Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Є. у. № 335/3223/15 Головуючий у 1 інстанції: Шалагінова А.В.

№ провадження

22-ц/778/5127/15 Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Коваленко А.І., Осоцького І.І.,

при секретарі: Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» про стягнення грошових коштів.

Позивач зазначала, що 15 вересня 2014 р. уклала з відповідачем договір банківського строкового вкладу № 313731/24787/3-14, відповідно до умов якого вона внесла до відповідача на вкладний рахунок кошти в іноземній валюті в розмірі 4 200 доларів США на строк з 15 вересня 2014 р. по 15 грудня 2014 р. під 12,5 % річних. Умовами договору передбачено повернення вкладу після закінчення строку вкладу без можливості продовження строку вкладу.

Після закінчення строку вкладу вона звернулась до відповідача із вимогою про повернення вкладу, яка була частково виконана банком. Залишок неповернутої суми вкладу склав 3 617,00 доларів США.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України просила зобов'язати відповідача виплатити їй 3 617,00 доларів США у зв'язку із закінченням строку дії договору-заяви.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором-заявою про банківський строковий вклад № 313731/24787/3-14 від 15 вересня 2014 року у розмірі 3 617 (три тисячі шістсот сімнадцять) доларів США.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 судові витрати з оплати правової допомоги у розмірі 3 897 (три тисячі вісімсот дев'яносто сім) гривень 60 копійок.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 71 копійка.

У червні 2015 року ПАТ «Банк Фінанси та кредит» звернулося до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2015 року заява ПАТ «Банк Фінанси та кредит» про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Банк Фінанси та кредит» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про залишення позову без задоволення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути відхилена з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на статтю 41 Конституції України, якою встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Також суд застосував до даних правовідносин положення статей 526, 1058, 1060 ЦК України, якими визначено: загальні умови виконання зобов'язання; поняття договору банківського вкладу; види банківських вкладів.

Задовольнивши позов ОСОБА_3, суд виходив з того, що банк порушив умови договору, чим позбавив позивача права вільно володіти та користуватися належними їй грошовими коштами.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Основні доводи апеляційної скарги стосуються того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Постановою Нацбанку України були встановлені обмеження для банків в частині видачі грошових коштів, а за пунктом 7.4. Основних умов сторони не несуть відповідальності за невиконання зобов'язань у випадках, зокрема, у разі вступу у дію законодавчих актів, урядових постанов, актів нормативного характеру Нацбанку України тощо.

Проте, такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді

Судом встановлено, що 15.09.2014 р. позивач уклала з відповідачем договір-заяву про банківський строковий вклад № 313731/24787/3-14, відповідно до умов якого позивач внесла до відповідача на вкладний рахунок кошти в іноземній валюті в розмірі 4 200 доларів США на строк з 15 вересня 2014 р. по 15 грудня 2014 р. під 12,5 % річних. Пунктами 6, 7 договору-заяви передбачено повернення вкладу після закінчення строку вкладу без можливості продовження строку вкладу. Внесення позивачем коштів на вкладний рахунок підтверджено меморіальним валютним ордером № 11169392 від 16 грудня 2014 р. (а. с. 4).

Банк свої зобов'язання в частині повернення суми вкладу у повному обсязі не виконав, внаслідок чого залишок неповернутої суми вкладу складає 3 617 доларів США. Що також підтверджується довідкою відповідача від 16 квітня 2015 р. № 815 (а. с. 28-29).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до вимог статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Проте, банк не здійснив з вкладником необхідних дій щодо розрахунку, посилаючись на постанову НБУ № 160 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України» від 03.03.2015 року (набула чинності 04.03.2015 року) згідно якої банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків у межах до 15 000 (п'ятнадцяти тисяч) гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, а також банки мають право достроково вертати вклади залучені в іноземній валюті за всіма типами договорів, у національній валюті за курсом купівлі іноземної валюти уповноваженого банку на день проведення операції.

Судова колегія також зазначає, що згідно приписам частини 1 статті 66 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Статтею 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Посилання представника відповідача на постанови НБУ, що обмежують право вкладника на отримання вкладу, суперечать нормам ЦК України, а тому суд повинен застосовувати акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких відмова відповідача у видачі суми депозиту є незаконною. Як вже зазначалося, положення ЦК України передбачають обов'язок банку повернути вклад на першу вимогу вкладника.

Оскільки банк порушив умови договору, чим позбавив позивача права вільно володіти та користуватися належними їй грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 та про задоволення їх в повному обсязі.

Висновок суду першої інстанції стосовно стягнення коштів у валюті, зазначеній у договорі банківського вкладу, а саме у доларах США, є вірним та узгоджується як з приписами статті 533 ЦК України, так і з роз'ясненнями, наданими в абзаці 3 пункту 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 p. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» - згідно яких суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, випадках і в порядку, встановлених законом.

Також є таким, що відповідає вимогам процесуального права та підтверджується матеріалами справи висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 судових витрат - у вигляді оплати правової допомоги у розмірі 3 897, 60 грн. та судового збору у розмірі 768, 71 грн.

Із апеляційної скарги вбачається, що інші доводи не мають належного обґрунтування у чому полягає порушення вимог матеріального і процесуального права, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: