2014 року близько 18 год. 00 хв., діючи умисно, переслідуючи корисливу мету, маючи злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, знаходився в приміщенні кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованому по АДРЕСА_2, де таємно, скориставшись відсутністю контролю з боку потерпілого та інших свідків і очевидців, шляхом вільного доступу, з правої кишені куртки, яка висіла на вішалці в приміщенні вказаного кафе та належить ОСОБА_4, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung GT-E1200I» S\N 91 CW80001OR, моделі NX10RP07UZ\SEK, вартістю 200 гривень, та гроші в сумі 500 гривень.

Після чого ОСОБА_2 вчинив усі дії для доведення злочину до кінця, але був викритий потерпілим ОСОБА_4, який побачив, як останній викрав з кишені його куртки вищевказане майно. Одразу після чого ОСОБА_2, продовжуючи злочинні дії, почав швидко направлятись в бік виходу, де зустрів потерпілого ОСОБА_4, та на його прохання зупинитись і віддати належне майно, ОСОБА_2 обома руками штовхнув потерпілого в груди, від чого останній відхитнувся в бік, а він в цей час вибіг з приміщення кафе.

Таким чином, ОСОБА_2 реалізував раптово виниклий злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_4, обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення зник, завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 700 гривень та фізичну біль.

Своїми діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненого повторно.

За даним вироком суду першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_2 призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання обвинуваченому було визначено за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань у вигляді 5 років позбавлення волі.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги та доповнення до неї обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду першої інстанції, та повернути матеріали кримінального провадження на новий розгляд, оскільки суд першої інстанції неправильно дав правову оцінку його діям, так як він, як на його думку, скоїв таємну крадіжку телефону, а не грабіж, за який його було засуджено судом першої інстанції.

Він зазначає, що єдиним доказом у кримінальному провадженні, який нібито підтверджує його винуватість, є покази потерпілого, які були надані останнім в ході судового розгляду під моральним тиском з боку обвинувачення.

Крім того, на думку апелянта, при призначенні покарання суд першої інстанції в недостатній мірі врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме, вчинення кримінального правопорушення внаслідок тяжких сімейних обставин (тяжкий стан здоров'я його сестри). Також, він є інвалідом ІІІ-ї групи, має ряд тяжких хронічних захворювань, повністю визнав свою вину у вчиненні крадіжки та щиро розкаявся у скоєному, відшкодував у повному обсязі заподіяну шкоду.

Під час апеляційного розгляду прокурор у кримінальному провадженні заперечував проти апеляційної скарги і доповнень до неї та вважав вирок суду законним і обґрунтованим, обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу і доповнення до неї та просили скасувати вирок суду.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу сторонами апеляційного розгляду подані не були.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі і доповненні до неї доводи, зіставивши їх з наявними матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 та доповнення до неї не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На думку колегії суддів, при розгляді даного кримінального провадження суд першої інстанції не допустив порушень вимог кримінального процесуального закону, а саме, ст. 370 КПК України.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд зробив на підставі доказів, які він ретельно дослідив та оцінив, із дотриманням вимог ст. 94 КПК України, та навів у вироку докладні мотиви прийнятого рішення, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого та доповнення до неї не викликають сумнівів у правильності судового рішення та спростовуються зібраними у провадженні доказами.

Зокрема, судом було обґрунтовано визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_2 13 грудня 2014 року, повторно, вчинив грабіж потерпілого ОСОБА_4, поєднаний з насильством останнього, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, оскільки це об'єктивно підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_4, допитаний судом першої інстанції, пояснював, що 13.12.2014р. близько о 18.00 годин, він разом з обвинуваченим розпивали спиртні напої в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2». Коли він вийшов покурити на вулицю, через вікно кафе він побачив, як ОСОБА_2 з правої кишені його куртки викрав мобільний телефон та гроші в сумі 500 гривен, після чого намагався втекти. Коли він став його затримувати, обвинувачений штовхнув його обома руками в груди, утримуючи вкрадене, та втік.

Свої пояснення потерпілий ОСОБА_4 також підтвердив при одночасному допиті з обвинуваченим ОСОБА_2 (т. 1 а.к.п. 60-61).

При прослуховуванні технічного запису перебігу судового засідання в межах підготовки справи до апеляційного розгляду, тиску на потерпілого з боку обвинувачення, як на це зазначає ОСОБА_2 в свої апеляції, не встановлено.

Крім того, протоколом огляду місця події від 13.12.2014 року та фототаблицею до нього, був зафіксований факт викрадення мобільного телефону «Самсунг» та грошей в сумі 500 гривень, які належать ОСОБА_4, в приміщенні кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованому по АДРЕСА_2 (т. 1 а.к.п. 12-13); а довідкою сектора № 11 Дзержинського РВ КМУ НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області, підтверджується, що потерпілий ОСОБА_4, проглянувши фототеку злочинців, впізнав особу, яка вчинила відносно нього кримінальне правопорушення - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.к.п. 19).

Слід зазначити, що сам обвинувачений ОСОБА_2 не заперечує той факт, що скоїв крадіжку у потерпілого ОСОБА_4, але вважає, що його дії треба кваліфікувати як таємне, а не відкрите, викрадення чужого майна.

Але, згідно положень ч. 2 ст. 186 КК України та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами, і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

Таким чином, в ході досудового розслідування та судового розгляду були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало значення для правильного вирішення провадження, тобто характеризуючі об'єктивну та суб'єктивну сторону кримінального правопорушення, допитані всі особи, пояснення яких мають значення для провадження, а тому висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, та кваліфікація його дій за ст. 186ч.2 КК України у вчинені відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та належних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і з достатньою повнотою досліджених судом.

При цьому, під час досудового розслідування та судового розгляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на вирішення питання про винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, не допущено.

Доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі щодо відсутності відомостей про порушення кримінального провадження зафактом застосування до нього фізичного насильства при затриманні з боку працівників міліції є безпідставними, оскільки, згідно технічного запису судового засідання та журналів судового засідання (т. 2 а.к.п. 55-56, 57-58), на підставі його заяви про недозволені методи ведення досудового розслідування працівниками міліції, було проведено перевірку, за результатами якої обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, не встановлено, тому підстав для направлення матеріалів до прокуратури Дніпропетровської області для вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вбачається (т. 2 а.к.п. 50).

При обранні покарання ОСОБА_2 суд, з дотриманням вимог ст. 65 КК України, достатньою мірою врахував обставини, що мають значення, а саме:

тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів;

особу обвинуваченого, який раніше судимий (т. 1 а.к.п. 29, 36-37, 38-39), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т. 1 а.к.п. 31-32), за місцем мешкання характеризується задовільно (т. 1 а.к.п. 33);

обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину;

відсутність обставин, що пом'якшують покарання;

та обґрунтовано прийшов до висновку про неможливість його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства та необхідність призначення йомупокарання за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням положень ст. 71 КК України, якою було визначено остаточне покарання за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та доповнення до неї.

Неповноти, суттєвих порушень в ході судового розгляду вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування або зміни вироку, перевіркою матеріалів кримінального провадження не виявлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 та доповнення до неї залишити без задоволення, а вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року у відношенні ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_2 - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області:

С.Б.Мажара        Т.Л.Яценко І.Ю.Русакова