Номер провадження: 22-ц/813/4200/23

Справа № 495/8884/14-ц

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Семиженко Г. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2023 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Семиженка Г.В.,

суддів: Базіль Л.В.,

Склярської І.В.,

секретар Куріньова Л.С.,

розглянувши у місті Одесі у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Попова Михайла Сергійовича від імені ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухваленого 14 липня 2022 року під головуванням судді Прийомової О.Ю., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,

       ВСТАНОВИВ:

Вимоги позову

У позові Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” від 28 листопада 2014 року заявлено:

-стягнути з ОСОБА_1 та її поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” достроково солідарно заборгованість за кредитним договором № 014/0076/74/75863 від 04 червня 2007 року у сумі 215786,37 долари США (2794477,73 гривні), що складається з 182054,07 долари США заборгованості за кредитом (2357637,53 гривні), 17345,32 долари США заборгованості по сплаті відсотків (224625,45 гривні), 16386,98 долари США пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків (212214,75 гривні);

-вирішити питання щодо відшкодування судових витрат.

Підстави та обґрунтування позову

Посилання на те, що Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, яким за кредитним договором № 014/0076/74/75863 від 04 червня 2007 року ОСОБА_1 надано кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у сумі 205030 доларів США під 12,5% річних строком до 04 червня 2027 року, в його забезпечення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені договори поруки № 014/0076/74/75863-2 та № 014/0076/74/75863-1 від 04 червня 2007 року, свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконала, допустила заявлену до стягнення заборгованість.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 травня 2017 року цивільну справу в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 липня 2022 року позовні вимоги задоволено, ухвалено:

-стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” кредитну заборгованість на загальну суму 215786,37 долари США, яка складається з 182054,07 долари США заборгованості за кредитом, 17345,32 долари США заборгованості по процентам за користування кредитом, 16386,98 долари США заборгованості за пенею за невчасну сплату кредиту та відсотків;

-стягнути з ОСОБА_1  на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” судові витрати у розмірі 3654 гривень.

Мотиви суду першої інстанції

Суд з посиланням на відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду прийшов до висновку, що факт укладання кредитного договору № 014/0076/74/75863 від 04 червня 2007 року жодною із сторін не заперечується, факт отримання кредиту підтверджений первинними документами, зокрема випискою по рахунку ОСОБА_1 , скріплений печаткою та підписом посадової особи Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Момонко С., чим спростував доводи відповідача щодо неналежного доказу, суд визнав позовні вимоги доведеними та належними до задоволення, у відповідності до ст. 533 ЦК України стягнув заборгованість у іноземній валюті в доларах США, не прийняв до уваги доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 щоквартально здійснюється погашення боргу згідно узгодженого сторонами графіку сплати заборгованості, внаслідок чого відповідачкою вже сплачено 12500 доларів США, оскільки з квитанції № 1GX857619 від 20 серпня 2021 року вбачається призначення даного платежу внесення коштів для подальшого погашення кредиту 22330999067742, в той час як правовідносини в даних кредитних зобов`язаннях виникли відповідно до кредитного договору № 014/0076/74/75863 від 04 червня 2007 року.

Вимоги апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Попов М.С. від імені ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтування апеляційної скарги

Посилався на те, що в ході розгляду справи сторони дійшли згоди щодо врегулювання сплат заборгованості за кредитним договором, узгодили новий графік погашення кредиту, 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 вже розпочато погашення заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, згідно гарантійного листа Акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” від 05 серпня 2020 року, виданого ОСОБА_1 , колегіальний орган банку розглянув звернення щодо врегулювання залишку заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/75863 від 04 червня 2007 року, прийняв рішення зобов`язати позичальника здійснити погашення заборгованості в сумі 40000 доларів США за кредитним договором № 014/0076/74/75863 від 04 червня 2007 року (кредитний рахунок 22330999067742) та встановив новий графік до погашення (п. 2.1. гарантійного листа), на підтвердження погашення боргу суду надавалася копія квитанції від 20 серпня 2021 року про сплату заборгованості у розмірі 12500 доларів США, які сплачені за рік, також згідно квитанції від 21 серпня 2020 року було сплачено 5000 доларів США, згідно квитанції від 27 січня 2022 року сплачено 250 доларів США, згідно квитанції від 07 листопада 2022 року сплачено 415 доларів США, в наданих квитанціях в розділі призначення платежу вказано “погашення кредиту 22330999067742”, вказаний номер є кредитним рахунком, який зазначений в гарантійному листі, погашення здійснювалося саме за кредитним договором № 014/0076/74/75863 від 04 червня 2007 року, інші кредитні зобов`язання у ОСОБА_1 відсутні, тому в цій частині суд першої інстанції не у повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов помилкового висновку про відсутність доказів часткового погашення заборгованості, 05 серпня 2020 року сторонами було укладено додаткову угоду, якою знижено розмір заборгованості та змінено графік погашення кредиту, вона є невід`ємною частиною кредитного договору, що підтверджується гарантійним листом банку від 05 серпня 2020 року, надані квитанції свідчать про належне виконання відповідачкою своїх зобов`язань, оскільки відповідачка здійснила погашення заборгованості на загальну суму 18165 доларів США, підстави стягнення заборгованості у сумі 215786,37 долари США відсутні, в обґрунтування наявності у відповідачки заборгованості у розмірі 215786,37 долари США позивачем до суду надано копію кредитного договору № 014/0076/74/75863 від 04 червня 2007 року, копію графіку платежів (додаток 2), виписку по рахунку (без дати та прізвища особи, яка склала такий документ), розрахунок заборгованості, складений представником позивача, копія паспорту відповідачки, проте зазначені докази не є належними та допустимими для обґрунтування суми заборгованості, так як не є касовими документами первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, за наявними у матеріалах справи документами встановити та перевірити зазначену позивачем суму заборгованості неможливо, також неможливо перевірити сам факт надання кредитних коштів позичальникові у відповідному розмірі, надані позивачем кредитний договір та графік платежів лише підтверджують факт звернення позичальника за отриманням грошових коштів, проте не є доказом отримання вказаних грошових коштів, правова позиція щодо необхідності саме первинних документів в справах про стягнення кредитної заборгованості зазначена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, у постанові від 17 червня 2018 року у справі № 364/737/17.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Собчук О.В. від імені Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” вважав скаргу такою, що задоволенню не підлягає, оскільки суд у справі прийняв законне рішення на підставі наданих доказів, у тому числі виписки по рахунку, який є належним доказом заборгованості за законодавчими положеннями щодо бухгалтерського обліку, сторонами не укладалося додаткових угод до кредитного договору, умови гарантійного листа були проявом односторонньої доброї волі банку задля створення позивачці умов добровільного погашення заборгованості.

Процесуальні позиції учасників при апеляційному розгляді справи

Представник відповідачки адвокат Попов М.С. вимоги скарги підтримав, пояснив, що дійсно його довірителька отримувала кредит від відповідача, має заборгованість з його погашення, проте умови договору було змінено у відповідності до гарантійного листа банку, судом не враховано внесені його довірителькою кошти в погашення богу.

Представник позивача адвокат Собчук О.В. заперечував щодо доводів скарги, пояснив, що умови кредитного договору між сторонами не змінювалися, умови гарантійного листа відповідачкою не виконувалися, нею дійсно вносилися кошти в погашення боргу, але після ухвалення рішення у справі.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Вказані у позові спірні правовідносини сторін врегульовано договірними умовами між ними, положеннями ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, за якими за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За положеннями ст. ст. 207, 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Згідно положень ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», за якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, відповідно до пункту 5.6 чинного на час подачі позову Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 з наступними змінами, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій.

Як вбачається з матеріалів справи 04 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен банк Аваль”, назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0076/74/75863, за яким останній було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 205030 доларів США, в тому числі комісія 3030 доларів США, під 12,5 % річних, строком до 04 червня 2027 року (а.с. 6-11 т. 1).

Відповідачка належним чином умови договору не виконувала, що підтверджено наданими стороною позивача та не спростованими іншою стороною у відповідності до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України доказами, зокрема копією договору, розрахунком заборгованості, випискою по рахунку, остання у відповідності до п. 2.1 чинного на час звернення з позовом до суду Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, розробленого відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та затвердженого постановою правління Національного банку України № 566 від 30 грудня 1998 року з наступними змінами, є первинним обліковим документом за умови наявності певних реквізитів, які маються у виписці у даній справі.

Посилання сторони відповідачки на зміну умов договору гарантійним листом позивача № 114-40/26-9269 від 05 серпня 2020 року є хибним, оскільки вказаний лист не має необхідних ознак двостороннього договору, яким би було внесено зміни до кредитного договору між сторонами, до суду не було надано належним чином обґрунтованого іншого розрахунку заборгованості за кредитним договором, відмінного від розрахунку позивача, не можуть бути прийняті до уваги і доводи щодо сплати заборгованості за кредитом, проведені після ухвалення рішення у справі.

За приведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих посилань на норми права чи обставини у справі, які б могли бути підставами для задоволення її вимог, посилання на правові позиції Верховного Суду у приведених справах такого висновку не спростовують, скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін з відновленням його дії, зупиненої ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Попова Михайла Сергійовича від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 липня 2022 року залишити без змін, відновити його дію, зупинену ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, її повний текст буде складений протягом п`яти днів, з дня складення повної постанови на неї протягом тридцяти днів може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 24 січня 2023 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко

Судді:                           _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В. Базіль

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська